Номер справи 766/3538/18 Головуючий в І інстанції Майдан С.І.
Номер провадження 22-ц/819/323/21 Доповідач Орловська Н.В.
11 травня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Орловської Н.В.
суддів: Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
Секретар Давиденко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АВТОТРАНС», від імені якого діє адвокат Юрченко Артем Сергійович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Автотранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
01 березня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Автотранс», третя особа ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.168-169) просив стягнути з ПрАТ «Автотранс» на користь ОСОБА_1 85 685,85 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди; 1490,62 грн в рахунок відшкодування витрат позивача на проведення автотоварознавчого дослідження; 10 016,78 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог послався на те, що згідно свідоцтва про реєстрацію він є власником транспортного засобу Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску.
29 листопада 2017 року о 8 годині 15 хвилин у місті Херсоні по вулиці Перекопській в районі будинку № 181А, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом МАЗ 103076, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у порушення п.п.2.3(в), 13.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної дистанції та не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого останній здійснив зіткнення з транспортним засобом Daewoo Lanos, що їхав попереду нього.
Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 5 січня 2018 року у справі №664/2889/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику легкового автомобіля Mitsubishi Outlander р.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП складає 253526,04 грн., що підтверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи.
На підставі укладеного між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» договору добровільного страхування наземних транспортних засобів страховик здійснив позивачу виплату страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу Mitsubishi Outlander, р.н НОМЕР_1 , у ДТП від 29 листопада 2017 року, у загальній сумі 167840,19 грн.
Оскільки ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП виконував обов'язки водія ПрАТ «Автотранс», тому на підставі ст. 1172 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактично завданими йому збитками та сумою, яка відшкодована ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».
Крім того, позивач зазначає, що зазнав додаткових витрат, пов'язаних з ДТП, а саме на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1490,00 грн, на проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 5145 грн., а також поніс витрати на сплату судового збору в сумі 871,78 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн, які просить стягнути з відповідача.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2020р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Автотранс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 85685,85 гривень, 1490,62 гривень в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 871,78 гривень, за проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 5145,00 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень.
Вказане судове рішення обґрунтовано тим, що у відповідності до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував обов'язки водія автобусу марки МАЗ 10376, р.н. НОМЕР_2 , відповідачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, доводи відповідача з приводу того, що позивач не довів розмір заподіяної йому майнової шкоди, суд до уваги не взяв як безпідставні.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «АВТОТРАНС», від імені якого діє адвокат Юрченко Артем Сергійович, зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а висновки суду є помилковими, оскільки суд дійшов їх без повного з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що при ухваленні рішення судом не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц щодо правового механізму та порядку відшкодування шкоди, завданої власником застрахованого наземного транспортного засобу.
Крім того, суд ухилився від залучення до участі у справі в якості співвідповідача Страхову компанію «Еталон», у якій на момент вчинення ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу МАЗ, р.н. НОМЕР_2 .
Також судом не розглянуто питання доцільності залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», у якій застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , а також в якості третьої особи ПАТ «Креді Агріколь Банк», як вигодонабувача, який має першочергове право на отримання страхового відшкодування. Суд не з'ясував, чи за згодою вигодонабувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» відбулося перерахування ПАТ «СК «Українська страхова група» суми страхового відшкодування в розмірі 167 840,19 грн. Позивачем не надано доказів, що вигодонабувач не пред'являє претензій до страховика з приводу страхової виплати та зменшення останнім суми страхового відшкодування, а судом не перевірено, чи має ПАТ «Креді Агріколь Банк» інтерес до вирішуваного спору.
Крім того, позивачем не надано доказів про те, що його автомобіль відремонтовано і на його відновлення витрачено більше коштів, ніж відшкодовано страховиком.
Також судом не враховано погодження страхувальником (позивачем) і страховиком (ПАТ «СК «УСГ») та/або вигодонабувачем ПАТ «Креді Агріколь Банк» суми страхового відшкодування. Звертає увагу, що позивач погодився зі способом і розміром збитку, розрахованим страховиком.
Щодо відшкодування потерпілому внаслідок ДТП шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу, то відповідач визнає дану вимогу.
Разом з тим скаржник зазначає, що висновок автотоварознавчого дослідження №АВэ-769 від 04.08.2018р. не є належним доказом по справі, оскільки складений з помилками, а тому витрати позивача на проведення вказаного дослідження не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Крім того, судом не вирішено питання щодо заміни пошкоджених запасних частин та їх передачі винній особі.
Щодо розподілу судових витрат, то скаржник зазначає про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи попереднього розрахунку витрат, не надано детального опису робіт, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг і витрат часу по кожному із виду робіт адвоката, що позбавляє сторону відповідача можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Також зазначає, що суд безпідставно не задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 11.11.2020 р.
З огляду на викладене, скаржник просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2020 р. скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути на його користь величину втрати товарної вартості в сумі 37 704,77 грн, в решті позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мусулевський Андрій Андрійович, вважає доводи скаржника необґрунтованими, просить апеляційну скаргу ПрАТ «Автотранс» залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2020 року залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтованим тим, що висновком судової автотоварознавчої експертизи підтверджено суму завданих позивачу збитків, а відповідачем їх не спростовано. Судом також встановлено, що ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» перерахувала ремонтному підприємству ТОВ «Автомир - Херсон Юг» страхове відшкодування в сумі 167 840,19 грн. Вказані обставини підтверджені належними доказами, відповідач не просив витребувати додаткові докази на їх підтвердження та не ставив вказані обставини під сумнів.
Щодо заперечень відповідача про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, то процесуальний закон покладає обов'язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу на ту сторону, яка заперечує відшкодування цих витрат. Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідачем були висловлені такі заперечення до ухвалення рішення судом першої інстанції. Позивачем надано до позовної заяви орієнтовний розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Щодо відсутності детального опису робіт, то вказана норма запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами у фіксованому розмірі.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 5 січня 2018 року у справі №664/2889/17 встановлено, що 29 листопада 2017 року о 08 год. 15 хв. в м. Херсоні по вул. Перекопській в районі будинку № 181А ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом МАЗ 103076 державний номерний знак НОМЕР_2 , в порушення п.п. 2.3(в), 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної дистанції та не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi Outlander державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого транспортний засіб Mitsubishi Outlander державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зіткнення з транспортним засобом Daewoo Lanos державний номерний знак НОМЕР_3 , що спричинило механічне пошкодження вищевказаних транспортних засобів. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню. Постанова набрала законної сили 16 січня 2018 року (а.с.6).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 9 серпня 2017 року, транспортний засіб Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.5).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 автобус марки МАЗ 10376, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ПАТ «Цюрупинськ-Автотранс», ідентифікаційний код юридичної особи 03353609 (а.с.88).
На час скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Автотранс», який є правонаступником ВАТ «Цюрупинськ - Автотранс», працюючи на посаді водія транспортного засобу МАЗ 103076, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копією наказу (розпорядження) № 41-к від 01.08.2012 р. та копією наказу по ПрАТ «Автотранс» № 36 від 05.02.2018 р. (а.с.86, 87)
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є, у тому числі, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої цієї статті шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. В цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Оскільки під час ДТП, внаслідок якої з вини водія транспортного засобу МАЗ 103076, днз НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була завдана шкода позивачу, вказаний водій перебував у трудових відносинах з відповідачем, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність за шкоду на підставі частини першої статті 1172 ЦК України несе ПрАТ «Автотранс», як роботодавець та законний володілець джерела підвищеної небезпеки.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ПрАТ «Автотранс», як власника транспортного засобу МАЗ 103076, днз НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована у Страховій компанії «Еталон» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0256089, за умовами якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн (т.1, а.с.67).
Автомобіль, належний позивачу, застрахований на підставі договору добровільного страхування (КАСКО) від 10.08.2017, що укладений між ПАТ СК «Українська страхова група» та ОСОБА_1 зі строком дії до 09.08.2018р., та страховою сумою у межах повної вартості застрахованого автомобіля 867 348 грн. Умови страхування при настанні страхового випадку ДТП не передбачають врахування експлуатаційного зносу та франшизу - 0% ( п. 11,1; 11.3;11,8)
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 20 18 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та застосовуються у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №539/3475/18.
Згідно наявних у справі письмових доказів встановлено, що за умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (КАСКО), що укладений 10.08.2017р. між ПАТ «Страхова компанія» Українська страхова група» (надалі ПАТ «СК УСГ») та ОСОБА_1 , застрахований автомобільний Mitsubishi Outlander, р.н НОМЕР_1 , належний страхувальнику із визначеним договором лімітом відшкодування страховика у розмірі вартості автомобіля 867 340грн. без врахування експлуатаційного зносу та нульовим відсотком франшизи у разі настання страхового випадку, яким є ДТП. (а.с.34)
Внаслідок зіткнення, яке сталось 29.11.2017р. застрахований транспортний засіб був пошкоджений.
Страховий акт складено 29.11.2017р. ПАТ «СК УСГ», страхувальником якого є позивач ОСОБА_1 , що відповідає положенням ст. 990 ЦК України.
Керуючись вказаною нормою законодавства та умовами договору про добровільне страхування, страховик здійснив страхову виплату у розмірі вартості фактичного ремонту у сумі 167 840,19 грн.
Розмір страхового відшкодування розрахований на підставі рахунку № АВТ-000482 від 05.12.2017р. ремонтного підприємства ТОВ «Автомир-Херсон ЮГ» згідно якого вартість відновлюваного ремонту склала 161 340,39 грн., що відповідає умовам п.12.1 та 12.2 договору страхування (КАСКО). ( а.с. 35).
02.02.2018р. проведено додатковий огляд пошкодженого транспортного засобу та ТОВ «Автомир-ЮГ» надано додатковий рахунок № АВТ-22 від 1.02.2018р. на суму 6499,80 грн, які сплачені застрахованій особі 12.02.2018р. ( а.с.36).
Згідно листа ТОВ «Автомир-ЮГ» без номеру та дати, вбачається, що для відновлюваного ремонту отримані кошти 167 840,19 грн.
Крім того, суд визнав встановленим, що станом на час розгляду справи застрахований автомобіль позивача вже був відремонтований. Ці обставини підтверджені також і наявними у справі письмовими доказами, а саме, згідно акту виконаних робіт №АВТ-00063 від 05.04.2018р., зі змісту якого вбачається, що відновлювальні роботи проведені ТОВ «Автомир -Херсон ЮГ» у період із 10 січня по 05 квітня 2018р.
За змістом заявленого позову та пояснень представника позивача в ході розгляду справи вбачається, що необхідність стягнення додаткових коштів саме із відповідача, як особи яка несе відповідальність за заподіяну шкоду його працівником є та обставина, що належний позивачеві автомобіль придбаний в автосалоні та вперше зареєстрований 09.08.2017р. На момент придбання позивач встановив додаткове обладнання, перелік якого зазначений у наряді - замовленні від 09.08.2017р.( а.с.30,121,122).
У відповідності до висновку експерта, складеного 31.05.2019р. вартість відновлюваного ремонту визначена у розмірі 253 526,04 грн.
В описовій частині дослідження зазначається, що заміні підлягали не тільки конструктивні деталі та обладнання транспортного засобу внаслідок їх пошкодження, а також і ті, що встановлені власником додатково, як такі що за своїми технічними характеристика і цільовим призначенням віднесені до разового використання , оскільки їх повторне використання виробником не передбачено. Зокрема, комплект антигравійної плівки передньої і задньої частини автомобіля, що підлягала заміні при виконані робіт із заміни пошкодженого бампера. Також підлягає заміні датчик паркувальний, вартістю 8960,40 грн, роботи по встановленню якого виконані 09.07.2018р. згідно акту № АВТ-001739. ( а.с.123).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, стягненню на користь позивача підлягають кошти у розмірі 85 685 ,85 грн. із яких: величина втрати товарної вартості становить 37 704,77грн.
Враховуючи, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення визначеної експертом величина втрати товарної вартості становить 37 704,77грн. відповідачем не заперечується , а тому не є предметом апеляційного перегляду.
Решта коштів у сумі 47980,88 грн витрачені на заміну додаткового обладнання, яке не було передбачено виробником для повторно використання та було замінено на нове в ході відновлюваного ремонту, спричиненого ДТП.
Невиплата позивачу вказаної суми збитків страховиком викликана законодавчими обмеженнями, які покладаються на страховика умовами договору страхування та Законом № 1961-1У.
У висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 2.12.2015р. у справі № 6-691 цс15 зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з врахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновленого ремонту пошкодженого автомобіля з врахуванням зносу деталей, що підлягали заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виникає обов'язку відшкодування такої різниці незважаючи на те, що такі збитки є меншими від страхової виплати.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що понесені позивачем збитки у сумі 47980,88 грн, які не можуть бути відшкодовані за рахунок страхової виплати для повного відшкодування майнової шкоди у відповідності до ст.988 та ст. 1194 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача.
