Справа № 607/2290/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/180/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - на ухвалу
12 травня 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області розглядається кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016210010004050 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.ч.2, 3 ст.185, ч.1 ст.126, ч.1 ст.186 КК України.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2021 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до двох місяців, до 26 червня 2021 року.
Суд мотивував своє рішення тим, що не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даний час не встановлено.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 вважає ухвалу З Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2021 року незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував той факт, що обвинувачений є особою молодого віку, має постійне місце проживання, шкода завдана злочином мінімальна, а кримінальне провадження розглядається тривалий період.
На думку апелянта, суд не обгрунтував ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Також вказує, що не було враховано стан здоров'я обвинуваченого, відсутність можливості надання належної медичної допомоги, відсутність негативних характеристик, тривалий період виконання обов'язків визначених запобіжним заходом, бажання працевлаштуватись і відшкодувати шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу і, навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу; міркування прокурора, який рішення місцевого судду вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.
Висновок, викладений в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2021 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону, а при розгляді питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не допустив таких порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для його скасування.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу з зазначенням в ухвалі відповідних мотивів.
Суд першої інстанції встановив, що обставини, зазначені при обранні та, відповідно, продовжені запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 існують і по даний час.
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що застосування на даній стадії більш м'яких запобіжних заходів не є можливим, так як вони не зможуть запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, перешкоджання розгляду кримінального провадження в розумні строки.
За наведених обставин, доводи апелянта про недоведеність ризиків, визначених ст.177 КПК України та відсутність підстав для продовження терміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Оскільки завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не є можливим, з метою уникнення обвинуваченим суду та, враховуючи відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченому або його заміни на більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 26 червня 2021 року.
На думку колегії суддів, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, а також всі обставини справи, з якими закон пов'язує вирішення такого питання.
Сам факт наявності у обвинуваченого постійного місця проживання не може бути підставою для зміни йому запобіжного заходу, як про це ставить питання адвокат, оскільки це жодним чином не спростовує наведені в ухвалі місцевого суду висновки про те, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, не зменшились і продовжують існувати.
Доводи адвоката про поганий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутність можливості надання йому належної медичної допомоги, бажання працевлаштуватись і відшкодувати шкоду, жодним чином не підтверджені документально та не впливають на висновок про наявність ризиків які були підставою для обрання та продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Посилання апелянта на відсутність негативних характеристик обвинуваченого, тривалий період виконання обовязків визначених запобіжним заходом, також не може бути безумовною підставою для скасування рішення суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 повністю узгоджується з вимогами ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду, по справі не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав до її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.