П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11793/20
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Дата і місце ухвалення 15.02.2021р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року по справі №420/11793/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області викладеного в листі №6980-6955/К-04/8-1500/20 від 13.08.2020 року про відмову у виплаті пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок, в тому числі якщо було прийнято, але не передано позивачці;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачці пенсії з червня 2019 року;
- зобов'язання відповідача виплатити на визначений позивачкою банківський рахунок усі недоотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з червня 2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачки, починаючи з червня 2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на банківський рахунок довічно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що поновлення виплати призначеної позивачу пенсії проведено на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а отже підстави для надання позивачем повторної заяви про поновлення виплати пенсії відсутні. Зауважив, що пенсійний орган не повідомляв пенсіонера, ані про повернення грошових коштів банком, ані про прийняття рішення про припинення виплат. Вважає, що подання позивачем заяви про виплату пенсії на її особистий рахунок є підставою для поновлення пенсійних виплат. Наполягає, що оскільки позивач проживає за межами території України, пенсійний орган має виплачувати йому пенсію на особистий банківський рахунок.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позов.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, якій призначено та виплачувалась пенсія за віком.
01.07.2015 року позивач виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим їй припинено пенсійні виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року у справі №815/1229/18, що набрало законної сили, суд зобов'язав Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити та виплатити призначену позивачу пенсію за віком, з 01.01.2016 року, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
На виконання вимог вищевказаного судового рішення, 04.10.2018 року пенсійний орган поновив виплату призначеної позивачу пенсію, яка з липня 2019 року по січень 2020 року нараховувалися йому на розрахунковий рахунок в АТ “Ощадбанк”, однак поверталась на рахунки відповідача через не співпадання реєстраційного номеру облікової картки позивача.
Листом від 28.01.2020 року, ГУ ПФУ в Одеській області на запит представника позивача повідомило, що причиною припинення вказаних виплат стало неотримання пенсіонером пенсії протягом шести місяців, та з метою відновлення виплат рекомендувало особисто звернутися із заявою, паспортом (або іншим документом, що посвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) та реєстраційним номером облікової картки платника податків до Приморського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області (а.с.87).
19.02.2020 року позивачем подано до пенсійного органу заяву про перерахування належних сум пенсії на її банківський рахунок (а.с.89).
Листом від 13.08.2020 року, ГУ ПФУ в Одеській області на черговий запит представника позивача повідомило, що з 01.02.2020 року позивачу призупинено виплату пенсії “до з'ясування” відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд). З метою поновлення виплат через банківську установу ПАТ “Державний ощадний банк України”, повторно рекомендовано звернутись до Приморського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області та надати відповідну заяву, або направити останню через Веб-портал електронних послуг ПФУ(а.с.86).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач протягом шести місяців не отримувала нараховану їй пенсію, пенсійний орган мав усі правові підстави для припинення її виплати. Також, суд не знайшов правових підстав зобов'язувати відповідача виплатити на банківський рахунок позивача усі недоотримані пенсійні виплати, посилаючись на те, що остання не зверталась до пенсійного органу із заявою встановленої форми про поновлення виплат.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 ст.47 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених вище положень закону свідчить, що перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ, визначений ч. 1 ст. 49 Закону №1058, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Як вже зазначалось, у період з 01.07.2019 року по 01.02.2020 року нараховані позивачу пенсійні виплати перераховувалась ГУ ПФУ в Одеській області на розрахунковий рахунок пенсіонера відкритий в АТ “Ощадбанк” 05 числа щомісячно, однак були повернуті банком на рахунок пенсійного органу, у зв'язку із не співпадання особистих даних (рахунок не відповідає реквізитам пенсіонера по реєстраційному номер облікової картки платника податків).
Оскільки, перераховані на рахунок позивача кошти поверталися на адресу пенсійного органу більше шести місяців, судова колегія вважає, що ГУ ПФУ в Одеській області правомірно припинило їх виплату на підставі п. 4 ч. 1 ст.49 Закону №1058-IV.
За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеного в листі №6980-6955/К-04/8-1500/20 від 13.08.2020 року про відмову у виплаті пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок.
Також, судова колегія не вбачає правових підстав для зобов'язання відповідача поновити виплату призначеної позивачу пенсії за віком, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35та статтею 46 цього Закону.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення, поновлення виплати або перерахунку пенсії врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим Постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 2.8. Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (п. 4.1 Порядку № 22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Одеській області неодноразово повідомляло представника позивача про можливість поновлення пенсійних виплат шляхом подання, або направлення на електронну адресу пенсійного органу заяви про поновлення виплати пенсії, разом з тим наявні у справі матеріали свідчать, що ані позивач, ані його представник не скористались такою можливістю.
З приводу направленої позивачем на адресу пенсійного органу заяви про виплату пенсії або грошової допомоги, судова колегія зазначає, що остання не може слугувати підставою для поновлення виплати призначеної позивачу пенсії, оскільки її зміст не відповідає формі затвердженій Порядком №22.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити на визначений позивачкою банківський рахунок усі недоотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з червня 2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачки, починаючи з червня 2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на банківський рахунок довічно без надання позивачем заяви про поновлення виплати пенсії, визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати позивачці пенсії з червня 2019 року є передчасними та задоволенню не підлягають.
Також, судова колегія вважає неприйнятними посилання апелянта на те, що Головне управління ПФУ в Одеській області повинно було повідомити позивача протягом 10 днів про рішення про припинення виплати пенсії згідно Постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, оскільки вказаною постановою врегульовано порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не питання припинення пенсійних виплат.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, який проводиться не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується. Тому позивач мала можливість дізнатися про факт отримання чи не отримання своєї пенсії у періоди, коли така пенсії підлягала нарахуванню та виплаті.
Суд не приймає посилання апелянта, що відповідачем в порушення вимог п. 16 постанови КМУ від 30.08.1999 року №1596 не було прийнято рішення про переведення виплати пенсії позивача через відділення Укрпошти за місцем його фактичного перебування, оскільки вказана норма передбачає таку виплату лише на підставі поданої до Пенсійного Фонду нової заяви одержувача пенсійних виплат, поданою згідно вимогам пункту 10 цього порядку. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з заявою про виплату пенсії відповідно до п. 10 постанови КМУ від 30.08.1999 року №1596.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з п.2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Бойко А.В.
Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.