Провадження № 22-ц/803/4273/21 Справа № 210/4675/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
12 травня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 08 лютого 2021 року, -
В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.
Позов мотивовано тим, що 22 червня 1999 року від нещасного випадку, який трапився при виконанні трудових обов'язків, загинув її син ОСОБА_3 . Смерть сина позивача настала під час виконання ним завдання за допомогою газорізальної апаратури по відкриттю воріт гаражу, від впливу на які стався вибух парів легкозаймистих рідин у середині гаражу, внаслідок якого стулки воріт різко розкрились, однією з яких син позивача отримав травми, не сумісні з життям, а саме: «важка комбінована травма голови з пошкодженням головного мозку».
Внаслідок втрати сина, позивачу завдана моральна шкода, оскільки позивач втратила свого сина, якому виповнилось лише 19 років, якого вона любила та поважала. Звістка про смерть сина завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя сина, вона перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, син завжди піклувався про неї та підтримував у складних життєвих ситуаціях. Син позивача був дуже енергійною, життєрадісною, вихованою, доброю та привітною людиною. Дізнавшись про смерть свого сина, позивач зазнала емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі сина нормальні життєві зв'язки позивача були знищенні, вона постійно відчуває почуття самотності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого лиха, досі перебуває у напруженому стані, думки про сина постійно переслідують її, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 472 300 гривень.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1 800 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що внаслідок загибелі сина позивач позбавлена відчувати любов та турботу сина, отримувати від нього підтримку, допомогу та захист, спілкування з рідною людиною, життєвий зв'язок матері з сином втрачено назавжди. У зв'язку з тим, що позивач перебувала із своїм сином в тісних сімейних стосунках дана втрата для позивача є невідновною та неосяжною.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, яка колегією суддів залишена без задоволення, з наступних підстав.
В силу положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є матір'ю ОСОБА_3 (а.с. 21).
За життя ОСОБА_3 працював на посаді слюсаря - ремонтника на Криворізькому державному гірничо - металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
22 червня 1999 року при виконанні трудових обов'язків зі ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер (а.с. 10-13).
Відповідно до п. 7 Акту №33/3 про нещасний випадок від 08 липня 1999 року, причиною нещасного випадку є невиконання посадових обов'язків керівниками та спеціалістами цеху ремонту металургійного обладнання №1 та виконання тимчасових вогневих робіт без оформлення наряду - допуску на неприйняття заходів пожежної безпеки (а.с. 11).
Згідно п.10 Акту, особами, які порушили законодавство про охорону праці є начальник дільниці ЦРМО №1 - ОСОБА_4 , заступник начальника цеха ЦРМО №1 ОСОБА_5 та начальник цеху ЦРМО №1 - ОСОБА_6 (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 29 червня 1990 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 19 років, причинної смерті є випадок, пов'язаний з виробництвом, відкрита черепно - мозкова травма (а.с. 8).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов'язок з відшкодування моральної шкоди на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, внаслідок якого помер син позивача, стався під час його роботи 22 червня 1999 року на підприємстві відповідача, внаслідок якого позивачу спричинена моральна шкода, яка має бути відшкодована на підставі статті 440-1 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскільки, смерть сина позивача настала під час виконання трудових обов'язків внаслідок нещасного випадку в 1999 році, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин сторін положень статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК України виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК України, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.
Стаття 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачці у зв'язку зі смертю її сина в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні на підставі Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, чинні на час виникнення спірних правовідносин.
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічних,тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити і з засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, викладених у Постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зав'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як вбачається з матеріалів справи, син позивача загинув під час виконання трудових обов'язків.
Внаслідок його смерті позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, внаслідок чого позивач була позбавлена моральної підтримки, назавжди втративши турботу та підтримку близької людини, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зав'язків.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування.
При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата сина завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань.
Як вбачається з матеріалів справи, факт смерті потерпілого ОСОБА_3 від нещасного випадку встановлений Актом про нещасний випадок на виробництві №33/3 від 08 липня 1999 року, що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості, з огляду на наступне.
При вирішенні питання про визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд першої інстанції не в повній мірі врахував роз'яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано, що внаслідок загибелі сина позивач позбавлена відчувати любов та турботу сина, отримувати від нього підтримку, допомогу та захист, спілкування з рідною людиною, життєвий зв'язок матері з сином втрачено назавжди. У зв'язку з тим, що позивач перебувала із своїм сином в тісних сімейних стосунках дана втрата для позивача є невідновною та неосяжною.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, оскільки внаслідок втрати сина позивачу завдана моральна шкода, оскільки вона втратила свого сина, якому виповнилось лише 19 років, якого вона любила та поважала. Звістка про смерть сина завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя сина, вона перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, син завжди піклувався про неї та підтримував у складних життєвих ситуаціях. Дізнавшись про смерть свого сина, позивач, зазнала емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі сина, нормальні життєві зв'язки позивача були знищенні, вона постійно відчуває почуття самотності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого лиха, досі перебуває у напруженому стані, думки про сина постійно переслідують її, вважає що належною компенсацією моральної шкоди є 300 000 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, у зв'язку з чим рішення суду підлягає змінів частині розміру моральної шкоди та збільшення його з 180 000 грн. до 300 000 грн.
У зв'язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і збільшити його з 1 800 гривень до 3 000 гривень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 180 000 грн. до 300 000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави підлягають стягненню 4 500 гривень в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом першої апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 180 000 гривень до 300 000 (триста тисяч) гривень.
Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судового збору з 1 800 гривень до 3 000 (три тисячі) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.
Головуючий:
Судді: