Єдиний унікальний номер 233/2482/20
Номер провадження 22-ц/804/1043/21
12 травня 2021 року
м. Бахмут
справа № 233/2482/20
провадження № 22-ц/804/1043/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого Хейло Я.В.,
суддів Гапонова А.В., Мірути О.А.
при секретарі Цимбал Д.А.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Регіональний ландшафтний парк «Клебан-Бик»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (суддя Мартиненко В.С.), ухваленого в приміщенні суду в місті Костянтинівка Донецької області, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» (далі - РЛП «Клебан-Бик») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що з 07 листопада 2001 року він працював у Регіональному ландшафтному парку «Клебан-Бик», зокрема з 02 січня 2014 року на посаді фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти Регіонального ландшафтного парка «Клебан-Бик».
Наказом № 22-к/тр від 21 квітня 2020 року його звільнено з займаної посади згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня), а саме за прогул 31 березня 2020 року.
Вважає, що вказаний наказ є незаконним оскільки він був відсутній 31.03.2020 року на робочому місці з поважних причин, через те, що його безпосереднім керівником - начальником відділу рекреації та екологічної освіти Керносенко Т.В. 24.03.2020 року на підставі усного розпорядження директора регіонального парку «Клебан-Бик» було повідомлено про те, що у зв'язку із карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), 31.03.2020 року він не має виходити на роботу в свою денну робочу зміну, проте має вийти на роботу 30.03.2020 року. Крім того, при звільненні роботодавець не врахував рішення профспілкової організації, яка свою згоду на його звільнення роботи за таких підстав не надала.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ № 22-к/тр від 21 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти Регіонального ландшафтного парка «Клебан-Бик», поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 22-к/тр від 21.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик».
Стягнуто з Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 72431 гривні 84 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Стягнуто з Регіонального ландшафтного парка «Клебан-Бик» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681,60 грн.
Додатковим рішенням цього суду від 27 січня 2021 року допущено негайне виконання рішення суду.
У апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що факт відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці 31 березня 2020 року підтверджується поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та не заперечується самим позивачем.
Посилається на положення статтей 139, 140, 141, 142 КЗпП України та зазначає, що позивачем самовільно, без погодження з директором змінено власний робочий графік, що прямо вказує на порушення трудового законодавства.
Звертає увагу, що РЛП « Клебан-Бик» є комунальним закладом, заробітну плату за робочий день 31 березня 2020 року було виплачено позивачу 28 березня 2020 року, тобто ним безпідставно отримано цільові кошти.
Крім того, зазначає, що начальник відділу рекреації та екологічної освіти Керносенко Т.В. не має повноважень на внесення змін до трудового графіку, оскільки зазначені зміни відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.
Зауважує, що 07 липня 2020 року Головним управлінням держпраці у Донецькій області була проведена позапланова перевірка РЛП «Клебан-Бик», крім іншого, перевірялись документи пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 , та за результатами перевірки порушень не виявлено.
Посилається на статті 39, 43 КЗпП України та зазначає, що із рішенням Костянтинівського райкому профспілок працівників агропромислового комплексу від 13.04.2020 року «Про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 » не погоджується, оскільки відмова невмотивована, що суперечить вимогам статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник РЛП «Клебан-Бик» Куфтінова Г.Ю. у засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги повністю підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кошель А.С. у засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових правовідносинах з 2001 року , з 2 січня 2014 року працював на посаді спеціаліста з рекреації, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . (а.с. 10-12)
Відповідно до графіку робочого часу працівників відділу рекреації та екологічної освіти за березень місяць 2020 року, денна робоча зміна ОСОБА_1 припадала на 31.03.2020 року, мала розпочатися о 08-00 год та завершитися о 17-00 год. ОСОБА_1 протягом робочої зміни 31.03.2020 року був відсутній на робочому місці, що підтверджується актом від 31.03.2020 року, складеним комісією працівників відповідача, відповідно до якого комісією була виявлена відсутність на роботі 31.03.2020 в 11-00 годині, зокрема фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_1 (зміна по графіку робіт на березень місяць 8 год. з 8.00 до 17.00) без поважних причин (а.с.14-15).
30 березня 2020 року начальником відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_6 на ім'я директора РЛП «Клебан-Бик» ОСОБА_7 були складені пояснювальні записки, зокрема, щодо невиходу працівника ОСОБА_1 на робоче місце 31.03.2020 року, з яких вбачається , що вона довела до відома фахівців з рекреації усне розпорядження директора РЛП «Клебан-Бик» про перенесення денних змін, які припали на час оголошення карантину на інший час після закінчення карантину з метою запобігання розповсюдження короновірусу і збереження здоров'я працівників. Недопрацьовані денні зміни березня місяця включені до графіку роботи фахівців з рекреації на квітень місяць та залишок березня місяця і будуть відпрацьовані, зокрема, ОСОБА_1 - 30.03.2020 року. (а.с. 16)
31.03.2020 року ОСОБА_6 повідомила директора РЛП «Клебан-Бик» про те, що в березні місяці ОСОБА_1 мав не відпрацьовану зміну 31.03.2020 року і щоб не мати заборгованості за березень, зважаючи на відмову директора від перенесення змін з березня на квітень, працівники запропонували відпрацювати свій борг 30.03.2020 року. Так, фахівці з рекреації працювали на рекреаційній длянці «Соняна долина», де фахівці з рекреації, зокрема, ОСОБА_1 , виконував розвезення і розкидання грунту на території, призначеній для перебування автотранспорту відвідувачів. Вказане завдання було надано директором РЛП «Клебан-Бик» в телефонному режимі. В графік роботи фахівців з рекреації зміни внесені не були, щоб відділ кадрів мав змогу скласти табель обліку робочого часу і надати його в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, термін виплати якої 29 числа поточного місяця.
