Справа № 580/4778/20 Головуючий у 1 інстанції - Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
12 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Василенка Я.М,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
ТОВ «Інтерагроінвест» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 11.09.2020 № 1256 «Про проведення фактичної перевірки»;
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно доповідної записки від 10.09.2020 №1043/23-00-09-0103 управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Черкаській області повідомило відповідача про можливе здійснення зберігання та реалізацію позивачем необлікованого пального без відповідних дозвільних документів.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДПС у Черкаській області прийнято наказ від 11.09.2020 №1256 «Про проведення фактичної перевірки».
Не погоджуючись з правомірністю вказаного наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що спірний наказ від 11.09.2020 №1256 «Про проведення фактичної перевірки» підлягає скасуванню, вказує на відсутність підстав для призначення податкової перевірки згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Платники податків, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України.
Згідно п. 20.1.4 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Отже, підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.
Пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
В пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов'язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 11.09.2020 № 1256 була доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Черкаській області від 10.09.2020 № 1043/23-00-09-0103.
В той же час, в спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки, що не свідчить про наявність в ньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки.
Передбачені у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов'язані виключно із фактом отримання конкретної інформації про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.
Колегія суддів зазначає, що в наказі не зазначено, яку саме інформацію отримано ГУ ДПС у Черкаській області та яка стала підставою для проведення фактичної перевірки позивача, відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів ГУ ДПС у Черкаській області встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності та сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.
Відтак, спірний наказ не відповідає вимогам ПК України, позаяк не містить конкретних підстав для її проведення, обов'язкова наявність яких передбачена у пункті 80.2 статті 80 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення лише норм, що регулюють питання призначення перевірки, не свідчить про дійсну наявність у контролюючого органу інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки.
Крім того, з доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Черкаській області від 10.09.2020 № 1043/23-00-09-0103 не вбачається, що вона містить інформацію, яка може слугувати підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки. У зв'язку з цим, з оскаржуваного наказу неможливо ідентифікувати передбачену ПК України конкретну і достатню підставу для призначення фактичної перевірки позивача, та чи дійсно в наявності була така інформація у розпорядженні контролюючого органу на час прийняття спірного наказу, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 та від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладені обставини та відповідні їм норми права, колегія суддів дійшла висновку про протиправність наказу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 11.09.2020 № 1256 «Про проведення фактичної перевірки».
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що ним здійснено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн., проте будь-яких доказів зазначеного ним не надано та відповідного клопотання у прохальній частині не заявлено.
Проте, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 2102, 00 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн., які слід стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест».
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 11.09.2020 № 1256 «Про проведення фактичної перевірки».
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235 код ЄДРПОУ - 43142920) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (09400, Київська область, Ставищанський район, смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, 4, код ЄДРПОУ - 32855584) судовий збір в сумі 5 255, 00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Василенко Я.М.
Судді Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.