22-ц/804/1152/21
220/2085/20
Іменем України
Єдиний унікальний номер 220/2085/20
Номер провадження 22-ц/804/1152/21
12 травня 2021 року місто Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Лопатіної М.Ю.
суддів - Пономарьової О.М., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря Сидельнікової А.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Яненко Г.М., -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов мотивовано тим, що 07 січня 2018 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 50 000 гривень зі строком повернення до 30 січня 2018 року, про що позичальник власноручно написав розписку.
З огляду на те, що до теперішнього часу відповідач борг не повернув, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 50 000 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 50 000 гривень. Розподілено судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що між сторонами існують договірні правовідносини, позичальник не виконав зобов'язання з повернення коштів, отриманих у позику, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що копія боргової розписки, надана позивачем, не містить інформації про особу позикодавця, його паспортні дані. Крім того, позивачем до суду не надавався оригінал розписки. Також місцевим судом не встановлено обставин, при яких відповідачу передавались кошти. Відповідач вважає, що позивачем не було доведено факту укладання між сторонами договору позики, отримання ним коштів, а тому рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи і заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на відповідність оскарженого судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій апеляційну скаргу підтримав та просив справу розглянути без його участі.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
07 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, згідно з яким останній взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 000 гривень, які зобов'язався повернути до 30 січня 2018 року, про що власноручно склав розписку(а.с.7)
Узяті на себе зобов'язання з повернення позики позичальник не виконав, борг позикодавцю не повернув.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 і від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Встановивши, що зобов'язання ОСОБА_2 про повернення позивачу боргу підтверджуються договором позики (розпискою) від 07 січня 2018 року, умови якого щодо повернення коштів, отриманих у позику, позичальник не виконав, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики.
Аргумент апеляційної скарги про те, що у борговій розписці не зазначена особа позикодавця, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що оригінал розписки знаходиться у позивача та наданий останнім у суді апеляційної інстанції для долучення до матеріалів справи. Відповідач не оспорював факт написання ним боргової розписки, а також не зазначав інших обставин, при яких вона була написана, ніж ті на які посилався позивач. Також ОСОБА_2 не вказував іншу особу, у якій він узяв в борг гроші.
Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами був укладений договір позики та відповідач узяв у борг гроші саме у позивача.
Також є таким, що не заслуговує не увагу довід відповідача про те, що судом першої інстанції не надано належних доказів отримання ним грошових коштів у борг, оскільки як зазначалось вище, боргова розписка, крім іншого, засвідчує факт отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Місцевий суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив судове рішення з урахуванням висновків викладених у постановах Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вищезазначених обставин оскаржене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Судді:
Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.
Суддя: