Справа № 645/5661/20
Провадження № 3/645/13/21
13 травня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі судді Іващенка С.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
за ст. 124 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 21.09.2020 р., о 07год.40 хв., керуючи автомобілем марки «AudiA-4», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Боротьби, 6в м.Харкові, на порушення п. 10.2 ПДР України, під час виїзду на дорогу з прилеглої території не надав дорогу автомобілю марки «ВАЗ-21099», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який з'їжджав з головної дороги та допустив з ним зіткнення. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.
За даним фактом складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 107046 від 21.09.2020.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - водій ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 21.09.2020 р. о 07-40 год., він на власному автомобілі «Audi A-4», державний номер НОМЕР_1 , виїжджав зі шкільного подвір'я на вул. Боротьби, аби повернути праворуч. Під'їхавши до перехрестя, він зупинився, щоб пропустити транспортні засобі, які рухались по вул..Боротьби. Передня частина його автомобіля, можливо, вже знаходилась на проїзній частині вул..Боротьби. У цю мить автомобіль ВАЗ, який рухався по головній дорозі та повертав ліворуч, у школу, зіткнувся з правою передньою частиною його автомобіля. До зіткнення він не бачив цей автомобіль ВАЗ. Місце зіткнення розташоване на смузі зустрічного (для автомобіля ВАЗ) руху. Вважає винним у ДТП водія ОСОБА_2 .
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що він рухався на автомобілі «ВАЗ-21099», державний номер НОМЕР_2 по головній дорозі, автомобіль «Audi A-4» виїжджав з другорядної дороги, ДТП відбулось на головній дорозі. Під час зіткнення автомобіль «Audi A-4» рухався, а ВАЗ-21099 стояв. Так, він рухався по вул..Боротьби, маючи намір повернути ліворуч, до школи, та почав здійснювати поворот. В цей час він побачив, що автомобіль «Audi A-4», який рухався зі школи, також почав виїжджати праворуч, на вул..Боротьби. Він ( ОСОБА_2 ) зупинився на смузі зустрічного руху (для ВАЗа), та в цей час сталось зіткнення з «Audi A-4». Вважає винним у ДТП водія ОСОБА_1 .
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.11.2020 по даній справі про адміністративне правопорушення призначена судова авто технічна експертиза.
Як вбачається з висновку експертів № 20888/3414 за результатами проведення комісійної судової автотехнічної експертизи, складеної 25.03.2021, в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, та з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Audi A-4» ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України.
У зв'язку з відсутністю вихідних даних, зазначених в дослідницькій частині висновку, вирішити питання: «Чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість уникнути зіткнення з моменту виникнення небезпеки для руху?», «Чи містяться в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимог Правил дорожнього руху України і, якщо так, то які з них знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з дорожньою подією?», - на даному етапі дослідження експертним шляхом не виявилось можливим.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази у їх сукупності приходить до висновку про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючип.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процесу безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, суд враховує положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань.
Отже, після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з'ясувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення було скоєно 21 вересня 2020 року, на час проведення судового засідання, тримісячний термін накладення адміністративного стягнення, визначений КУпАП сплинув.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час розгляду справи, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
На думку суду, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що з дня вчинення правопорушення минуло більше ніж три місяці, тому в силу ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 не може бути накладено, а адміністративна справа підлягає закриттю, у зв'язку з закриттям провадження, суд позбавлений встановити винність чи не винуватість в скоєнні інкримінованого їм правопорушення.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 247, 251, 252, 278 КУпАП, суд, -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КупАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення.
Постанова в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
В іншій частині постанова оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: