Справа № 755/15816/19
"13" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019100040000497 від 19 вересня 2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, із середньою спеціальністю освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, громадянина України, раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Піски, Лохвицького р-ну, Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
25 липня 2019 року приблизно о 01 год 30 хв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб, перебували за адресою: АДРЕСА_4 , поблизу входу до продовольчого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Діючи за заздалегідь підготовленим планом дій, спрямованим на вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище, з корисливих мотивів, з метою спільного протиправного збагачення, 25 липня 2019 року в проміжок часу з 01 год 30 хв по 03 год 46 хв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинили такі дії.
ОСОБА_4 , маючи при собі два металевих предмети, схожих на фомки, які він заздалегідь приготував для вчинення умисних дій спрямованих на проникнення у сховище, а саме до купюро-приймача платіжного терміналу типу «Айбокс», червоного кольору з маркуванням «№58560 Easy Pay», який перебуває у користуванні ТОВ «Фінансова Компанія «Абекор» встановленого ліворуч входу вказаного магазину, де зберігалися грошові кошти в сумі 2 061 грн 00 к., використовував підготовлене знаряддя як важіль для пошкодження корпусу. Він почав наносити удари по корпусу платіжного терміналу, тим самим пошкодив частину однієї із стінок терміналу.
У цей час ОСОБА_3 стояв на відстані небільше 10 - 20 м від місця, де ОСОБА_4 вчиняв злочинні дії, та спостерігав за навколишньою обстановкою, з метою недопущення затримання ОСОБА_8 на місці вчинення злочину, при цьому подаючи останньому жести, невербальні знаки, звуки, які вказували на відсутність сторонніх осіб.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виконали усіх дій, які вони вважали необхідними для доведення умислу до кінця, а саме таємно викрасти з платіжного терміналу грошові кошти у сумі 2 061 грн 00 к. та розпорядитись ними на власний розсуд, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки їм не вдалося проникнути до сховища, де зберігалися грошові кошти та були затримані працівниками поліції на місці злочину.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, не визнав у повному обсязі та зазначив, що дати точно не пам'ятає, але це могло бути 25 липня 2019 року близько 23 год зустрівся зі знайомим ОСОБА_4 та вони чекали дівчат за адресою АДРЕСА_4 . Чекали протягом півтори-двох годин і під час цього прогулювались. При собі він мав ключі та мобільний телефон, інших предметів не було. Крім цього до них підходив ще й третій товариш, який потім пішов. В подальшому, коли вони переходили дорогу то були затримані працівниками поліції за підозрою у спробі крадіжки грошей з терміналу. При цьому він ніяких злочинів не вчиняв.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, не визнав у повному обсязі та зазначив, що також точно не пам'ятає дати, але це могло бути 25 липня 2019 року вночі зустрівся із ОСОБА_3 , якого знає близько п'яти років, та чекали знайомих дівчат, щоб піти погуляти. Чекали близько 2 годин. Ніяких заборонених чи підготовлених предметів у нього не було, руки були чисті. Ніяких злочинів не вчиняв, нічого не ламав.
Крім того, сторона захисту вважає, що при проведенні досудового розслідування, у зв'язку із порушенням норм кримінального процесуального законодавства, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, наявності в діях ОСОБА_3 злочину передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, тому просила його виправдати.
Не зважаючи на захисну позицію обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх винуватість у вчиненні за вказаних вище обставин злочину підтверджується всією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а у взаємозв'язку - є достатніми для таких висновків суду.
Допитаний на досудовому розслідуванні в порядку ст. 225 КПК України свідок ОСОБА_9 показав, що він працює у ТОВ «Філкон» та працює позмінно, зміна закінчується, приблизно о 23 год 00 хв, тому він прибув додому, приблизно о 00 год 00 хв. Приїхавши до будинку, він припаркував автомобіль по проспекту Миру, біля магазину «Мармелад». Десь о 01 год 25 липня 2019 року він почув глухі стуки, які повторювались декілька раз у хвилину, після чого виглянув у вікно та поглянув на свій автомобіль, однак біля автомобіля нічого не відбувалось. Він помітив одного, а згодом і іншого хлопця, неподалік від автомату «Айбокс», які були знайомі між собою, оскільки спілкувались жестами, а коли проходила повз них люди, або проїздили автомобілі, то один з хлопців відходив, а інший ховався за «Айбокс». Один з хлопців стукав по «Айбоксу» молотком або кувалдою, а інший в той час попереджав його про небезпеку. Все це розпочалось, приблизно о 01 год 00 хв та тривало приблизно 1 год, після чого все затихло та продовжилось десь о 02 год 30 хв. Перший хлопець, який ламав «Айбокс» був одягнений в спортивні штани темного кольору, кросівки червоного кольору, без головного убору, волосся темного кольору, в кофті на довгий рукав темного кольору. Другий хлопець був ростом, приблизно 1,82 м у чорній кепці, чорній футболці з короткими рукавами, чорних шортах та чорних кросівках. Він їх запам'ятав, оскільки зрозумів, що вони роблять, а тому вирішив зателефонувати у поліцію. Зателефонував він на №102, приблизно о 01 год 30 хв, де йому повідомили, що його виклик прийнято. Пройшло, близько 1 год 30 хв, однак працівники поліції так і не приїхали. О 03 год 00 хв він вийшов на вулицю, щоб перепаркувати свій автомобіль, де й зустрівся поглядом з другим хлопцем та почув як той подав звуковий сигнал «пссссс» першому хлопцю, який в той час клав, якийсь предмет під сходи, після чого сів за автомобіль та перепаркував його у сусідній двір. Десь о 03 год 05 хв він перетелефонував до своєї дівчини та попросив, щоб вона перетелефонувала в поліцію зі свого номеру телефона. Через якийсь час дівчина повідомила, що поліція вже виїхала, тому коли він йшов у під'їзд, то побачив, що хлопців затримали та надягли на них кайданки. Йому було добре видно обставини події, оскільки подвір'я освітлюється прожектором, який розташований біля магазину. Хлопці, яких затримали, були саме тими, які перебували біля магазину. Стуки весь час відбувались тими самими особами, оскільки обидва рази він тільки їх і бачив. Також зазначив, що хлопців він бачив зі свого вікна, оскільки від його вікна до «Айбоксу» відстань в 10 м. Спочатку біля його вікна проходило троє хлопців, але залишились біля «Айбоксу» лише двоє про яких він і зазначив (а.с. 74-82, 83).
Додатково винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених судом, зокрема:
формою виводом події № 40550316, згідно якої ОСОБА_10 25 липня 2019 року о 01 год 37 хв повідомив, що біля магазину «Мармелад» двоє чоловіків б'ють чимось тяжким по «Айбоксу», який знаходиться біля магазину. Один весь в чорному, а саме: футболка, шорти, кепка, а інший по телефону весь час розмовляє (а.с. 130);
формою виводом події № 40551638, згідно якої заявник за номером телефону НОМЕР_1 25 липня 2019 року о 03 год 01 хв повідомив, що біля магазину «Мармелад» підозрілі люди можливо намагаються розбити « ОСОБА_11 » (а.с. 131);
заявою зверненням з метою інформуванням і надання допомоги у вирішенні питання від 17 вересня 2019 року ОСОБА_9 з фотознімком, зареєстрованою в канцелярії Дніпровського УП ГУНП у м. Києві 20 вересня 2019 року №Г-4828, якою повідомляє, що в ніч з 16 на 17 вересня 2019 року почув звук схожий на удар каменю об метал. Після того, як він виглянув у вікно, то побачив невідомого хлопця, який швидко йшов в сторону Леніградської площі. Вийшовши на вулицю, він помітив пошкодження дверей автомобіля та розбите яйце на даху. У зв'язку із чим прохав негайно допитати його як свідка в судовому засіданні, у кримінальному провадженні №12019100040000497, оскільки він хвилюється за себе, своїх близьких та майно (а.с. 138, 139);
протоколом огляду місця події від 25 липня 2019 року, з фото таблицями, проведеного біля прилеглої території до продуктового магазину «Мармелад», який розташований за адресою: м. Київ, просп. Миру, 6, яким встановлено, що з лівої сторони від входу магазину розташований платіжний термінал «Айбокс», червоного кольору №58560 (easypay). Під час огляду терміналу з лівої сторони виявлено пошкодження у вигляді відігнутості (деформації) металевого корпусу терміналу, частини металевого корпусу терміналу виявлено поблизу нього, на плитці порогу магазина, а також виявлено кусок ізоленти чорного кольору та шайбу від терміналу. За терміналом виявлено металевий предмет, схожий на фомку, який обмотаний ізолентою чорного кольору. Під порогом виявлено металевий предмет схожий на фомку, обмотаний ізолентою чорного кольору. У сміттєвому баку виявлено дві тканинні перчатки білого кольору з резиновими «пухирцями». Під час подальшого огляду місця події виявлено двох чоловіків, один з яких представився ОСОБА_4 , а інший - ОСОБА_3 (а.с. 132, 133-135);
постановою про визнання речовими доказами (т. 1 а.с. 136).
З протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 25 липня 2019 року вбачається, що свідок ОСОБА_9 вказав на фотознімок з ОСОБА_3 , як на фотознімок особи, яка 25 липня 2019 року з 01 год 00 хв за адресою: м. Київ, просп. Миру, 6, невідомим предметом, руками та звуками (невербально) спілкувалась з Особою 1. Впізнання відбулось за таких ознак: форма зачіски, овал обличчя, інші індивідуальні ознаки обличчя та форма носа (а.с. 140-142).
З протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 25 липня 2019 року вбачається, що свідок ОСОБА_9 вказав на фотознімок з ОСОБА_4 , як на фотознімок особи, яка 25 липня 2019 року з 01 год 00 хв за адресою: м. Київ, просп. Миру, 6, металевим предметом стукала по терміналу самообслуговування біля магазину «Мармелад». Впізнання відбулось за таких ознак: форма зачіски, овал обличчя, очі та інші індивідуальні ознаки (а.с. 143-145).
Сторона захисту просила визнати вказані протоколи недопустимими доказами, оскільки на фотознімках різні фони зображення, тому вважає, що осіб виділили, щоб легше було опізнати. Крім того, свідок ОСОБА_9 вказував, що у одного з обвинувачених був великий ніс, однак дивлячись на обох обвинувачених, встановити цього не можна. Також він упізнавав їх по одягу, а на фото зображені лише обличчя. Зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уже були затримані, тому їх можна було пред'явити для впізнання із застосуванням заходів безпеки до свідка.
Із такими вимогами суд не погоджується, оскільки у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 742/2200/19 Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду, вирішуючи питання про те, що слідчий всупереч вимог ч. 6 ст. 228 КПК належним чином не аргументував проведення пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, а не безпосередньо самої особи, зазначив, що статтею 228 КПК передбачено порядок пред'явлення особи для впізнання. Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання. З викладеного вбачається, що жодних імперативних вимог щодо пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків законодавством не передбачено, так само й обов'язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.
Крім того, на думку суду, візуально вказані фотознімки не містять різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на зображення. Так само і особи на фотознімках є однієї статі та не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.
Також слід зазначити, що свідок ОСОБА_9 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази та приведеним слідчою суддею до присяги, від початку кримінального провадження логічно, послідовно та чітко описував ознаки, за якими упізнавав осіб, що намагались пошкодити «Айбокс».
Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 228 КПК України фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
В обох протоколах свідком ОСОБА_9 вказано ознаки за якими він упізнає осіб - формою зачіски, овалом обличчя, очима та іншими індивідуальними ознаками, тому суд вважає твердження захисту в даній частині неспроможними.
Також сторона захисту, посилаючись на фактичні обставини справи, стверджує, що під час досудового розслідування повинна бути проведена товарознавча експертиза та встановлена вартість пошкодженого «Айбоксу», а також підтверджена належним чином кількість грошей, які у ньому знаходились.
Суд вважає ці твердження безпідставними, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогоюінших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості.
У матеріалах кримінального провадження міститься довідка ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» від 24 липня 2019 року №3/130 про те, що у платіжному терміналі за адресою: м. Київ, просп. Миру, 6, станом на 25 липня 2019 року, 07 год 55 хв загальна сума коштів склала 2 061 грн 00 к. (а.с. 146).
У заяві №24/19-ОА вказано про прийняття публічної пропозиції ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» на укладення договору про оренду обладнання від 05 липня 2019 року, згідно якої, зокрема прийнято наступне обладнання термінал № 58560, за адресою: м. Київ, просп. Миру, 6, вартістю 20 000 грн, який перебував у технічно справному стані (а.с. 147-150).
Вказані заява та довідка засвідчені печаткою підприємства та підписами уповноважених осіб.
Вищезазначені докази надали суду можливість встановити суму, яка знаходилась у терміналі на час вчинення злочину. Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам статей 84, 85, 86 КПК і підстави вважати його неналежним та недопустимим відсутні.
Крім того, стороною захисту висловлено незгоду щодо корисливого умислу вказаного злочину. Оскільки протягом години було чути стукіт, тому вказаний злочин міг бути хуліганством.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне перевірити наявність у діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України.
У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 288/1158/16-к від 03 липня 2019 року зазначено, що:
10. Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
11. Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
12. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
13. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти.
15. Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
16. Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходились неподалік автомату «Айбокс», спілкувались жестами, а коли проходила повз них люди або проїздили автомобілі, то один з хлопців відходив, а інший ховався за «Айбокс». Один з хлопців стукав по «Айбоксу», а інший, в той час, попереджав його про небезпеку. Також на місці події працівниками поліції виявлено пошкодження у вигляді відігнутості (деформації) металевого корпусу терміналу, предмети схожі на фомки та тканинні рукавиці.
Тобто, обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки поведінки обвинувачених свідчать про те, що вона була спрямована саме на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Тому суд вважає, що заперечення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєї вини спростовується дослідженими судом доказами та розцінює їх позицію не інакше, як намагання уникнути відповідальності за свої дії.
Органом досудового розслідування вказано, що ОСОБА_4 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, повторно.
Однак, як вбачається з вимоги про судимість від 31 липня 2019 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_4 засуджений до 3 років 10 місяців позбавлення волі. Нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вчинив 25 липня 2019 року. Крім того, 30 вересня 2014 року та 15 червня 2017 року до Голосіївського районного суду м. Києва скеровано обвинувальні акти щодо ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до Постанови Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі N 591/4366/18, з урахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості, у випадку, коли щодо особи органом досудового розслідування розслідуються чи судом розглядаються різні кримінальні провадження, одне з яких - стосовно першого однорідного чи тотожного злочину, існують підстави для кваліфікації наступного епізоду з урахуванням повторності, за відсутності обвинувального вироку суду; наявність іншого кримінального провадження стосовно особи, у тому числі на стадії його судового розгляду, не є правовою підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, за ознакою "повторність".
За таких обставин, суд дійшов висновку про виключення кваліфікуючої ознаки повторність з діяння, вчиненого ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Також суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, раніше не судимий, не працює, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, думку державного обвинувача, особи винуватого та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волів мінімальному визначеному вказаною статтею розмірі, оскільки перевиховання та виправлення ОСОБА_3 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не працює, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, думку державного обвинувача, особи винуватого та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі в мінімальному визначеному вказаною статтею розмірі, оскільки перевиховання та виправлення ОСОБА_4 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати обвинуваченим у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 25 липня 2019 року по 29 липня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 25 липня 2019 року по день звільнення з слідчого ізолятора включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: два предмета схожі на фомки (спецпакет № EXP 0443663), одну пару тканинних рукавиць - знищити; мобільний термінал «Айфон Х» ІМЕІ НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1