Справа № 640/12054/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
12 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОН К" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагон К» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просило суд: визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного штрафу від 18.06.2019 №1109/1520/АВ/МГ/ФС-406, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року позов задоволено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення інспекційного відвідування здійснення такого заходу не було передбачено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, в якому відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що інспекційне відвідування було проведене згідно вимог Конвенції міжнародної організації праці №81, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV. Крім того, підкреслює, що обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 30.05.2019 року на підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області від «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Вагон К» ФОП ОСОБА_1 » відповідачем проведено перевірку (інспекційне відвідування) ТОВ «Вагон К» на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.
Підставою для проведення інспекційного відвідування слугувало звернення гр. ОСОБА_2 від 25.04.2019 на урядову гарячу лінію.
Для проведення інспекційного відвідування інспекторам праці (головним державним інспекторам) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Шевчуку С.О. та Сафонову М.С. надано направлення від 31.05.2019 №1109.
Як зазначено в преамбулі цього направлення, воно видане вказаним посадовими особами відповідно до Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, Конвенції міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в частині дотримання вимог статті 1-3, частин першої, четвертої, шостої- восьмої, абзацу другого частини десятої, частини тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929, роз'яснень Міністерства соціальної політики від 08.10.2015 №15245/0/14-15/13, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 №138, на підставі заяви від 25.04.2019 для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ТОВ «Вагон К», а сам з питань додержання законодавства про працю, неоформлення трудових відносин. Юридична адреса ТОВ «Вагон: м.Київ, просп.Героїв Сталінграду, 24-А, секція 4Б, фактична адреса: пл.Вокзальна, 2. Строк дії направлення - з 31.05.2019 по 03.06.2019.
З метою проведення інспекційного відвідування закладу громадського харчування « Варенична «Катюша » за адресою: м.Київ, площа Вокзальна, 2, де здійснює діяльність ТОВ «Вагон К», інспектором праці пред'явлено позивачу вимогу від 31.05.2019 №1109 про надання документів, необхідних для його цього контрольного заходу.
За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 03.06.2019 №КВ1109/1520/АВ, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме позивач:
- у подвійному розмірі годинної ставки не оплатив роботу в надурочний час 5 працівникам, що є порушенням частини першої статті 106 КЗпП;
- у подвійному розмірі не оплатив роботу 5 особам, які працювали у святкові та неробочі дні.
Інформація про вручення примірника акта уповноваженій особі позивача в акті відсутня.
На підтвердження направлення 04.06.2019 на адресу позивача примірника акта інспекційного відвідування поштою, відповідачем надано копію конверта з довідкою підприємства поштового зв'язку із зазначенням причини невручення поштового відправлення адресату, а саме - «за закінченням встановленого строку зберігання».
Також відповідач надав суду лист від 05.06.2019 №43/31/19/9039, адресований ТОВ «Вагон К», в якому повідомлялося про призначення до розгляду на 18.08.2019 стосовно нього справи про порушення законодавства про працю. Докази стосовно направлення цього листа на адресу позивача відповідачем не надано.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про працю про порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення обґрунтовано прийнято постанову від 18.06.2019 №КВ1109/1520/АВ/МГ/ФС-406 про накладення на нього штрафу в розмірі 208 650,00 грн.
Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96)).
Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
На виконання вимог ст. 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 визнано нечинною.
Відповідно до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Згідно ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова Уряду України від 29.04.2017 року № 295 втратила чинність 14.05.2019 року з моменту набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що контролюючий захід мав проводитися Відповідачем у відповідності до загальних положень Закону.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону виключно законами встановлюються, зокрема, спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
У свою чергу, аналіз змісту положень Закону дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що, визначаючи можливість проведення планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, законодавством, яке було чинним у червні-липні 2019 року, не було передбачено такої форми як інспекційне відвідування.
Посилання Апелянта на те, що таке відвідування проводилося на підставі Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості та Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як встановлено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17, указаними актами міжнародного законодавства питання проведення інспекційних відвідувань фізичних осіб-підприємців не регулюється.
Викладене, у свою чергу, свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що проведення інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю, мало місце поза межами правового регулювання положень Закону, що є достатньою і самостійною підставою для визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками такого відвідування.
Судовою колегією враховується, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Викладене, у свою чергу, дає підстави для висновку, що прийняття оскаржуваної постанови, передумовами якої стали відомості акту, складеного за наслідками проведення інспекційного відвідування - контролюючого заходу, який на час виникнення спірних правовідносин положеннями Закону не передбачений є протиправним.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 138, 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма