13 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11158/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Шевчук О.А.,
суддів Бойка А.В. , Федусика А.Г. ,,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. по справі № 420/11158/20
позивач ОСОБА_1
відповідач Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса)
про визнання незаконними, необгрунтованими, протиправними, недійсними та скасування постанови ДВС від 04.12.2017 року ВП № 55193991 та інші постанови ДВС, стягнення моральної шкоди, стягнення примусово стягнених з пенсії коштів, стягнення витрат, понесених позивачкою через відповідача, визнання незаконними та протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. повернуто позивачеві адміністративний позов.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
В ухвалі було зазначено, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що викладена російською мовою.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. повернуто скаржнику у зв'язку з не усуненням недоліків.
19 березня 2021 року ОСОБА_1 повторно подала апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 р.
Судом встановлено, що строк повторної подачі апеляційної скарги, апелянтом не пропущено.
Однак, зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки викладена російською мовою.
Оскільки, апелянтом апеляційну скаргу подано російською мовою, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим апеляційна скарга була залишена без руху з наданням апелянту часу для подання апеляційної скарги та клопотань до суду українською мовою.
27 квітня 2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про виконані дії по усуненню недоліків; клопотання про відкриття провадження та розгляд у розумні строки.
Суд зазначає, що вищезазначені клопотання надані ОСОБА_1 російською мовою, апеляційної скарги та клопотань українською мовою до суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
За приписами частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Така позиція апеляційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06 липня 2016 року (справа № 21-1092а16).
Також, вказана правова позиція була викладена в ухвалах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №826/10114/17, від 01 липня 2019 у справі №243/10706/18, від 22 липня 2019 року у справі №826/19159/16.
Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру державною (українською) мовою викладені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 11-955зі19 (9901/98/19) та від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/12/20 (П/9901/12/20).
Підстав для відступлення від цих правових висновків немає.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статтею 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV.
Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
Слід зазначити, що у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19 та від 14 травня 2020 року у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною мовою, тобто українською мовою.
Крім того, згідно із рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року року № 2-р/2018 у справі № 1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинність Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.
У разі, якщо скаржник не володіє (недостатньо володіє) українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України "Про безоплатну правову допомогу" гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Як зазначено вище, строк на усунення недоліків апеляційної скарги було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тобто останнім днем усунення недоліків є 27.04.2021 р.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що станом на 13 травня 2021 року ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 р., а тому є підстави для повернення апеляційної скарги.
Керуючись ст..ст.169, 296, 298 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 р. повернути скаржнику.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Шевчук О.А.
Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.