12.05.2021
Справа № 696/293/21
Провадження № 2/696/158/21
12 травня 2021 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко О.Є.,
з участю секретаря - Волощенко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
-Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до
-ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг,
Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Кам'янського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг в якій вказує, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 12.02.2018 р. згідно якої отримав кредит у розмірі 140000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Однак, відповідач неналежним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 11.03.2021 року утворилась заборгованість - 130180,12 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 106987,34 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 23192,78 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає. А тому за даних обставин позивач і змушений був звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області від 07.04.2021 року прийнято позовну заяву, розгляд справи призначено в спрощеному позовному провадженні в судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 01.04.2021 року подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, клопотання та заяви відсутні, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце слухання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.04.2021 року, а також виклик відповідача на офіційному веб-сайті Кам'янського районного суду Черкаської області від 22.04.2021 року.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з'ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 12.02.2018 року ОСОБА_1 підписав заяву № б/н про надання банківських послуг «Приватбанком» (а.с. 17).
Із даної копії анкети-заяви від 12.02.2018 року вбачається, що у ній містяться анкетні дані особи, а також інформація щодо сімейного стану, рівня доходу та адреси реєстрації її місця проживання, а також вказано, що дана заява разом із Умовам та Правилами надання банківських послуг разом складають договір про надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» ( а. с. 17).
Крім того, слід звернути увагу, що в даній анкеті-заяві відсутні будь-які відмітки про бажання ОСОБА_1 оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна» певного виду, з подальшим встановленням на ній кредитного ліміту у певному розмірі.
Представником позивача у якості додатків до вказаного позову також долучено копії витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Тарифів (а.с. 20-64; 18-19).
На підтвердження вимог про стягнення заборгованості, банком наданий розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 12.02.2018 року, з якого слідує, що станом на 11.03.2021 року у відповідача виникла заборгованість перед банком у сумі 130180,12 грн., з яких: 106987,34 грн. заборгованість за кредитом, 23192,78 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом ( а.с. 9-11).
За період з часу укладення кредитного договору відповідачу було надано кредитну картку - № НОМЕР_1 (з терміном дії до 03/21) (а.с. 16).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування (а.с. 15) банк встановив позичальнику максимальний кредитний ліміт в розмірі 140000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти згідно частини 1 статті 1048 ЦК України.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором, застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним згідно ст. 1055 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення, яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення, яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 12.02.2018 року процентна ставка не зазначена ( а.с. 17).
Суд звертає увагу, що у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, вказав, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 складається із тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), та нарахованих відсотків, які підлягають стягненню.
Позивач, обґрунтовуючи право грошової вимоги, у тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.02.2018 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 20-64) та Тарифи банку (а.с. 18-19), як невід'ємні частини спірного договору.
Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що долучені до позовної заяви на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач ОСОБА_1 по справі та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а отже, вони не можуть бути належними і допустимими доказами узгодження з позичальником відсоткової ставки саме на заявлених банком умовах.
Згідно усталеної судової практики, необхідність підпису позичальника в Умовах і правилах надання банківських послуг, стверджує факт розуміння позичальником саме вказаних Умов та Правил свідчило б про укладення договору у письмовій формі згідно вимог статті 207 ЦК України. Такий висновок відповідає зокрема і позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту погодження з позичальником відсоткової ставки за кредитом позивач не надав.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII)).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем умов про стягнення визначених банком відсотків за користування кредитом.
Витяг з Тарифів також не підписаний відповідачем. Крім того, в Тарифах запропоновано 4 схеми кредитування, а з наданих документів не можливо визначити, який саме вид картки «Універсальна» обрано відповідачем.
Так, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, відсутні підстави вважати ці Умови та правила складовою частиною спірного кредитного договору, та, відповідно, здійснювати банком відповідні нарахування та подальше стягнення з відповідача пені та суми процентів за користування кредитними коштами.
Також, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 12.02.2018 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом 01.04.2021 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, слід дійти висновку, що немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Щодо задоволення вимог банку тому щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
В частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XI I споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН вказано, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
У заяві-анкеті, яка підписана відповідачем по справі 12.02.2018 року, відсутні будь-які відмітки про його бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна» певного виду та встановити кредитний ліміт на ній у певному розмірі. Також у даній анкеті-заяві вказано, що відповідач по справі ОСОБА_1 є працюючим із повною зайнятістю і його регулярний щомісячний дохід становить 4000 грн., а також додатковий регулярний дохід - 2000 грн. Тому суд оцінює критично можливості встановлення працівником банку граничного кредитного ліміту відповідачу у розмірі 140000,00 грн., оскільки станом на 05.03.2018 року кредитний ліміт був 0, 00 гривень, а 12.03.2018 року збільшився до 140000,00 гривень, тому надання кредиту відповідачу з доходом у 6000 гривень у розмірі, вказаному у анкеті-заяві, суд вважає не узгоджується із правилами надання кредиту для осіб із такою платоспроможністю. Кредитний ліміт не вказаний у анкеті заяві позичальника.
Суд звертає увагу, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою.
З врахуванням наведеного, усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах, тобто відповідача ОСОБА_1 .
Як вбачається з виписки за договором №б/н станом на 12.03.2021 року позивачем АТ КБ «ПриватБанк», із карткового рахунку відповідача, з 30.03.2018 року по 30.09.2020 року, автоматично списувалися відсотки за користування кредитним лімітом, нарахованих за овердрафт відсотків, щомісячна комісія за обслуговування картки, автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти, що в загальному становить - 242014,75 грн.
Оскільки, з відповідача ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» було списано суму в розмірі 242014,75 грн., то фактично на момент звернення позивача до суду заборгованість у ОСОБА_1 - відсутня. Відтак позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 610, 612, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 82, 137, 141, 223, 247, 258, 263-265, 274-279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.02.2018 року станом на 11.03.2021 року у розмірі 130180,12 грн. - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.05.2021.
Сторони по справі:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, 01001), код. ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості), МФО № 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О.Є. Ніколенко