Справа № 755/17757/20
"05" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Ганжа Д.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 755/17757/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивач 23.11.2020 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 5 000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.11.2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.11.2008 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. В шлюбі з ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2019 року по справі № 755/3310/19 шлюб з відповідачем розірвано.
Позивач стверджує, що після розірвання шлюбу донька ОСОБА_3 проживає разом з ним. З червня 2019 року відповідач не надає матеріальної допомоги необхідної для утримання та виховання їхньої дитини. Дитина навчається в Технічному ліцеї м. Києва, середньомісячна вартість навчання становить 500 грн. Також донька займається в спортивних секціях, що сприяє розвитку, підвищує комунікабельність, покращує пам'ять, стан здоров'я дитини. Для повноцінного фізичного, морального і соціального розвитку доньки, вона повинна відпочивати. Ще дитині потрібно купувати одяг, речі, товари для школи, книги, зошити. На момент подачі позову не відомо чи відповідач працевлаштована.
На думку позивача сплата відповідачем аліментів у розмірі 5 000 грн. щомісячно забезпечить рівність при несенні обов'язку утримання дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали з доданими процесуальними документами для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 20, 21).
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та викладені у позові обставини, додатково пояснив, що відповідач в жовтні 2016 року пішла з сім'ї, залишивши доньку, вихованням дитини не займається, веде безтурботний спосіб життя, не працює, донька повністю знаходиться на його забезпеченні, інших неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні відповідач не має, жодної допомоги доньці не надає, за станом здоров'я відповідач працездатна, на праві власності відповідач має дві квартири у м. Києві.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Відзив на позов суду не подано.
Відповідно до норми ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, з урахуванням думки позивача, у відповідності до положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач та відповідач зареєстрували шлюб 18.11.2005 року, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року ухваленим у справі № 755/3310/19 (а.с. 7, 9, 9 зв.).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Відповідно положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом з'ясовано, що дитина ОСОБА_3 постійно мешкає з батьком ОСОБА_1 .
Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто, у зв'язку з чим виник спір.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суду надано заяву ОСОБА_3 від 13.11.2020 року адресовану відповідним уповноваженим органам, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвієнко М.Г., зареєстрована в реєстрі за № 975, за змістом якої дитина сторін по справі повідомляє, що після розірвання шлюбу її батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києві від 19.06.2019 року вона проживає разом зі своїм батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; батько забезпечує її виховання та утримання, піклується про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створює належні умови для розвитку природних здібностей, мати участі в її утримання та вихованні не приймає (а.с. 12).
Отже, дитина перебуває на утриманні батька. За повідомленням позивача, відповідач кошти для забезпечення потреб доньки та її розвитку не надає. У спростування цих обставин будь яких доказів відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше (ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За нормою частини 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Позивач просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі по 5 000 грн. щомісячно з дати подачі позову.
За повідомленням позивача інших неповнолітніх дітей, окрім доньки ОСОБА_3 , відповідач не має, на її забезпеченні непрацездатні та/або неповнолітні особи не перебувають.
Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено нормою ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року у розмірі 2 395 грн., з 01 липня 2021 року у розмірі 2 510 грн., з 01 грудня 2021 року у розмірі 2 618 грн.
Незважаючи на те, що дія Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік" поширюється на всю території України, слід враховувати, що при сталому розмірі мінімального прожиткового мінімуму купівельна спроможність у кожній адміністративно-територіальній одиниці може відрізнятися.
Очевидним є факт, що вартість життя в м. Києві перевищує показники в інших регіонах України, а тому кошти для належного забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, яка мешкає в Києві, необхідні у більшому розмірі ніж мінімально визначено законом.
Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини за місцем її проживання (м. Київ), а також враховує розмір середньої номінальної заробітної платні у м. Києві, де мешкає відповідач.
Згідно положень частини 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно частини 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доходів відповідача, наявності у відповідача на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; понесених відповідачем витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що має доводитись стягувачем аліментів у відповідності до положень ст. 182 СК України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, стан її здоров'я, розмір прожиткового мінімуму для дітей, а також те, що малолітня ОСОБА_3 перебуває на утриманні батька, відповідач є матір'ю дитини, особою працездатного віку, судом не встановлено наявність медичних показань щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності відповідачу, на забезпеченні відповідача інші утриманці не перебувають, та беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дитини необхідним харчуванням і предметами вжитку, умов для розвитку дитини та в сукупності оцінених судом доказів суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі по 2 600 грн. щомісячно, починаючи від дня подачі позову - з 23.11.2020 року до досягнення дитиною повноліття, оскільки, на думку суду, такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинен надавати на утримання дитини її батько ОСОБА_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не доведено обставин того, що відповідач взмозі сплачувати аліменти у заявленому розмірі - по 5 000 грн. щомісячно.
За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У спростування викладеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно положень п. 3) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної норми закону дозволяє стверджувати, що оскільки на час ухвалення рішення Кабінетом Міністрів України не визначений порядок компенсації судових витрат, тому під час розгляду даної категорії справи про стягнення аліментів судові витрати щодо сплати судового збору відносяться за рахунок держави.
Сторонами не заявлено відшкодування судових витрат, тому у порядку ст. 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат між позивачем та відповідачем судом не вирішується.
Відповідно п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 7, 141, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 258, 273, 274, 284, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилась у м. Києві, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. щомісячно, починаючи з 23.11.2020 року до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 11 травня 2021 року.
Суддя