П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 654/667/19
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням у вищому навчальному закладі,
В лютому 2019 року заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - позивач) звернувся до Голопристанського районного суду Херсонської області із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького (далі - третя особа, Академія), у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з навчанням у вищому навчальному закладі, у сумі 105171,03 грн..
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.09.2019 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 09.07.2020 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.09.2019 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13.08.2020 року вирішено передати дану справу до Херсонського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позов залишити без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2015 року наказом ректора вищого навчального закладу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького (далі - Академія) №507-ос ОСОБА_1 (позивач) включено до списків персоналу курсантів Академії, зараховано на всі види забезпечення згідно атестатів, призначено на посаду курсанта, на 1 курс за напрямом підготовки «правознавство».
Окрім того, відповідно до зазначеного наказу з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) як курсантом вищого військового навчального закладу Державної прикордонної служби України строком на час його навчання в Академії.
Відповідач під час навчання у Академії перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України.
Всього державою в особі Адміністрації державної прикордонної служби України на утримання відповідача було витрачено: на грошове забезпечення відповідача - 73664,34 грн.; на продовольче забезпечення - 18598,36 грн.; на забезпечення речовим майном - 1970,02 грн.; на медичне забезпечення - 375,10 грн., на забезпечення енергоносіями та комунальними послугами - 10563,21 грн., а всього на суму 105171,03 грн., що підтверджується наданими до суду довідками та розрахунками.
24.10.2016 року наказом ректора Академії №608-ос з ОСОБА_1 достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, без права носіння військової форми одягу. Відповідач звільнений з військової служби відповідно до п.«е» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», тобто через службову невідповідність.
Відповідно до умов контракту, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або не дисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, «курсант» (відповідач) зобов'язаний відшкодувати Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України.
Однак, відповідачем взяті на себе зобов'язання належним чином не виконані, ОСОБА_1 не відшкодував витрат, пов'язаних з його утриманням як курсанта у навчальному закладі, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 105171,03 грн., про що свідчать відповідні розрахунки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контракт про проходження військової служби (навчання) з курсантом ОСОБА_1 було достроково припинено шляхом його розірвання, то в силу приписів чинного законодавства України та умов контракту, ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати витрати Академією на його утримання у вищому навчальному закладі за період з 31.08.2015 року по 28.10.2016 року у розмірі 105171,03 грн..
При цьому, суд першої інстанції ухвалою від 20.10.2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду та відхилив доводи останнього про те, що прокурором порушений строк звернення до суду з таким позовом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує проти висновків суду першої інстанції щодо існування у відповідача обов'язку по відшкодуванню витрати Академії на його утримання у вищому навчальному закладі за період з 31.08.2015 року по 28.10.2016 року у розмірі 105171,03 грн., а лише посилається на те, що строк звернення до суду з вимогами про стягнення з нього вказаної суми витрат був порушений, що має наслідком залишення такого позову без розгляду.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише щодо висновків суду першої інстанції про дотримання строку звернення до суду з даним позовом.
Позиція апелянта з цього питання полягає в тому, що звернення до суду з даним позовом 19.02.2019 року відбулось з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
В обґрунтування такої позиції ОСОБА_1 посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 року по справі 340/685/19, від 10.10.2019 року у справі №140/721/19, від 24.12.2019 року в справі №824/284/19, від 29.04.2020 року у справі №560/1942/19, від 18.06.2020 року у справі 140/2024/19, тощо.
Позиція суду першої інстанції з цього питання викладена в ухвалі від 20.10.2020 року і полягає в тому, що витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі курсантів у разі дострокового розірвання з ними контракту мають бути відшкодовані навчальному закладу, або центральному органу виконавчої влади, якому підпорядкований відповідний навчальний заклад, протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (у даному випадку після виключення позивача зі списків особового складу Академії).
В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції послався на положення п.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, чинній станом на момент виключення позивача зі списків особового складу Академії, яка передбачала наступне:
«Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.»
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що пунктом 10 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачений п'ятирічний строк, протягом якого витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі курсантів, у разі дострокового розірвання з ними контракту, мають бути відшкодовані навчальному закладу.
Застосоване у цій нормі словосполучення «протягом п'яти років» стосується не строку для відшкодування витрат на навчання, а використано для визначення суб'єкта, на якого розповсюджується обов'язок по відшкодуванню таких витрат, а саме - особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону.
Вирішуючи питання про те, чи було дотримано строк звернення до суду з даним позовом, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в постанові від 01.07.2020 року по справі №400/1758/19 Верховний суд навів такий правовий висновок: « 48. Верховний Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.»
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі №804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року в справі №140/721/19, від 30.09.2019 року в справі №340/685/19, від 2412.2019 року в справі №824/284/19-а, від 29.04.2020 року в справі №560/1942/19, від 18.06.2020 року в справі №140/2024/19 та ін.
Враховуючи такий правовий висновок Верховного Суду, в рамках даного спору суду необхідно визначити дату початку перебігу строку звернення до суду.
За загальним правилом, яке відображено в частинах 2 та 3 статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, датою початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом має бути дата, яка наступає після спливу терміну на виконання відповідачем свого обов'язку по відшкодуванню понесених Академією витрат на утримання відповідача у вищому навчальному закладі після розірвання контракту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ні Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ні Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок), не встановлений строк, протягом якого курсант повинен відшкодувати витрати на своє утримання у вищому навчальному закладі після розірвання контракту. Не встановлено такого строку і в укладеному Академією з ОСОБА_1 контракту від 31.08.2015 року, копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.21).
З наведених положень п.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» випливає лише те, що такий обов'язок виникає після розірвання контракту, але термін на виконання такого обов'язку ні законом, ні договором не визначений.
В такому випадку слід виходити з загальних правил виконання зобов'язань, визначених Цивільним Кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.3 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи міститься примірник Розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів в Національній академії Державної прикордонної служби України №31 від 27.10.2016 року, яким визначена загальна сума відшкодування в розмірі 105171,03 грн., яку має сплатити ОСОБА_1 ..
На цьому примірнику розрахунку стоїть підпис ОСОБА_1 про отримання одного екземпляру розрахунку на руки 28.10.2016 року.
Даний Розрахунок витрат підтверджує той факт, що Академія повідомила відповідача про необхідність відшкодування витрат на його навчання в сумі 105171,03 грн. 28.10.2016 року.
Оскільки ні законодавство, ні контракт не визначають конкретного терміну на відшкодування ОСОБА_1 . Академії витрат на його навчання, то в силу вимог ч.3 ст.530 ЦК ОСОБА_1 повинен був добровільно відшкодувати Академії витрати на його утримання протягом семи днів з дня отримання ним примірника вказаного розрахунку витрат, тобто до 04.11.2016 року включно, а відповідно початок перебігу строку звернення до адміністративного суду має відраховуватися з 05.11.2016 року.
Слід зазначити, що на вищевказану дату початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом, питання щодо строку звернення до адміністративного суду визначалось статтею 99 КАС України, частина 3 якої також містила норму, аналогічну за змістом частині 5 статті 122 діючої редакції КАС України, і передбачала, що «для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк».
Таким чином, звернення до суду з даним позовом в лютому 2019 року відбулось зі значним порушенням строку, визначеного як частиною 3 статті 99 КАС України, в редакції станом на початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом, так і діючої редакції ч.5 ст.122 КАС України.
Той факт, що з даним позовом звернувся заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України вищевказаного висновку не змінює, оскільки реалізація прокурором передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» права на представництво інтересів громадянина або держави в суді також повинна відбуватися з дотриманням строку звернення до суду, протягом якого такий позов мав бути поданий особою, в інтересах якої прокурор звертається до суду.
Як слідує з матеріалів справи, Академія ще в травні 2017 року повідомила військового прокурора Хмельницького гарнізону про існування непогашеної заборгованості ОСОБА_1 перед Академією на суму 105171,03 грн. та просила розглянути питання про подання такого позову до суду (т.1 а.с.17).
Також не впливає на спірне питання і той факт, що даний позов був поданий в лютому 2019 року в порядку цивільного судочинства, і провадження в цивільній справі за цим позовом було закрито постановою Херсонського апеляційного суду від 09.07.2020 року внаслідок прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.12.2018 року в справі №804/285/16, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 року в справі №461/5577/15-ц, 31.10.2018 року у справі №820/5761/15 та зазначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Оскільки звернення з даним позовом відбулось більш ніж через два місяці з дня прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.12.2018 року в справі №804/285/16, то сам факт зміни судової практики щодо юрисдикції даного спору не вказує на існування поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, якими визначено наступне:
- якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду;
- якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на вищенаведене, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року підлягає скасуванню, а позов заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.319, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - скасувати.
Позов заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.