Номер провадження: 22-ц/813/6307/21
Номер справи місцевого суду: 509/1472/20
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
13.05.2021 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у складі судді Кочко В.К.,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 53099, 79 грн. та витрати за проведення звіту про оцінку вартості матеріального збитку у розмірі 3000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.03.2019 сталася ДТП за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Audi A4", р/н НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Ангарській з боку с. Прилиманське перед маневром лівого повороту на вул. Фруктову не надав дорогу автомобілю "Hyundai Accent", р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався у зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі внаслідок чого відбулося зіткнення. Водій автомобіля "Audi A4", р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та пасажир автомобіля "Hyundai Accent", р/н НОМЕР_2 отримали тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.05.2019 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль "Hyundai Accent", р/н НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу. Відповідно до звіту N5-2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24.04.2019, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ "Hyundai Accent" становить 53 099,79 грн. Вартість експертного дослідження склала 3000 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , була застрахована у ТДВ "СТДВ "Глобус" та згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів NАМ/3579267 ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн. Позивач зазначив, що з метою отримання страхового відшкодування він звернувся до ТДВ "СТДВ "Глобус" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про виплату страхового відшкодування в установленому законом порядку. Але, за результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування листом відповідач відмов у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що транспортний засіб "Audi A4", р/н НОМЕР_1 у відповідності до вимог чинного законодавства України не є забезпеченим, а ДТП - страховим випадком, так як транспортний засіб "Audi A4", р/н НОМЕР_1 ввезено на митну територію України 03.07.2018 громадянином ОСОБА_3 , у митному режимі "Тимчасове ввезення" строком до 1 року, у зв'язку з чим на виконання вимог п. 4 ст. 380 МК України не міг бути переданий у володіння, користування або розпорядження іншим особам, а тому ОСОБА_2 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу "Audi A4", р/н НОМЕР_1 , у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів NАМ/3579267 від 17.07.2018, та відповідно до положень п. 32.1. ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.06.2020 залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" та замінено відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 51099, 79 грн. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_1 витрати за проведення Звіту N 5-2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24 квітня 2019 року в розмірі 3000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував норму спеціального закону, а саме ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та норми Митного кодексу України, не обґрунтував чому саме вважав, що відповідальність ОСОБА_2 була застрахована. Звіт №5-2019 від 24.04.2019, на думку апелянта, не можна брати до уваги, так як його було проведено з численними порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яку затверджено Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаний звіт не містить протоколу-огляду транспортного засобу позивача з інформацією, що визначена у п. 5.1.р. V Методики. Позивач не запрошував представника відповідача для технічного огляду з зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ. Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув з відповідача 20% ПДВ не маючи в матеріалах справи документів на підтвердження здійснення ремонту транспортного засобу позивача та документів на підтвердження того, що ремонтна станція, яка ремонтувала транспортний засіб позивача є платником ПДВ. Апелянт також вказав на те, що позивач не надав суду звіт або експертизу щодо вартості транспортного засобу в пошкодженому стані, натомість суд стягнув з відповідача не різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а вартість матеріального збитку, що є порушенням Закону. Суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, так як маючи в матеріалах справи три звіти не міг об'єктивно встановити, який є правильним, при цьому не призначив у справі експертизу.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Матеріали справи свідчать, що 08.03.2019 сталася дорожньо-траспортна пригода, за участі автомобіля "Audi A4", р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Hyundai Accent", р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.05.2019 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ТДВ "СТДВ "Глобус", правонаступником якого є ПАТ "СК "УСГ", відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів NАМ/3579267 від 16.07.2018, відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб "AudiA4" строком дії з 17.07.2018 до 16.07.2019 зі встановленим лімітом відповідальності у розмірі 100000,00 грн., франшиза 2000 грн.
ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СТДВ "Глобус» з листом про виплату страхового відшкодування.
25.07.2019 ТДВ «СТДВ «Глобус» листом відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що відсутні підстави вважати заявлену подію страховим випадком оскільки водій ОСОБА_4 на час настання дорожньо-транспортної пригоди не був законним володільцем та правомірним користувачем автомобіля "AudiA4", тому не є особою, відповідальність якої застраховано відповідно до полісу NАМ/3579267 від 16.07.2018.
Виходячи з аналізу положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 3 частини першої статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані зокрема з, відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
За приписами частин першої та другої статті 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про страхування" та ст. 6 Закону України N1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон N 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Виходячи з наведених обставин та вимог зазначеного закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №АМ/3579267 від 16.07.2018, який відповідає законодавчо встановленій формі, на даний час сторонами не розірваний, не визнаний недійним, тобто є чинним, а тому вказаний договір, підлягає обов'язковому виконанню сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 397 ЦК України - володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Частина 3 статті 397 ЦК України визначає, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Положеннями ч. ч. 1-3 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.12 статті 1 Закону N 1961-lV особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Власники транспортних засобів- юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Пунктом 22.1. статті 22 Закону N 1961-lV - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.1. статті 37 Закону N 1961-lV встановлено, що - підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів незаконного заволодіння ОСОБА_2 застрахованим автомобілем «AudiA4», р/н НОМЕР_1 , що зареєстрований на території Республіки Польща.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність права на управління транспортним засобом у водія «AudiA4», р/н НОМЕР_1 на момент скоєння ним ДТП та підстав для виплати страхової суми страховою компанією, яка застрахувала цей автомобіль.
Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Отже, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується. При цьому, судом не встановлено, а скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу автомобіля «AudiA4», р/н НОМЕР_1 на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з умовами щодо відповідного страхового платежу, який страховик повинен здійснити страхувальнику, що є особою, відмінною від тієї, яка є фактичним власником або ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, суд не встановив спеціальних заборон щодо страхування автомобілів, ввезених в Україну на умовах тимчасового до одного року використання. А відтак саме у Страхової компанії виник обов'язок виплатити позивачу суму страхового відшкодування за завдану ОСОБА_2 шкоду транспортному засобу позивача.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 був неправомірним володільцем застрахованого автомобіля, оскільки відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували незаконне заволодіння транспортним засобом водієм ОСОБА_2 .
Відповідно до листа Одеської митниці ДФС від 16 липня 2019 року транспортний засіб «AudiA4», р/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , був ввезений на митну територію 03 липня 2018 року в зоні діяльності Одеської митниці ДФС громадянином ОСОБА_3 , який є особою, яка мала право використовувати зазначений транспортний засіб на митній території України.
Частиною 1 статті 380 Митного Кодексу України, визначено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції частини 4 статті 380 МК України, апеляційний суд також вважає необґрунтованим та зазначає, що порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Така правова позиція наведена в постанові Верховного суду від 08 квітня 2019 року у справі N 910/14693/17.
Що стосується відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до звіту №5-2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24.04.2019, замовником якого є позивач, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки, а саме 08.04.2019, визначається рівної 53 099, 79 грн. Вартість експертного дослідження склала 3 000 грн.
Згідно зі звітом №190312 від 11.04.2019 з оцінки вартості матеріального збитку, нанесеного власнику «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, замовник ТОВ «СОС Сервіс Україна», станом на дату оцінки, а саме 08.04.2019, визначається рівної 54 693,00 грн.
Відповідно до звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу №302/05/19 від 10.05.2019, замовником якого є Страхова компанія, ринкова вартість аварійного (пошкодженого) транспортного засобу складає 16 203,21 грн.
Ознайомившись з вказаними звітами апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апелянта щодо неправомірності судом першої інстанції взяття за основу звіту №5-2019 від 24.04.2019 про вартість матеріального збитку є необґрунтованими, оскільки жодних доказів на спростування встановлених у даному звіті обставин, зокрема розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу "Hyundai Accent", р/н НОМЕР_2 , апелянтом надано не було, недоліки на які посилається відповідач не спростовані наданим ним звітом №190312 від 11.04.2019.
Відповідно до пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N142/5/2092, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N1074/8395 (далі - Методика), у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Доводи апелянта про те, що його не було викликано для технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, підставою для виключення висновку з числа доказів бути не можуть, оскільки відсутні ознаки його необ'єктивності або невідповідності іншим доказам у справі.
Оцінювачем ОСОБА_5 виявлені ті ж самі пошкодження транспортного засобу позивача що й оцінювачем ОСОБА_6 , однак вартість матеріального збитку звітом №5-2019 від 24.04.2019 є меншою, ніж визначена у звіті №190312 від 11.04.2019 та різниця якого між двома звітами становить 1593,21 грн. (54693-53099,79).
Доводи про обов'язок суду призначити експертизи не можуть бути підставою скасування рішення суду, оскільки до обов'язкових випадків цей не відноситься, у справі є кілька експертиз, яким надана оцінка.
Якщо пошкоджений ТЗ не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж ТЗ визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Такі правові висновки висловлені в постановах КЦС у складі Верховного Суду: від14березня 2018 року у справі No337/5881/14-ц(провадження No 61-1586св18) -http://reyestr.court.gov.ua/Review/72970197від 15березня 2018 року у справі No 564/2464/14-ц(провадження No 61-5059св18) -http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72819375від 4квітня 2018 року у справі No758/8578/15-ц(провадження No 61-8962св18) -http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73408614від 18квітня 2018 року у справі No 361/3094/15-ц(провадження No 61-700св18) -http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73657605від 13червня 2018 року у справі No 444/577/16-ц(провадження No 61-6285св18) -http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74777124від 31 жовтня 2018 р, справа No 343/2372/15-ц (провадження No 61-8947св18)-http://reyestr.court.gov.ua/Review/78011473від 12 грудня 2018 р, справа No 466/7010/16 (провадження No 61-7447 св18)-http://reyestr.court.gov.ua/Review/78715614від 18 грудня 2018 р, справа No 524/561/16-ц (провадження No 61-21355св18)-http://reyestr.court.gov.ua/Review/78978409від 30 січня 2019 року у справі No 753/21303/16-ц (провадження No 61-31609св18) -http://reyestr.court.gov.ua/Review/79684666.
З огляду на викладену практику, а також те, що заперечень щодо визнання транспортного засобу знищеним не надходило, допускається відшкодування матеріального збитку у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, тому доводи про необхідність його відшкодування у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП до уваги не приймаються.
Разом з тим, доводи апелянта про те, що суд безпідставно стягнув суму матеріального збитку з ПДВ апеляційний суд вважає обґрунтованими з огляду на те, що всі операції з надання послуг із страхування, у тому числі пов'язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. У зв'язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає відшкодуванню страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36. 2статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Оскільки відомості про фактичний ремонт автомобіля відсутні, тому відсутні підстави для стягнення із відповідача ПДВ.
Зі звіту №5-2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24.04.2019 вбачається, що до розрахунку ремонтної калькуляції, а саме до вартості лакофарбових матеріалів додано 20% ПДВ.
За таких обставин сума матеріального збитку, що стягнута судом за вирахуванням франшизи, що склала 51099,79 грн., підлягає зменшенню на 20 %, що становить 3133 грн, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 47 966,79 грн. (51099,79-3133).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи те, що обставини справи судом першої інстанції встановлено повно та всебічно, проте неправильно застосовано норму матеріального права, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду, зменшивши розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 з 51099,79 грн. до 47 966,79 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди змінити, зменшивши її розмір з 51099,79 грн. до 47 966,79 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: