Справа № 640/27662/20 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
12 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 "Про припинення перебування на державній службі", яким припинено перебування на державній службі в митних органах заступника начальника Дніпропетровської митниці Держмитслужби України - начальника митного поста "Кривий Ріг" ОСОБА_1 , з 03.11.2010, з дати прийняття цього наказу;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці Держмитслужби України - начальника митного поста "Кривий Ріг", з 03.11.2010;
- стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації за період з 03.10.2010 року по день; ухвалення рішення у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення її недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, скаржник зазначає, що був позбавлений можливості звернутися до суду у місячний строк з даною позовною заявою, оскільки оцінка фактам, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, могла бути надана виключно після розгляду кримінальної справи №210/5816/18 по суті та винесення остаточного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна митна служба України погоджується із ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого2021 року з огляду на її відповідність вимогам статті 242 КАС України та зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи і міркування позивача не спростовують встановлені судом фактичні обставини справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відтак, строк для оскарження рішень, з приводу правомірності яких виник спір, становить один місяць і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар'єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби.
Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом від 21 липня 2020 року у справі №9901/185/20.
При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного суду від 31 березня 2020 року у справі № 807/235/16.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 "Про припинення перебування на державній службі" була подана ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 03 листопада 2020 року, тобто поза межами місячного строку, визначеного КАС України та з порушенням встановленого строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач зазначає, що він був позбавлений можливості звернутися до суду у місячний строк з даною позовною заявою, оскільки оцінка фактам, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, могла бути надана виключно під час розгляду кримінальної справи № 210/5816/18.
Однак, Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 року у справі № 804/5529/15 зазначив, що ні наявність кримінального провадження, ні перебування під вартою не унеможливлюють звернення позивача до суду за захистом своїх прав через представника у встановлений законодавством строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
Колегія суддів зазначає, що в обсязі встановлених обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки кримінальне провадження, порушене стосовно нього, не створювало для позивача об'єктивних перешкод для вжиття протягом більш ніж 9 років, при місячному терміні оскарження, необхідних юридичних заходів щодо захисту своїх трудових прав.
За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). До того ж «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач об'єктивно був обізнаний про наявність оскаржуваного наказу та підстави його прийняття, з огляду на наявність кримінального провадження, на яке посилається сам позивач.
Відтак, скаржник не вказав про об'єктивну неможливість звернення до суду у 2010 році з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження наказу, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права. Доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із цим позовом, позивачем до суду не надано.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 18.03.2021 року у справі № 320/2915/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма