Провадження № 22-ц/803/3616/21 Справа № 210/6668/20 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
12 травня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року, яке постановлено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту матеріали справи не містять, -
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням його здоров'я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком ЛТЕК від 22 червня 1998 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності. При повторному переогляді висновком ЛТЕК від 21 червня 1999 року позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. Висновком ЛТЕК від 04 липня 2000 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. Висновком ЛТЕК від 05 липня 2001 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності, безстроково.
Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, тому просив суд стягнути з відповідача 236 150 гривень.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
На думку апелянта, судом першої інстанції не в повному обсязі враховано, що у зв'язку з професійним захворювання позивач відчуває біль та обмеження рухів в ногах, часті судоми стягування м'язів стегон і гомілок, пальців рук, приступоподібне побіління пальців, кистей при охолодженні , попереково - шийний, швидку втому та шум у голові, який призводить до необхідності регулярного тривалого медичного лікування, неодноразового щорічного проходження оглядів експертних комісій, до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності, що стало причиною нераціональної втрати життєвого часу та енергії, що супроводжується больовими відчуттями та дискомфортом. Позивач в значній мірі позбавлений можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, звички та бажання, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 12 вересня 1969 року по 01 січня 1974 року на посаді помічника машиніста верстата термічного буріння в кар'єрі, з 01 січня 1974 року по 01 березня 1974 року - гірничим майстром дільниці рудника, з 01 березня 1974 року по 01 жовтня 1974 року - машиністом екскаватора та інструктором рудника, з 01 жовтня 1974 року по 01 березня 1975 року - начальником зміни рудника, з 01 березня 1975 року по 09 серпня 1978 року - машиністом - інструктором екскаватора рудника та з 09 серпня 1978 року по 08 лютого 1999 року - бурильником свердловин верстату шарошечного буріння в кар'єрі, з 08 лютого 1999 року по 27 жовтня 2001 року - слюсарем - ремонтником V розряду на Ново - Криворізькому державному гірничо - металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 27 жовтня 2001 року звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 22-29).
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 травня 1998 року, професійне захворювання у позивача виникло за обставин конструктивних недоліків машин, механізмів та обладнання (а.с. 14).
Відповідно до Акту, причиною виникнення хронічного професійного захворювання у позивача є тривала робота в умовах впливу загальної вібрації, яка перевищувала норми ГДК (а.с. 14).
Висновком ЛТЕК від 22 червня 1998 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності (а.с. 9).
При повторному переогляді висновком ЛТЕК від 21 червня 1999 року позивачу повторно встановлено 35% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 10).
Висновком ЛТЕК від 04 липня 2000 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 11).
Висновком ЛТЕК від 05 липня 2001 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 12).
Суд, частково задовольняючи позов позивача до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійну працездатність позивач частково втратив під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку та професійного захворювання. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 22 червня 1998 році, тобто встановлено наявність ушкодження здоров'я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.
У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК України, у редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК України, в редакції 1963 року про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься й у Постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи судом першої інстанції становить 6000 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 30000 грн., а максимальний - 1 200 000 грн.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року викладених у Постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя та тягнуть за собою відчуття болю.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Однак, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, судом першої інстанції не в повній мірі враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, який погіршується, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з професійним захворювання позивач відчуває біль та обмеження рухів в ногах, часті судоми стягування м'язів стегон і гомілок, пальців рук, приступоподібне побіління пальців, кистей при охолодженні , попереково - шийний, швидку втому та шум у голові, який призводить до необхідності регулярного тривалого медичного лікування, неодноразового щорічного проходження оглядів експертних комісій, до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності, що стало причиною нераціональної втрати життєвого часу та енергії, що супроводжується больовими відчуттями та дискомфортом. Позивач в значній мірі позбавлений можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, звички та бажання, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, відсоток втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і збільшити його з 100 000 гривень до 150 000 гривень.
У зв'язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне.
Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом судового збору, стягнутої з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і збільшити його з 1 000 гривень до 1 500 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь держави підлягають стягненню 2 250 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 100 000 гривень до 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судового збору з 1 000 гривень до 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2 250 (дві тисячі п'ятдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.
Головуючий:
Судді: