Справа № 697/949/21
Провадження № 2/697/428/2021
13 травня 2021 року м. Канів
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Колісник Л.О., вивчивши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про відшкодування вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) якого не закінчилися,-
Позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_1 про відшкодування вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) якого не закінчилися, в якому просить стягнути з відповідача збитки у сумі 3398,69 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а 18.12.2020 виключений зі списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з нього вартість речового забезпечення.
За ч.1 ст. 18 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, перш за все цивільних, господарських та адміністративних між собою. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України (справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 2 Закону України«Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 17 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
ОСОБА_1 проходив військову службу, що у розумінні положень чинного законодавства України належить до публічної.
З огляду на викладене правовідносини між сторонами з приводу стягнення вартості речового забезпечення, що пов'язані із проходженням та звільненням з публічної служби, є адміністративно-правовими, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18) зробила висновок, що спори, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. За ч.2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у ч.4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018р. у справі № 734/3102/16-ц. Так Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в порядку п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.
З урахуванням наведеного слід відмовити у відкритті провадження у даній справі, оскільки така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 258-260 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про відшкодування вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) якого не закінчилися.
Роз'яснити позивачу Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що з зазначеним позовом до ОСОБА_1 позивач має право звернутися до відповідного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л . О . Колісник