Справа № 620/573/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
12 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Менський комунальник" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менський комунальник" до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Менський комунальник" з адміністративним позовом до Менської міської ради Менського району Чернігівської області, в якому просило суд:
- зобов'язати виконавчий комітет Менської міської ради повторно розглянути звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Менський комунальник" по заяві від 13.01.2020 вих. № 28, за наслідками якого прийняти рішення щодо встановлення розміру внесків за обслуговування вузла комерційного обліку.
Також, разом з позовом позивач подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом процесуальних прав та законних інтересів.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року заяву про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення, а позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим документам, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не надано належної правової оцінки причинам, наведеним у заяві про поновлення строку звернення до суду. Наголошує на тому, що судом не прийнято до уваги таку поважну причину пропуску строку звернення до суду з даним позовом, як хвороба юрисконсульта ТОВ «Менський комунальник» та його тривале перебування на самоізоляції, а також те, що вказані причини були визнані судом поважними в адміністративній справі 620/4344/20.
Таким чином, за наведених в апеляційній скарзі обставин, зважаючи на поважність причин та дію карантинних обмежень на території України позивач стверджує, що він належним чином користувався наданими йому процесуальним законодавством правами та виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, у той час як залишення позову без розгляду може мати негативні наслідки для Товариства.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у справі доказам, а також доводам позивача, викладеним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, з дотриманням норм процесуального права.
За наведених у відзиві обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судове засідання, призначене на 15 квітня 2021 року, учасники судового процесу не з'явились та явку уповноважених представників не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили та будь-яких заяв або клопотань до суду не надали.
З огляду на зазначені обставини, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів ухвалила подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач оскаржує результати розгляду звернення ТОВ "Менський комунальник" по заяві від 13.01.2020 вих. № 28.
Разом з тим, судом встановлено, що директор ТОВ «Менський комунальник» 27 лютого 2020 був особисто присутній при прийнятті рішення, за результатами звернення позивача, та поінформований про його суть цього ж дня, що підтверджується витягом з протоколу засідання виконавчого комітету Менської міської ради від 27.02.2020. Вказана обставина не заперечується і самим позивачем.
Водночас, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Менський комунальник» звернулось до суду з даним позовом лише 28 січня 2021 року (відповідно до штампу поштового відділення), тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку для вчинення відповідних процесуальних дій.
У свою чергу, позивачем було подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку, яка мотивована тим, що для обчислення строків звернення до суду має братись офіційна відповідь відповідача, а саме 02 квітня 2020 року. При цьому, позивач просив суд врахувати, аргументацію відповідача, а також призупинення оскаржуваного рішення в зв'язку з продовженням карантинних обмежень по день подачі позову.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав ще з лютого 2020 року, проте до суду з даним позовом звернувся лише у січні 2021 року. При цьому, суд першої вказав, що враховуючи навіть період, коли перебіг процесуальних строків був призупинений, позивачем пропущено строк звернення до суду.
Переглядаючи справу за наявними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами ст. 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас, положеннями частини 1 та 2 ст.122 КАС України врегульовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не спростовано апелянтом, зі змістом оскаржуваного рішення відповідача позивач ознайомився 27 лютого 2020 року.
Отже, фактично позивач мав реальну можливість звернутись до суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень з 27 лютого 2020 року, проте звернувся до суду з даним позовом лише 28 січня 2021 року, тобто майже через пів року після закінчення встановленого строку для звернення до суду.
Водночас, положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України регламентовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що строк звернення до суду з позовом може бути поновлено судом у разі наведення поважних причин його пропуску.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження судового рішення з поважних причин.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 140/965/18, від 06 квітня 2021 року у справі 823/2363/18 та інших.
При цьому, колегія суддів зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17.
Отже, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та наявності правових підстав для його поновлення, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту апеляційної скарги, в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач посилається на те, що внаслідок прийняття 30 березня 2020 року ЗУ № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлені процесуальним законом строки було автоматично продовжено та встановлено, що відповідні строки закінчуються не раніше закінчення карантину.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось та не спростовується апелянтом, зі змістом оскаржуваного рішення позивач був ознайомлений 27 лютого 2020 року.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» зверталось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Менської міської ради Менського району Чернігівської в якому просило суд, зокрема, зобов'язати відповідача повторно розглянути 20 звернень та прийняти по ним рішення.
Проте, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі 620/2508/20 вказаний позов було залишено без руху та ухвалою від 07 вересня 2020 року задоволено заяву ТОВ «Менський комунальник» про повернення позовної заяви та про повернення судового збору. Позов повернуто позивачу.
У жовтні 2020 року ТОВ "Менський комунальник" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило зобов'язати виконавчий комітет Менської міської ради повторно розглянути звернення ТОВ "Менський комунальник" по заяві від 13.01.2020 вих. № 28, за наслідками якого прийняти рішення щодо встановлення розміру внесків за обслуговування вузла комерційного обліку.
Водночас, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 620/4344/20 вказану позовну заяву було залишено без розгляду, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а саме не надав суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.
28 січня 2021 року позивач знову звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року з позовом, в якому просило зобов'язати виконавчий комітет Менської міської ради повторно розглянути звернення ТОВ "Менський комунальник" по заяві від 13.01.2020 вих. № 28, за наслідками якого прийняти рішення щодо встановлення розміру внесків за обслуговування вузла комерційного обліку.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що будь які непереборні та об'єктивні перешкоди або труднощі, які при цьому не залежали від волі позивача та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання відповідного адміністративного позову були відсутні. Позивач мав реальну можливість та фактично реалізував гарантоване йому національним законодавством право судового захисту від зазначених у даному позові порушень його законних прав та інтересів з боку відповідача.
Також, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на ЗУ № 540-ІХ, перебування юрисконсульта ТОВ "Менський комунальник" на самоізоляції, а також те, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 620/4344/20 причини пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом були визнані поважними.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на усій території України запроваджено карантин з 12 березня 2020 року.
Разом з цим, відповідно до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, дійсно, передбачені КАС України строки, у тому числі на апеляційне оскарження судових рішень були законом продовжені на весь строк дії карантину з 12 березня 2020 року.
Водночас, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, серед іншого, внесені зміни до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" КАС України, та яким, зокрема, встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, з наведеного слідує, що строк для звернення до суду з даним позовом закінчився 06 серпня 2020 року.
Аналогічної правової позиції дотримується також і Верховний Суд, про що останнім зазначається, зокрема в ухвалі від 31 серпня 2020 року по справі 480/852/19.
Відповідно до вимог п. 3 розділ VI "Прикінцеві проложення" КАС України (у редакції чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Водночас, апелянтом не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у заяві про поновлення строку та апеляційній скарзі обставин, зокрема, на підтвердження того, що існували обмеження впроваджені у зв'язку з карантином, що зумовили дійсні істотні перешкод чи труднощі для своєчасного звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому, посилання апелянта про те, що відповідні докази надавались у справі № 620/4344/20 колегією суддів до уваги не приймаються. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника. З огляду на зазначене, посилання апелянта на хворобу юрисконсульта ТОВ "Менський комунальник" та перебування його на самоізоляції не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.
Також, колегія суддів вказує про те, що неусунення позивачем недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху (у справі № 620/4344/20) не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом. Визнання причин пропуску строку на звернення до суду з позовом у справі № 620/4344/20 поважними та його поновлення не має преюдиційного значення при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду з позовом у даній справі.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача та поновлення строку на звернення до суду з позовом у даній справі.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Однак, судом першої інстанції приписи даних правових норм виконані не були, що призвело до прийняття передчасного судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 123 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Також відповідно до приписів ч. 4 наведеної норми, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України (яка міститься у Главі 6. Розгляд справи по суті), врегульовано, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, з аналізу наведеної норми законодавства слідує, що суд може залишити позовну заяву без розгляду з підстав визначених у ст. 123 КАС України лише після відкриття провадження у справі.
Водночас, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку що суд першої інстанції правильно вирішив питання про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача та поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, проте дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ТОВ «Менський комунальник» без розгляду.
Таким чином, недотримання судом першої інстанції норм процесуального права мало наслідком прийняття незаконного рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про залишення повної заяви без розгляду колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 310-313, 320-322, 325, 328-329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Менський комунальник" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан