Номер провадження 2/754/1949/21 Справа №754/15189/20
Іменем України
12 травня 2021 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 02.06.2020 року нею помилково (безпідставно) було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 15 800,00 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який належить відповідачу ОСОБА_2 . Вона мала намір перерахувати грошові кошти на інший свій банківський рахунок. Кошти перераховувались з використанням Системи Інтернет Банкінг Приват24. Під час здійснення операцій з перерахування грошових коштів, їй було запропоновано шаблони для перерахування коштів, один з яких вона помилково натиснула і, як наслідок, здійснила помилково перерахування на банківський рахунок ОСОБА_2 . Проте, жодних договорів між нею та відповідачем укладено не було, жодних інших правочинів пов'язаним з майном вчинено не було, жодних позадоговірних зобов'язань у неї по відношенню до відповідача ніколи не виникало, а тому грошові кошти в розмірі 15 800,00 грн. були помилково (безпідставно) перераховані на рахунок відповідача. Відтак, позивач вважає, що відповідач набув грошові кошти за відсутності достатніх правових підстав і у спосіб, що суперечить цивільному законодавству.
Як зазначає позивач, 01.10.2020 року вона надіслала на адресу відповідача вимогу про повернення помилково (безпідставно) перерахованих грошових коштів на загальну суму 15 800,00 грин. та просила повернути сплачені кошти на її банківський рахунок протягом десяти днів. Відповідач відмовився добровільно повернути безпідставно набуті кошти протягом встановленого терміну, тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Ухвалою суду від 30.11.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 02.06.2020 року позивачем зі свого банківського рахунку перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача на загальну суму 15 800,00 грн. з призначеннм платежу «Перевод личних средств». Факт перерахування коштів та належність рахунку саме відповідачу підтверджується Платіжним дорученням № Р24АР24А773172378А28472 від 02.06.2020 року та випискою з банківського рахунку позивача АТ КБ "ПриватБанк".
За змістом вимоги від 30.09.2020 року, позивач зверталась до відповідача з проханням повернути сплачені на його користь грошові кошти та попередила відповідача про те, що у разі незадоволення її звернення вона буде вимушена звернутись до суду.
Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).
Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов'язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин, що зумовлювали б перерахування позивачем відповідних коштів відповідачу.
Набуття цих коштів відповідачем є абсолютно безпідставним як на час набуття, так і на моменту розгляду справи, враховуючи, що іншого стороною відповідача не доведено, а матеріали справи не підтверджують будь-якої підставності набуття відповідачем коштів позивача.
В даному випадку безпідставне збагачення відповідача за рахунок коштів позивача не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту, оскільки наявності договірних або деліктних відносин між сторонами судом не встановлено.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та з відповідача на її користь підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 15 800,00 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15 800 (п'ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя