Справа № 569/16604/18
27 квітня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.
при секретарі Хлуд І.П.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Страхової компанії «Київський страховий дім» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, суд -
Позивач ОСОБА_4 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що 08 травня 2017 року близько 22 год. 50 хв. ОСОБА_2 в м. Рівне на перехресті вул. Київська - Д.Галицького - Костромська, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав сигналу світлофору, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, де здійснив зіткнення з належним ОСОБА_4 на праві власності автомобілем марки «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а пасажир автомобіля «ВАЗ 2109» отримав тілесні ушкодження. Постановою Рівненського міського суду від 08.12.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна.
Викладені факти та обставини були встановлені в ході судового розгляду адміністративної справи №569/16679/17, вина ОСОБА_2 була встановлена, однак за скоєну ДТП ОСОБА_2 не був притягнутий до адміністративної відповідальності у зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. Постановою Рівненського міського суду від 10.01.2018 року було встановлено відсутність порушень правил дорожнього руху та відсутність вини ОСОБА_5 (водія належного ОСОБА_4 транспортного засобу) в момент ДТП.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_4 зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до висновків звіту №424Е про оцінку автомобіля Peugeot 3008 PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було складено 24.07.2017 року ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» матеріальний збиток завданий ОСОБА_4 в результаті пошкодження автомобіля при ДТП складає 190 248 грн. Крім того, на проведення ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» оцінки належного ОСОБА_4 автомобіля Peugeot 3008 було витрачено 1600 грн.
Відразу після ДТП ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомила про це страхову компанію ПрАТ СК «УНІКА» та страхову компанію ПрАТ «Київський страховий дім». Оскільки ОСОБА_2 відмовився добровільно відшкодувати ОСОБА_4 матеріальну шкоду, 23.03.2018 року вона звернулась до ПрАТ «Київський страховий дім» з письмовим повідомленням про дану подію, що може бути визнана страховою та з заявою про виплату страхового відшкодування. Ні ПрАТ «Київський страховий дім», ні ОСОБА_2 добровільно не відшкодували завданих ОСОБА_4 збитків внаслідок ДТП.
14.06.2019 року представником позивача ОСОБА_4 було подано клопотання про залучення у справі співвідповідача страхову компанію «Київський страховий дім».
Позивач ОСОБА_4 просить суд стягнути з Страхової компанії «Київський страховий дім» на її користь 50000 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди в межах страхової суми, стягнути з ОСОБА_2 141848 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої його протиправними діями та понесені судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримав з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення, зменшення позовних вимог, в якій позивач просила стягнути із Страхової компанії «Київський страховий дім» на її користь 100 000 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди в межах страхової суми, стягнути з ОСОБА_2 91 848 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Крім того, просив суд стягнути солідарно з СК «Київський страховий дім» та ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 2018,48 грн. та витрати понесені на правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала і пояснила суду, що відповідач ОСОБА_2 визнає виплату позивачу ОСОБА_4 100 000 грн. страхового відшкодування страховою компанією. Позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача матеріальної та моральної шкоди не визнає, тому що вважає, що сума відновлювального ремонту автомобіля завищена, а моральна шкода не доведена. Просила суд відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача Страхової компанії "Київський страховий дім" повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила, відзив не подав.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_4 є власником автомобіля марки «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 . 08 травня 2017 року близько 22 год. 50 хв. ОСОБА_2 в м. Рівне на перехресті вул. Київська - Д. Галицького - Костромська, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав сигналу світлофору, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, де здійснив зіткнення з належним ОСОБА_4 на праві власності автомобілем марки «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а пасажир автомобіля «ВАЗ 2109» отримав тілесні ушкодження.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_4 зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до висновків звіту №424Е про оцінку автомобіля Peugeot 3008 PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було складено 24.07.2017 року ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» матеріальний збиток завданий ОСОБА_4 в результаті пошкодження при ДТП складає 190 248, 00 гривень. Крім того, на проведення ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» даної оцінки належного ОСОБА_4 автомобіля Peugeot 3008, ОСОБА_4 було витрачено 1 600 грн.
Постановою Рівненського міського суду від 08.12.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна.
Постановою Рівненського міського суду від 10.01.2018 року було встановлено відсутність порушень правил дорожнього руху та відсутність вини ОСОБА_5 (водія належного позивачу транспортного засобу) в момент ДТП.
Відразу після ДТП позивач в телефонному режимі повідомила про це свою страхову компанію ПрАТ СК «УНІКА» та страхову компанію відповідача ПрАТ «Київський страховий дім». Після того як отримала постанову суду про встановлення винуватця ДТП повторно подала заяву страховику про виплату страхового відшкодування, однак на час подачі позову відповідач не виплатив коштів за збитки завдані ДТП.
Разом з цим, позивач просить шкоду стягнути солідарно також і з винуватця ДТП ОСОБА_2 . Вказала, що неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. Таким чином, потерпілий як кредитор на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 Цивільного кодексу України підстав.
Судом встановлено, що 08 травня 2017 року близько 22 год. 50 хв. ОСОБА_2 в м. Рівне на перехресті вул. Київська - Д. Галицького - Костромська, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав сигналу світлофору, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора де здійснив зіткнення з належним ОСОБА_4 на праві власності автомобілем марки «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а пасажир автомобіля «ВАЗ 2109» отримав тілесні ушкодження.
В описовій частині постанови Рівненського міського суду від 08 грудня 2017 року зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненому правопорушенні визнав. Правопорушення ОСОБА_2 стверджується долученими до матеріалів справи доказами, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №256017 від 24 жовтня 2017 року, постановою про закриття кримінального провадження від 06 жовтня 2017 року, схемою ДТП, поясненнями. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Рівненського міського суду від 10 січня 2018 року провадження у справі про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В описовій частині постанови зазначено, що ОСОБА_5 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП не визнав. Зібрані по справі докази не підтверджують порушення водієм ОСОБА_5 в момент ДТП Правил дорожнього руху, а також його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не встановлено.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач ОСОБА_4 є власницею автомобіля марки «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 . Власник зареєструвала цивільно-правову відповідальність на автомобіль в ПрАТ СК «УНІКА», Поліс № АК/1049659.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» за договором обов'язкового страхування, поліс № АК/3603053.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно звіту оцінювача, аварійного комісара ОСОБА_7 № 424Е від 24.07.2017 р.: ринкова вартість автомобіля «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент до його пошкодження в ДТП складає: 325198,12 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає: 190248,08 грн.; вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП складає: 190248,08 грн.; матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП складає: 190248,08 грн.
Понесення ОСОБА_4 витрат на підготовку звіту про оцінку автомобіля підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 24 липня 2017 року на суму 1600 гривень.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Також, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідач ПрАТ «Київський страховий дім» письмове повідомлення заявнику не направляв, суму відшкодування не узгодив, експертизу не провів.
Зважаючи на викладене, Страхова компанія «Київський страховий дім», яка відповідно до вимог закону не виплатила страхове відшкодування у передбачений строк, є боржником, що прострочив виконання зобов'язання та повинен нести відповідальність, що встановлена законом. Тому, суд дійшов висновку про протиправність дій страховика та необхідність стягнення саме з нього вартості збитків, завданих позивачу та відповідних штрафних санкцій, а також коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 100 000 грн..
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
В Постанові від 20.01.2016 року по справі №6-2808цс15 Верховний суд України, зробив правовий висновок, відповідно до якого «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто винуватець Дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому, своїми неправомірними діями.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, із відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення матеріальна шкода завдана внаслідок ДТП в розмірі 90 248 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
На обґрунтування заподіяної моральної шкоди позивач ОСОБА_4 посилається на те, що вона після ДТП перебувала у стресовому стані, що пов'язаний із самою аварією, в якій постраждав її син. Вказує, що порушився звичний порядок її життя, вона не могла вчасно добиратися до місця роботи, її сім'я була позбавлена можливості поїхати в заплановану відпустку. Зазначає, що відмова відповідача ОСОБА_2 добровільно відшкодувати матеріальний збиток, призвела до додаткових витрат пов'язаних із зверненням до адвоката, страхової компанії та оцінювача для визначення вартості відновлювальних робіт, що також завдало їй моральних страждань.
У відповідності до ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи обставини завдання шкоди позивачеві, неможливість використовувати пошкоджений автомобіль для звичайного способу життя, тривалість зусиль для відновлення своїх порушених прав, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті ДТП.
Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Такий правовий висновок викладений Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво визначається як забезпечення реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати на професійну правничу допомогу є різновидом судових витрат, які підлягають відшкодуванню.
Кожна сторона по справі з першою заявою по суті спору має подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. В разі не подання такого розрахунку, суд може відмовити у відшкодуванні.
Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.
Тобто, в разі відстрочення або розстрочення оплати послуг за договором про надання правничої допомоги, майбутні витрати на правничу допомогу також підлягають відшкодуванню, незважаючи на те, що вони не були фактично сплачені на момент постановлення рішення у справі.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу необхідно до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подати детальний розрахунок наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За клопотанням іншої сторони, розмір витрат на правничу допомогу може бути зменшений, але обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Таким чином з кожного відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені ОСОБА_4 по сплаті судового збору в розмірі по 1009,24 грн., витрати понесені на проведення оцінки автомобіля в розмірі по 800 грн. та витрати понесені на правничу допомогу адвоката в розмірі по 10 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), Страхової компанії «Київський страховий дім» (м.Київ, вул.Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Страхової компанії «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 90 248 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 7000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1009,24 грн., витрати понесені на проведення оцінки автомобіля в розмірі 800 грн. та витрати понесені на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.
Стягнути з Страхової компанії «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1009,24 грн., витрати понесені на проведення оцінки автомобіля в розмірі 800 грн. та витрати понесені на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.