Справа № 760/10129/21
Провадження № 2-з/760/385/21
06 травня 2021 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшов позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та заборонити останньому вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням (купівлею-продажем, даруванням, заставою, орендою, обміном тощо) належного йому на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна.
Заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконнаня зобов'язань, а саме, щодо повернення грошових коштів за договором позики, крім того відсутні будь-які дії з боку відповідача спрямовані на поновлення порушенних прав позивача та повернення грошових коштів.
Ураховуючи викладене заявник вважає, що поведінка відповідача свідчить про його намагання уникнути цивільно-правової відповідальності та ухилення від виконання своїх зобов'язань, тому з метою недопущення невиконання рішення в майбутньому, позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (№6-846цс16), який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.
Заявник, посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за договором позики, зазначає, що і у подальшому ОСОБА_3 буде намагатись у будь-який спосіб уникати виконання зобов'язання, а також за можливості вчинить дії, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим повернення коштів, що може зробити неможливим виконання рішення суду, а також створити негативні наслідки для позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Однак заявник не надає суду будь-яких належних доказів наявності у ОСОБА_3 рухомого чи нерухомомго майна, яке належить йому на праві приватної власності та не надано доказів вартості цього майна, що позбавляє можливості визначити співмірність заходів забезпечення із заявленими позивачем вимогами.
Позивачем не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, а саме по собі неврегулювання спору в досудовому порядку не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити його виконання рішення.
Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, тому у разі задоволення зазначеної заяви буде порушено права особи - власника майна щодо вільного розпорядження його майном.
Ураховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (пункт 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна