ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 752/3119/21
провадження № 3/753/3280/21
"12" травня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за ст. 124 КпАП України, суддя -
30 грудня 2020 року о 20 годині 01 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "БМВ", державний номений знак НОМЕР_1 , на вул. Вишняківська, 8 в м. Києві, рухаючись у дворі будинку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого вчинив наїзд на припаокований автомобіль "Тойота", державний номений знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Своїми діями порушив п.13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Правопорушник на виклик суду повторно (втретє) не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекондованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності правопорушника, на на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччин»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А такі протоколи мають складати лише уповноважені на те органи (особи) (ст. 255 КпАП України).
Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення, за відсутності якого особа до адміністративної відповідальності притягнутою бути не може.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Безпідставно особа не може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 124 КпАП України є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.
Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 124 КпАП України, суддею не встановлені.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною.
Таким чином, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Водночас, відповідно до вимог статті 38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи правопорушення за ст. 124 КпАП УкраїниОСОБА_1 вчинено 30 грудня 2020 року, натомість матеріал переданий до суду лише 30 березня 2021 року, тобто строк притягнення до адміністративної відповідальності минув.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстави закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КпАП України.
Відповідно до частини першої статті 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. 38, п. 7 ч.1 ст. 247, ст. 124, ст.ст. 283-285 КпАП України, суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КпАП України, провадження по справі закрити за минуванням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення через Дарницький районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику та до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві.
Строк звернення до виконання - три місяці.