12 травня 2021 року м.Херсон
Номер справи: 766/569/20
Номер провадження 22-ц/819/967/21
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого (суддя-доповідач) Ігнатенко П.Я.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Полікарпової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 15 травня 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,-
У січні 2020 року акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - АТ «Херсонська ТЕЦ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, яке товариство подає у квартиру АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що оплата за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачкою не здійснюється, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що утворилася за період з жовтня 1996 року по січень 2020 року в сумі 51864,46 грн.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» заборгованість за послуги централізованого опалення за період з жовтня 1996 року по січень 2020 року в сумі 51864,46 грн. та судовий збір 2102,00 грн.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить взяти до уваги, що згідно довідки про розрахунок №10726 в рядку сальдо на січень 2020 року зазначено заборгованість 51864,46 грн., а в рядку до сплати зазначена сума 37474,86 грн., розрахована на підставі коригування заборгованості самим позивачем, оскільки послуги з централізованого опалення за період 2019-2020 р.р. не надавались, що підтверджується листом позивача №06/1/85 від 15.01.2020 року, за інші періоди надавались послуги неналежної якості. Отже, заборгованість в сумі 51864,46 грн. є безпідставною. Окрім того, відповідачка зазначає, що не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі, а тому не могла скористатись своїм законним правом надати відзив на позовну заяву та подати заяву про застосування строків позовної давності і просити розглядати справу з повідомленням сторін. Також просить взяти до уваги, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, не брала участі у розгляді справи, порушений принцип змагальності та рівності сторін, що є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалась у суді першої інстанції. Враховуючи , що позовна заява подана 13.01.2017 року, стягненню підлягає заборгованість за період з 14.01.2017 р. по 13.01.2020 р. в сумі 21407,03 грн. ОСОБА_1 просить скасувати оскаржене рішення, застосувати строки позовної давності та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення за період до 13.01.2017 року.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказане рішення суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини у сфері надання послуг з централізованого теплопостачання в Україні регулюються Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630(далі-Правила).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно п.18. Правил Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно п.21 Правил У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:
з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
В даному випадку застосовується до 01 травня 2019року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, а з 01 травня 2019року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно зіст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 19,25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Судом першої інстанції правильно встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач надавав послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 1996 року по січень 2020 року. Відповідач є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно доданого до позову розрахунку за вказаний період нараховано заборгованість в сумі 51864,46 грн.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції, що була чинною впродовж періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість). Аналогічні положення щодо порядку та строків нарахування і внесення плати за послуги з централізованого опалення містив Порядок надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1497 від 30.12.1997 року, який діяв до 2005 року.
Відповідач жодного разу у спірний період не здійснювала оплати за послуги з теплопостачання, що нею не оспорюється та не спростовується.
Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини третьої статті 2ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див.mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («DomboBeheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Із матеріалів справи вбачається, що суд провів розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження направлена судом на адресу відповідачки ОСОБА_1 повернулася до суду без вручення з відміткою про те, що закінчився термін зберігання (а.с.12-15).
Таким чином, з врахуванням положень цивільного процесуального законодавства щодо порядку вручення судових повісток та щодо дня вручення судової повістки (частина 8 статті 128, стаття 130 ЦПК України) відповідачка не є належним чином повідомленою про спір, що фактично позбавило ОСОБА_1 права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
За таких обставин, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у апеляційній скарзі на ухвалене рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про наявність спору і розгляд справи, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, хоч така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
До наведених висновків щодо застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду справи дійшла Велика Палата Верховного Суду, виклавши їх у постанові від 17.04.2018 року, справа №200/11343/14, які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В апеляційній скарзі відповідач заявила про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що позовна давність підлягає застосуванню до спірних правовідносин на підставі заяви відповідача, зробленої на стадії апеляційного розгляду справи, тому ухвалене судом рішення слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 1996 року по 13 січня 2017 року та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення змінити, обмеживши розмір визначеної до стягнення на користь позивача суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення сумою боргу, що виник за період з 13.01.2017 року по 13.01.2020 року (день звернення з позовом до суду).
Щодо розміру заборгованості суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
За січень 2017 року з нарахованих за повний місяць 2210,98 грн. до стягнення підлягає заборгованість з 13.01.2017 р. по 31.01.2017 р. в сумі 998,19 грн.
У доданих до позову розрахунків заборгованості в межах трирічного строку, що передує зверненню до суду міститься інформація щодо повернень за період відсутності тепла: у листопаді 2017 року 498,23 грн., у листопаді 2018 року 1075,56 грн., на суму яких не зменшена нарахована заборгованість відповідачки (а.с.5-6).
Згідно доданого до апеляційної скарги листа АТ «Херсонська ТЕЦ» №06-1/85 від 15.01.2020 року подавальний трубопровід до кв. АДРЕСА_3 знаходиться у аварійному стані та обрізаний з видимим розривом у підвалі будинку з початку ОЗП 2019/2020 р.р. У зв'язку з цим, оплата за послуги теплопостачання з початку опалювального періоду 2019/2020 р.р. не нараховується (а.с.32).
Таким чином, з 13 січня 2017 року по 13.02.2020 року до стягнення підлягає заборгованість яка числиться за відповідачкою зі зменшенням на 498,23 грн., 1075,56 грн. (повернення за період відсутності тепла у листопаді 2017 р., 2018 р.) та без нарахованої заборгованості за опалювальний період 2019-2020 р.р. Розмір визначеної до стягнення суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення становить 22130,61 грн. за спожиту теплову енергію.
Таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із того, що оплата за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачкою не здійснювалася. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах трирічного строку позовної давності за період з 13.01.2017 року по 13 січня 2020 року в розмірі 22130,61 грн.
Відповідно до положень частини першої та 13 статті 141 ЦПК Україні розподіл судових витрат підлягає зміні із зменшенням розміру стягнутих із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» судових витрат із 2102,00 до 897,55 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог позивача (22130,61 х 100: 51864,46=42,7%; 2102 х 42,7:100), (а.с.2).
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 оплачено судовий збір в сумі 3153,00 грн, отже пропорційно задоволеним на стадії апеляційного розгляду вимогам скаржника з АТ «Херсонська ТЕЦ» підлягає стягненню 1806,67 грн. (3153х57,3%)
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за період з жовтня 1996 року по 13 січня 2017 року та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
В решті це ж рішення змінити, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» заборгованості за надані послуги за період з 13.01.2017 р. по 13.01.2020 р., зменшити суму стягнутої заборгованості з 51864,46 грн. до 22130,61 грн. та зменшити розмір стягнутих із ОСОБА_1 на користь судових витрат із 2102,00 до 897,55 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на користь ОСОБА_1 сплачений на стадії апеляційного розгляду судовий збір в сумі 1806,67 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках, визначених п.п. а-г, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий П.Я.Ігнатенко
Судді: Л.П.Воронцова
О.М.Полікарпова