01.04.2020 року ОСОБА_1 були надані письмові пояснення про те, що 30 березня 2020 року він прибув на робоче місце для отримання пояснень від директора парку з приводу скорочення премії за березень. По узгодженню з начальником відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_6 він відпрацював 30.03.2020 року зміну замість зміни 31.03.2020 року (а.с. 20).
Наказом від 01 квітня 2020 року за № 31 визнано стосовно ОСОБА_1 , фахівця з рекреації, день відсутності на роботі 31 березня 2020 року прогулом без поважних причин та за грубе порушення трудової дисципліни вирішено застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.13).
Відповідно до довідки, наданої РЛП «Клебан-Бик», профспілкові внески працівників регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» перераховуються на рахунок Профспілки працівників АПК (а.с. 171).
01 квітня 2020 року директором РЛП «Клебан-Бик» ОСОБА_7 було направлено подання до профспілкового комітету РЛП «Клебан-Бик» за № 93/01-03 та до профспілкового комітету Костянтинівської РДА за № 94/01-03 про надання згоди на звільнення працівника ОСОБА_1 за ініціативою роботодавця за п.4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а саме відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (а.с. 74).
Актом від 02 квітня 2020 року зафіксовано відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про внесення змін до наказу від 01 квітня 2020 року № 31. (а.с. 72)
Згідно з повідомленням голови Костянтинівського райкому профспілки працівників АПК Щербаня В.І. від 13.04.2020 року за № 2 на ім'я директора РЛП «Клебан-Бик» ОСОБА_7 , президія райкому профспілки не надала згоду для звільнення ОСОБА_1 (а.с. 23) .
Відповідно до контракту, укладеного 16.09.2016 року між Донецькою обласною державною адміністрацією та керівником РЛП «Клебан-Бик» ОСОБА_7 , до повноважень керівника РЛП «Клебан-Бик» входить здійснювати згідно з чинним законодавством прийом та звільнення працівників РЛП. (а.с. 85)
Наказом № 22-к/тр від 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади фахівця з рекреації відділу рекреації та екологічної освіти з 22 квітня 2020 року за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 12 календарних днів щорічної відпустки за період роботи 07.11.2019 р. - 22.04.2020 р. на підставі наказу про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 від 01 квітня 2020 року за № 31, наказу про внесення змін до наказу від 01 квітня 2020 року № 31 від 02 квітня 2020 року № 33. Підстава: пояснювальна записка ОСОБА_1 від 01.04.2020 року, акт фіксації відмови від ознайомлення з наказом від 02 квітня 2020 року, протокол засідання членів профспілкової організації РЛП «Клебан-Бик» від 02 квітня 2020 року за № 2, відповідь на подання від Костянтинівського райкому профспілок працівників агропромислового комплексу від 13 квітня 2020 року за № 2.
Актом від 22 квітня 2020 року зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 ознайомитися з наказом №22-к/тр від 21.04.2020 року(а.с. 73).
У відповідності з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга РЛП «Клебан-Бик» підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 31 березня 2020 року прогул не вчиняв , був відсутній на робочому місці з поважних причин, а саме через те, що його безпосереднім керівником - начальником відділу рекреації та екологічної освіти Керносенко Т.В. йому було повідомлено, що на підставі усного розпорядження директора регіонального парку «Клебан-Бик» у зв'язку із карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), 31.03.2020 року він не має виходити на роботу в свою денну робочу зміну, а 30.03.2020 року начальником відділу рекреації та екологічної освіти Керносенко Т.В. було повідомлено йому про зміну вказаного розпорядження та було запропоновано вийти на роботу в цей день, на що ОСОБА_1 погодився та вийшов на роботу 30.03.2020 року замість 31.03.2020 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом також задоволено, при цьому середній заробіток за час вимушеного прогулу визначений у розмірі 72431, 84 гривень, якій відповідачем не оспорюється.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Обов'язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.
Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності.
Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
У справі, яка переглядається суд першої інстанції надав належну правову оцінку зібраним по справі письмовим доказам, свідченням свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які повністю узгоджується з поясненнями позивача щодо обставин звільнення та у суду апеляційної інстанції не має підстав ставити під сумнів їх належність до допустимість.
Установивши, що позивач був відсутній на робочому місці 31 березня 2020 року з поважних причин, оскільки за вказівкою свого керівника відпрацював цю зміну 30 березня 2020 року, а отже прогул не вчиняв, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України та наявність правових підстав для його поновлення на роботі.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині відсутності у рішенні Костянтинівського райкому профспілок працівників агропромислового комплексу від 13 квітня 2020 року (а.с. 23) правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника, як передбачено Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», то дійсно відповідно до статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Отже, роботодавець, за відсутності обґрунтованої відмови профспілки у наданні згоди на звільнення працівника мав право на звільнення працівника у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення, а такі вимоги у даному випадку дотримані не були, оскільки звільнення відповідача за прогул не відповідає вимогам п.4 ст.40 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги в тієї частині, що позивач вчинив прогул, оскільки відповідний наказ про перенесення змін адміністрацією винесений не був, а начальник відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_6 , змінивши робочу зміну позивача з 31 березня 2020 року на 30 березня 2020 року вийшла за межі своїх повноважень, також не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність правових висновків суду в тієї частині, що 31 березня 2020 року позивач був відсутній на робочому місці з поважних причин та його винні дії щодо умисного порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку у даному випадку відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права,
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Я.В. Хейло
Судді: А.В. Гапонов
О.А. Мірута
Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року Я.В. Хейло