Заперечення представника відповідача про те, що вказане додаткове обладнання після його заміни мало бути повернуто ПрАТ «Автотранс» зазначений висновок суду не спростовує, оскільки первинне встановлене додаткове обладнання повністю знищене під час відновлюваного ремонту. Вказане додаткове обладнання віднесене виробником до разового використання, яке після заміни пошкоджених вузлів та деталей автомобіля в ході відновлюваного ремонту підлягали заміні новим захисним додатковим обладнанням в комплекті.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачеві пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, перевищує розмір страхового відшкодування через наявне законодавче обмеженням для страховика, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлюваного ремонту транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Неприйнятні і решта доводів апеляційної скарги щодо недотримання судом вимог процесуального законодавства та не спростовують висновків суду, оскільки згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем не заявлене клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, зокрема Страхової компанії «Еталон», тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для вирішення вказаного процесуального питання.
Крім того, за умовами договору про страхування цивільно-правової відповідальності ПрАТ «Автотранс», як власника транспортного засобу МАЗ 103076, страховиком якого є СК «Єталон», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн., тоді як ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів здійснив позивачу виплату позивачу страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу Mitsubishi Outlander, р.н НОМЕР_1 , у ДТП від 29 листопада 2017 року, у загальній сумі 167840,19 грн.
Враховуючи, що розмір вже виплаченого страховиком позивача ПАТ «СК «Українськи страхова група» страхового відшкодування значно перевищує ліміт відповідальності страховика СК «Єталон» за договором обов'язкового страхування із ПрАТ «Автотранс», тому доводи апеляційної скарги щодо обов'язкової участі у розгляді справи вказаних страхових компаній не спростовує висновок щодо стягнення витребуваної позивачем суми відшкодування саме за рахунок винної особи.
Також неприйнятними є доводи про те, що належним позивачем у справі має бути вигодонабувач ПАТ «Креді Агріколь Банк», оскільки згідно ст. 636, ст.985 ЦК України та статті 3 Закону України «Про страхування» необхідність залучення останнього встановлена у випадку коли буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.
При розгляді справи спору у питанні визначення розміру страхового відшкодування, який підлягає сплаті вигодонабувачеві, яким є ПАТ «Креді Агріколь Банк», не встановлено. Жодною із сторін не порушено клопотання про залучення вказаної особи до участі у справі, а тому розгляд справи без її участі не впливає на правильність висновку суду про наявність підстав для стягнення із відповідача витребуваних позивачем сум у розмірі, що не передбачені договором страхування.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга ПрАТ «АВТОТРАНС» не підлягає задоволенню, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2020 року слід залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати складають з судового збору, розмір яких 871,78 грн, витрат на оплату автотоварознавчого дослідження в сумі 1490,62грн., висновки якого щодо стану транспортного засобу і необхідного ремонту покладені в основу проведеної експертизи з питань оцінки зазначених робіт і замінених деталей; витрати на проведення експертизи - 5145 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені, а відповідачем не доведено необґрунтованість чи завищення визначеної суми на правову допомогу, суд дійшов вірного висновку про стягнення вказаних витрат у визначеному розмірі.
Крім того, підлягає частковому задоволенню вимога представника позивача про компенсацію витрат на правову допомогу, надану позивачу під час апеляційного розгляду справи. При цьому суд враховує, що при розрахунку обсягу наданої допомоги в суді 1.02.2021р. зазначено час перебування 60 хв. із оплатою 1500 грн, проте це судове засідання тривало не більше 10 хв. Таким чином підлягає компенсації оплата за фактично витрачений час, в розмірі 500 грн. у вказаному судовому засіданні. Всього стягненню підлягає сума 11500 грн. В решті витрати на правову допомогу зменшенню не підлягають, оскільки обґрунтованість такої оплати і фактично надана правова допомога підтверджені належними доказами та не заперечені відповідачем.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВТОТРАНС», від імені якого діє адвокат Юрченко Артем Сергійович залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2020 року залишити без зміни.
Дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2020 року поновити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АВТОТРАНС» на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 11 500,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.)
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 13 травня 2021 року.
Головуючий ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ О.В.Кутурланова
________________ В.В.Майданік