22-ц/804/1208/21
221/163/21
11 травня 2021 року місто Маріуполь
справа № 221/163/21
провадження № 22-ц/804/1208/21
Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Пономарьової О.М.,
суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретар судового засідання Лазаренко Д.Т.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Валер'янівське»
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Валер'янівське» на рішення Волноваського районного суду Донецької області у складі судді Подоляк Я.М. від 23 лютого 2021 року, дата складання повного тексту рішення 26 лютого 2021 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
13 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Валер'янівське» (далі СТОВ «Валер'янівське») про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання здійснювати виплату середнього заробітку щомісяця впродовж проходження військової служби у Збройних Силах України.
Позовна заява мотивована тим, що з 05 вересня 2019 року позивач працював на посаді тваринника СТОВ «Валер'янівське».
16 листопада 2020 року позивач був відсутній на роботі, оскільки отримав припис № 34 від 16 листопада 2020 року, відповідно до якого йому необхідно з'явитись 17 листопада 2020 року до військової частини НОМЕР_1 в м. Сєвєродонецьк для остаточного вивчення та прийняття рішення щодо укладення контракту на проходження військової служби.
17 листопада 2020 року позивач за відповідним приписом прибув до військової частини НОМЕР_1 та уклав контракт на проходження військової служби у Збройних силах України на посаді номера обслуги 3 самохідної артилерійської гармати 2 самохідно-артилерійського взводу 1 самохідно-артилерійської батареї 1 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 строком на три роки.
Наказом відповідача № 128 від 16 листопада 2020 року позивача звільнено з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП за порушення трудової дисципліни.
Позивач вважає, що зазначений наказ є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки його відсутність на роботі 16 листопада 2020 року зумовлена приписом №34, відповідно до якого йому необхідно було 17 листопада 2020 року з'явитися до військової частини в м. Сєвєродонецьк, тому його відсутність на роботі не може кваліфікуватися як прогул, а отже, і не може бути підставою для розірвання трудового договору.
Відповідно до вимог ст. 119 КЗпП України за позивачем має бути збережено робоче місце, посада та середній заробіток.
Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ СТОВ «Валер'янівське» № 128 від 16 листопада 2020 року про звільнення з роботи на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, зобов'язати відповідача поновити позивача на роботі з 16 листопада 2020 року, зобов'язати здійснювати виплату середнього заробітку щомісяця, впродовж проходження військової служби у Збройних Силах України
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 23 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ «Валер'янівське» про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання здійснювати виплату середнього заробітку щомісяця, впродовж проходження військової служби у Збройних Силах України, задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ СТОВ «Валер'янівське» за №128 від 16 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Зобов'язано СТОВ «Валер'янівське» видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді тваринника СТОВ «Валер'янівське» з 16 листопада 2020 року.
Зобов'язано СТОВ «Валер'янівське» здійснювати виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , починаючи з 16 листопада 2020 року, впродовж проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення дії контракту.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді тваринника СТОВ «Валер'янівське» та в частині виплати середнього заробітку за один місяць.
Стягнуто з СТОВ «Валер'янівське» на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок.
Суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки вступ позивача на військову службу здійснювався під час дії особливого періоду в Україні, а тому на позивача поширюються гарантії та пільги, в тому числі збереження місця роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення, відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України.
Відповідач, вчиняючи дії, які повинні передувати звільненню з ініціативи власника, не дотримався вимог ст. 149 КЗпП, не з'ясував причини відсутності 16 листопада 2020 року на робочому місці працівника ОСОБА_1 , не отримав письмових пояснень з приводу порушення трудової дисципліни та не надав достатнього часу для їх надання. Відстань між м. Волноваха та м. Сєвєродонецьк складає близько 240 км, що виключало можливість цього дня надати письмові пояснення позивачем. Відповідно до журналу вхідної кореспонденції СТОВ «Валер'янівське» за вхідним №9 від 17 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення його від виконання посадових обов'язків на час проходження військової служби у Збройних Силах України за контрактом в особливий період зі збереженням посади та середньої заробітної плати, датована 16 листопада 2020 року.
Копія наказу про звільнення та трудова книжка позивачу не вручались, доказів надіслання поштою суду не надано, суд встановив, що ОСОБА_1 на час розгляду справи копію наказу про звільнення та трудову книжку не отримав. На адресу теперішнього проживання ОСОБА_1 , яка зазначена в контракті: АДРЕСА_1 , і стала відома відповідачу 17 листопада 2020 року вказані документи не надсилались.
В порушення вимог ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника відбулось без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 на звільнення останнього на підставі пункту 4 частини першої. Цей факт не заперечував в судовому засідання представник відповідача. Клопотань про отримання такої згоди на запит суду від сторін не надходило.
Керівництво позивача було обізнано про його відсутність на робочому місці у зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом, тож повинно було вжити відповідних заходів за для забезпечення позивачу його конституційних прав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
17 березня 2021 року відповідач СТОВ «Валер'янівське» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином повідомив керівництво про поважні причини відсутності на робочому місці 16 листопада 2020 року, а суд помилково дійшов висновку про відсутність позивача на роботі 16 листопада 2020 року з повіажних причин.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 , керівництво СТОВ «Валер'янівське» виходило з того, що останній був відсутній на роботі 16 листопада 2020 року та не повідомив підприємство про поважні причини своєї відсутності. Відповідач застосував усі можливі засоби для отримання пояснень від позивача щодо його відсутності на робочому місті, а позивач навмисно ігнорував запрошення та не бажав дати пояснення своєї відсутності.
Доводи інших учасників справи
05 травня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив адвоката позивача Лісодіда О.В. на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти змісту та вимог апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, суд зробив належну правову оцінку наданим сторонами доказам та поясненням.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2021 року визначений склад суду: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою апеляційного суду від 26 березня 2021 року апеляційна скарга залишена без руху, заявнику запропоновано сплатити судовий збір.
Ухвалою апеляційного суду від 16 квітня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду від 26 квітня 2021 року справа призначена до судового розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2021 року визначений склад суду: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Барков В.М., Мальцева Є.Є.
Ухвалою апеляційного суду від 06 травня 2021 року задоволено клопотання адвоката Лісодіда О.В. та розгляд справи, призначений на 11 травня 2021 року о 10 годині 30 хвилин, вирішено провести в режимі відеоконференції з Волноваським районним судом Донецької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З 05 вересня 2019 року позивач ОСОБА_5 (прізвище змінено на ОСОБА_1 ) працював на посаді тваринника СТОВ «Валер'янівське», що підтверджується копією наказу СТОВ «Валер'янівське» № 144 від 05 вересня 2019 року (а.с.28).
На підставі наказу СТОВ «Валер'янівське» за № 128 від 16 листопада 2020 року позивача ОСОБА_1 звільнено через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня - прогул без поважних причин, на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.34).
Відповідно до копії припису № 34 від 16 листопада 2020 року на ім'я ОСОБА_1 , останній мав з'явитись до військової частини НОМЕР_1 у м. Сєвєродонецьк 17 листопада 2020 року, для остаточного вивчення та прийняття рішення щодо укладення контракту на проходження військової служби. (а.с.10).
17 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 , уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді номера обслуги 3 самохідної артилерійської гармати 2 самохідно-артилерійського взводу 1 самохідно-артилерійської батареї 1 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 строком на три роки (а.с.8-9).
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 листопада 2020 року за №331 солдата ОСОБА_1 призначено наказом військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 листопада 2020 №302-РС на посаду номера обслуги 3-самохідної артилерійської гармати 2 самохідно-артилерійського взводу 1 самохідно-артилерійської батареї 1 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17 листопада 2020 року, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Зараховано на продовольче забезпечення з 18 листопада 2020. Надано 03 доби з 17 по 19 листопада 2020 року для прийняття справ та посади. Службу проходить у період з 17 листопада 2020 по т.ч. Підстава: наказ камандира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.11.2020 р., припис Донецького ОТЦК та СП від 16 листопада 2020 року №34 (а.с.10).
Представником відповідача надані письмові докази: ОСОБА_1 16 листопада 2020 року не вийшов на роботу - молоко-товарну ферму (МТФ) СТОВ «Валер'янівське», будь яких телефонних, усних або письмових повідомлень про причину невиходу на роботу не надав, що підтверджується доповідною запискою бригадира ОСОБА_6 від 16 листопада 2020 року (а.с.30); актом про відсутність на робочому місці від 16 листопада 2020 року (а.с.31); табелем обліку робочого часу, де під №10 проти прізвища позивача ОСОБА_1 16 листопада 2020 року зроблено запис «прогул» (а.с.39).
Відповідно до листа інспектора по кадрам від 16 листопада 2020 року за №154 адміністрація СТОВ «Валер'янівське» пропонує ОСОБА_1 до 11.30 год. 16 листопада 2020 року надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці. Вказаний лист інспектор по кадрам ОСОБА_7 , головний економіст ОСОБА_8 та бригадир ОСОБА_6 намагалися вручити особисто ОСОБА_1 за адресами його фактичного мешкання та реєстрації, проте лист вручено не було, але залишено за вказаними адресами, про що о 09.30 год. 16 листопада 2020 року складено відповідний акт (а.с.32,33).
Директором СТОВ «Валер'янівське» видано наказ за №128 від 16 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посаду тваринника СТОВ «Валер'янівське» через відсутність більше трьох годин протягом робочого дня на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП (а.с.34).
Відповідно до листа від 16 листопада 2020 року за №156 адміністрація СТОВ «Валер'янівське» в зазначений вище спосіб намагалась вручити позивачу ОСОБА_1 запрошення для вручення копії наказу про звільнення та трудової книжки, проте останній був відсутній вдома, про що складено відповідний акт 16 листопада 2020 року о 14.00 год. (а.с.35-36).
Згідно з доповідною інспектора по кадрам ОСОБА_7 працівник ОСОБА_1 16 листопада 2020 року до визначеної 16.00 години до відділу кадрів СТОВ «Валер'янівське» для отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки не з'явився (а.с 37). Цього ж дня члени комісії намагалися вручити зазначені документи особисто ОСОБА_1 , проте останній був відсутній вдома, про що складено відповідний акт 16 листопада 2020 року о 16.15 год. (а.с.37-38).
Відповідно до журналу вхідної кореспонденції СТОВ «Валер'янівське» за вхідним №9 від 17 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення його від виконання посадових обов'язків на час проходження військової служби у Збройних Силах України за контрактом в особливий період зі збереженням посади та середньої заробітної плати, датована 16 листопада 2020 року (а.с.41).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення 28 квітня 2021 року поштового відправлення за формою № 119.
Представник позивача адвокат Лісодід О.В. 11 травня 2021 року подав до апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги у відсутність позивача та його представника.
Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявність особливого періоду.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв умови контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного з Міністерством оборони України, строком на три роки з 17 листопада 2020 року відповідно до контракту (а.с. 8-9).
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
За загальними вимогами вказаних вище норм матеріального права гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України поширюються на громадян України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Питання наявності особливого періоду в Україні поза межами строків мобілізації було предметом розгляду Вищого адміністративного суду України, який у постанові від 16 лютого 2015 року у справі № 800/582/14 дійшов висновку, що закінчення заходів мобілізації не припиняє особливий період. Крім того, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» особливий період не пов'язується з проведенням мобілізації та введенням воєнного стану.
Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17), в якій зазначено, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». До теперішнього часу рішення про функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
Таку саму правову позицію сформовано і в інших постановах Верховного Суду, зокрема від 14.02.2018 року у справі № 131/1449/16-ц; у справі №727/2187/16-ц; у справі № 640/4439/16-ц ; у справі 211/1546/16-ц.
Згідно зі ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
За вказаних підстав був звільнений позивач, проте відповідачем не враховано, що позивач був відсутній на роботі з поважних причин, оскільки 16 листопада 2020 року прямував до військової частини НОМЕР_1 в м. Сєвєродонецьку, що підтверджено відповідними доказами.
Встановивши з досліджених доказів, що позивача звільнено з займаної посади з порушенням норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недотримання роботодавцем норм законів, які регулюють спірні відносини, що призвело до незаконного звільнення позивача.
Апеляційний суд вважає, що звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем не було надано доказів, на підтвердження наявності у нього поважних причин для відсутності на роботі 16 листопада 2020 року та попередження керівництва про вступ його на військову службу за контрактом, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд визнав належними та допустимими.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих та правильних висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду про задоволення позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Валер'янівське» залишити без задоволення.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 13 травня 2021 року.
Суддя-доповідач О.М. Пономарьова
Судді В.М. Барков
Є.Є. Мальцева