Справа № 462/5185/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.
Провадження № 33/811/614/21 Доповідач: Урдюк Т. М.
12 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю захисника - адвоката Гандзюлевича Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу адвоката Гандзюлевича Ярослава Анатолійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 09 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 16 серпня 2020 року о 05 год. 27 хв. у м.Львові на вул. Залізнична, 7 керував автомобілем «ВАЗ 21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння шкіри. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager», а також в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10. 10. 2001.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, адвокат Гандзюлевич Я.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2020 року скасувати та провадження у справі закрити.
Окрім того, просить поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки судовий розгляд відбувся у відсутності ОСОБА_1 , так як останній не був повідомлений про дату та час судового засідання, а 24.03.2021 року між адвокатом та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, після чого захисник мав можливість ознайомитися з матеріалами справи та подати апеляційну скаргу.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник Гандзюлевич Я.А. покликається на те, що на час розгляду справи редакція ст.130 КУпАП не передбачала адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння чи відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, його захисник - адвокат Гандзюлевич Я.А. не заперечив проти розгляду скарги у відсутності його підзахисного.
Заслухавши захисника Гандзюлевича Я.А. на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
З огляду на те, що судове засідання, на якому було постановлено оскаржувану постанову, проводилося у відсутності ОСОБА_1 , його захисник ознайомився з матеріалами справи 07 квітня 2021 року (а.с.26), відтак строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та такий підлягає поновленню.
Висновок судді першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 073892 від 16 серпня 2020 року (а.с.1), який відповідає вимогам ст.256 КУпАП; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5,6), які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі; записами нагрудного відеореєстратора поліцейського (а.с.4), з якого вбачається, що працівником патрульної поліції ОСОБА_1 роз'яснено його права, а також роз'яснено, що у випадку відмови від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, відносно нього буде складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, та у присутності свідків запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора алкотестера «Драгер» та у медичному закладі, на що останній відмовився; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 №708301 від 16 серпня 2020 року (а.с.10).
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що акт, який до 01 липня 2020 року встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння (ст. 130 КУпАП в редакції до 01 липня 2020 року), з 01 липня 2020 року був скасований Законом №2617 - VIII з одночасною криміналізацією цих дій у ст. 286-1 КК України, то апеляційний суд не приймає їх до уваги, з огляду на таке.
01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018 року (далі - Закон №2617-VIII), яким запроваджується інститут кримінальних проступків, яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, 17 червня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 09.04.2020 року (далі - Закон №720-IX), який 02 липня 2020 року було підписано Президентом України, а 3 липня 2020 року - опубліковано в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному вебсайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною.
Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур'єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України».
З аналізу наведених Законів №2617-VIII та №720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, вбачається, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, діяла в період з 01 по 02 липня 2020 року, та скасована з 03 липня 2020 року і, починаючи з цього часу, тобто з 03.07.2020 року особи, які вчинили такі протиправні дії, несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, апеляційним судом не береться до уваги те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст.286-1 КК України, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст.286-1 КК і не передбачена ст.130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), а також того, що на офіційному сайті Верховної Ради України законодавство викладено в Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», яка дає змогу знайти документи, як за реквізитами, так і за контекстом, однак ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України».
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
На переконання апеляційного суду, суддя місцевого суду, відповідно до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті відповідно до ст. 33 КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Ураховуючи вищезазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити адвокату Гандзюлевичу Ярославу Анатолійовичу строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Гандзюлевича Ярослава Анатолійовича в його інтересах - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Т.М.Урдюк