Справа № 761/24813/19
Провадження № 2/761/1521/2020
10 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та морально шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та морально шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У своїй позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість матеріального збитку у розмірі 52 127,13 грн., втрату товарної вартості у розмірі 36 286,15 грн., витрати на проведення оцінки у розмірі 2 000,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., а всього - 95 413,28 грн., а також судові витрати у справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 листопада 2018 року в місті Києві, по вулиці Мельникова, 36/1, відбулась ДТП за участю автомобілю «Jeep» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , та автомобілю «Land Rover» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після ДТП водії обох транспортних засобів за спільною згодою оформили Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке передбачене ст. 33 п. 2 Закону Украйни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач зазначає, що ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєнні ДТП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , була застрахована у - ПрАТ СК «ВУСО», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/4110862. В подальшому позивач звернувся до Страховика з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування, додавши необхідні документи. З метою виявлення справедливого розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП, Позивач звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір № 749/12-18 про проведення експертної оцінки від 27 грудня 2018 (витрати на проведення експертизи склали - 2 000,00 гривень). На виконання укладеного договору № 749/12-18 про проведення експертної оцінки, ТОВ «Клевер Експерт» 16 січня 2019 року був складений Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 749/12-18, згідно якого розмір матеріального збитку складає - 151 898,63 грн.(з яких: 120 518,82 грн. - вартість відновлювального ремонту КТЗ, 31 379,81 грн. - величина втрати товарної вартості КТЗ, тобто величина зниження ринкової вартості транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого транспортного засобу (втрати, які згідно ч.2 ст.22 ЦК України зазнав Позивач у зв'язку з пошкодженням речі). Згідно Актів виконаних робіт №6008123 від 22.02.2019 року, та №6009409 від 22.03.2019 року, складених ТОВ «Віннер ЛЦКА», факт оплати яких підтверджується Квитанціями № 5010/з1 від 16.01.2019 р., за послуги ремонту автомобіля та № 5010/з2 від 16.01.2019 р., за розрахунково-касове обслуговування, Позивач ОСОБА_1 здійснив за свій кошт відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ на суму в розмірі 122 127,13 грн. Страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 гривень було сплачене Позивачу страховиком. А тому на підставі вищевикладеного позивач звернувся з позовом суду про стягнення з відповідача на свою користь решти коштів, що відповідають розміру завданої Позивачу матеріальної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 року матеріали позовної заяви було передано для розгляду судді Фроловій І.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На момент проведення експертизи провадження у справі було зупинено.
26 грудня 2019 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 20 грудня 2019 року № 27076/19-54 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи по цивільній справі № 761/24813/19.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2019 року було відновлено провадження у справі, призначено до розгляду.
12 лютого 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак його представником через канцелярію суду було подано клопотання про розгляд справи у його відсутність, у своєму клопотанні просив позовну заяву задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Щодо клопотання представника відповідача про відкладення суд зауважує, що відповідачем відповідно до Довіреності від 22 серпня 2019 року уповноважено на представництво своїх інтересів 7 осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Відтак вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, а також наведене не спростовувалось сторонами у справі, що 14 листопада 2018 року в місті Києві, по вулиці Мельникова, 36/1, відбулась ДТП за участю автомобілю «Jeep» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , та автомобілю «Land Rover» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після ДТП водії обох транспортних засобів за спільною згодою оформили Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке передбачене ст. 33 п. 2 Закону Украйни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується копією Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 14.11.2018 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 вину у скоєнні ДТП визнав.
Позивач звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір № 749/12-18 про проведення експертної оцінки від 27 грудня 2018 (витрати на проведення експертизи склали - 2 000,00 гривень).
На виконання укладеного договору № 749/12-18 про проведення експертної оцінки, ТОВ «Клевер Експерт» 16 січня 2019 року був складений Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 749/12-18, згідно якого розмір матеріального збитку складає - 151 898,63 грн.(з яких: 120 518,82 грн. - вартість відновлювального ремонту КТЗ, 31 379,81 грн. - величина втрати товарної вартості КТЗ, тобто величина зниження ринкової вартості транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого транспортного засобу (втрати, які згідно ч.2 ст.22 ЦК України зазнав Позивач у зв'язку з пошкодженням речі).
Згідно Актів виконаних робіт №6008123 від 22.02.2019 року, та №6009409 від 22.03.2019 року, складених ТОВ «Віннер ЛЦКА», факт оплати яких підтверджується Квитанціями № 5010/з1 від 16.01.2019 р., за послуги ремонту автомобіля та № 5010/з2 від 16.01.2019 р., за розрахунково-касове обслуговування, ОСОБА_1 здійснив за свій кошт відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ на суму в розмірі 122 127,13 грн.
Як вбачається з повідомлення ПрАТ СК «ВУСО» позивачу було виплачено страхове відшкодування у зв'язку з ДТП, яка мала місце 14.11.2018 року з вини водія забезпеченого ТЗ «Jeep» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , у розмірі 50 000,00 гривень згідно зі страховим актом № 03436-24.
Як вбачається з висновку експерта від 20 грудня 2019 року № 27076/19-54 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи по цивільній справі № 761/24813/19, розмір величини втрати товарної вартості, завданий власнику КТЗ Land Rover Discovery Sport, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 14 листопада 2018 року, станом на дату ДТП 14 листопада 2018 року, складав: 36 286,15 грн (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість грн 15 коп.).
Дане також підтвердив експерт у судовому засіданні, зазначивши, що, оскільки, в поставленому питанні замовника дата оцінки передує даті проведення дослідження, провівши маркетингове дослідження у відкритих загальнодоступних джерелах пропозицій до продажу на ринку України які перебувають у вільному доступі, а саме, періодичному довіднику цін на КТЗ «Бюллетень автотовароведа, выпуск №103 октярь 2018 г.», відсутня цінова інформація на бувші у використанні аналогічних КТЗ марки «Land Rover», моделі «Discovery Sport, в комплектації 2.0 D, AT, AWD», 2017 року випуску. Разом з цим, в довіднику «Бюллетень автотовароведа, № 103 октярь 2018г.», міститься інформація про ціни нових аналогічних автомобілів марки «Land Rover», моделі «Discovery Sport 2.0 D, AT», та як нової так і вартість бувшої у використанні 2017 року виготовлення моделі «Range Rover Evogue 2.2 TD4, AT, AWD», що за своїми технічними характеристиками відповідає об'єкту дослідження. Отже, відповідно до проведених розрахунків та, розмір величини втрати товарної вартості, завданий власнику КТЗ Land Rover Discovery Sport, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 14 листопада 2018 року, станом на дату ДТП 14 листопада 2018 року, складав: 36 286,15 грн (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість грн 15 коп.), що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату 14.11.2018 року, 1 $ = 27,918162 грн, відповідно становить: 1 299,73 $.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартість матеріального збитку у розмірі 52 127,13 грн., втрату товарної вартості у розмірі 36 286,15 грн., витрати на проведення оцінки 2 000, 00 грн., суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Приймаючи до уваги зміст п.п. 9.1, 9.2, ст.9, п.22.1 ст.22, п.36.6 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що обмежують ліміт відповідальності страховика в межах страхової суми, враховуючи розмір оціненої шкоди, страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 гривень було сплачене Позивачу страховиком.
Відтак, судом встановлено, що решта коштів, що відповідають розміру завданої Позивачу матеріальної шкоди, підлягають стягненню з Відповідача, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями ст. 1194 ЦК України вбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до п.1 ч.2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
З огляду на те, що вина ОСОБА_2 , у завдані збитків (майнової шкоди) Позивачу встановлена змістом Європротоколу, враховуючи результати Звіту № 749/12-18 про оцінку вартості матеріального збитку та фактичні витрати відповідно до квитанцій за послуги ремонту пошкодженого ТЗ, а також висновку експертизи у справі, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість матеріального збитку у розмірі 52 127,13 грн., втрату товарної вартості у розмірі 36 286,15 грн., витрати на проведення оцінки у розмірі 2 000,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
Позивач також вказує на те, що йому було спричинено моральну шкоду, у розмірі 5 000,00 грн.
Норми ст. 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови № 4 від 31.03.19995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснив, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи обставини встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність моральної шкоди, що її було спричинено позивачеві з боку відповідача.
Вирішуючи питання про розмір даної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в його житті, що призвело до негативних наслідків.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) у сумі 954,14 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.19995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та морально шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість матеріального збитку у розмірі 52 127,13 грн., втрату товарної вартості у розмірі 36 286,15 грн., витрати на проведення оцінки у розмірі 2 000,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., а всього - 95 413,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 954,14 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , іпн - НОМЕР_3 ,
ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , іпн - НОМЕР_4 ,
ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 22 лютого 2021 року.
Суддя: