12 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11377/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 р. (м. Дніпро, суддя Боженко Н.В.) у справі № 160/11377/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Агра"
до Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей,
про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
встановив:
18 вересня 2020 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації від 23.08.2019 № 81 в частині внесення «Прибуткового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 , до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення. Скаржник, зазначив, що на засіданні науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини було розглянуто історичну довідку про «Прибутковий будинок» у АДРЕСА_1 , складену кандидатом мистецтвознавства, професором ОСОБА_1 та інші документи відповідно до вимог Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158. На вказаних документів було прийнято спірний наказ від 23.08.2019 № 81. В історичній довідці визначено, що основну увагу при архітектурно-художньому оформленні будівлі було приділено його головному фасаду, таким чином саме головний фасад в стилі модерн і є предметом охорони об'єкта культурної спадщини. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено направлення копії рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Міністерства культури України рекомендованим, цінним листом або листом з описом. Зазначає, що позивач не навів аргументованих доводів з приводу того, які саме його права були порушені наказом відповідача № 81 від 23.08.2019, оскільки предметом охорони є лише фасад зазначеної будівлі. ПАТ «Агра» є власником тільки двох квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 а будівлі. Повідомлення про статус будівлі було направлено балансоутримувачу будівлі КВЖРЕП Жовтневого району Дніпровської міської ради, про що є запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об'єктів до Переліку об'єктів культурної спадщини за № 33 від 27.08.2019.
Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що включення "Прибуткового будинку” за адресою: АДРЕСА_1 , до Переліку об'єктів культурної спадщини і поширення на нього правового режиму об'єкта культурної спадщини суперечить нормами законодавства, яке регулює спірні правовідносини на момент їх виникнення, та порушує права ПрАТ «Агра» як власника цього майна, оскільки Законом України «Про охорону культурної спадщини» передбачені певні обмеження щодо використання та розпорядження об'єктом культурної спадщини. Протокол засідання науково-методичної ради №1 від 21 травня 2019 р. не є належним доказом законності спірного наказу, адже постанова Кабінету Міністрів України №452 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток», якою керувалася науково-методична рада, прийнята 22 травня 2019 р., набрала чинності 01 червня 2019 р. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачеві на праві приватної власності належить квартира з нежитловими приміщеннями, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №203723975 від 11.03.2020.
Наказом Управління культури, національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 №81 «Прибутковий будинок» по АДРЕСА_1 взятий на облік та набув правового статусу щойно виявленого об'єкту культурної спадщини.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду першої інстанції за захистом порушеного права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідачем не було дотримано вимог Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, та не забезпечено виконання заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірність прийняття наказу №81 від 23.08.2019 в частині внесення "Прибуткового будинку" за адресою: АДРЕСА_1 , до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Предметом спірних правовідносин у справі є наказ Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації від 23.08.2019 № 81 в частині внесення «Прибуткового будинку» за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 18, до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини. Вказаний будинок було внесено до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини на підставі протоколу спільного засідання науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини та архітектурно-містобудівної ради № 1 від 21.05.2019.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 08 червня 2000 р. (далі - Закон № 1805-III) щойно виявлений об'єкт культурної спадщини- об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Статтею 13 Закону № 1805-III визначено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік об'єктів підводної культурної спадщини зі статусом морського меморіалу визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158.
На час прийняття відповідачем наказу від 23.08.2019 № 81 Порядок обліку об'єктів культурної спадщини діяв в редакції наказу Міністерства культури України №501 від 27.06.2019, який набрав чинності 20.08.2019.
Пунктом 2 даного Порядку визначено терміни, зокрема, уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Згідно п. 1 розділу II Порядку взяття на облік об'єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об'єкта, шляхом занесення його, до Переліку, об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік).
Пунктом 4 розділу II Порядку, чинного на час прийняття відповідачем наказу від 23.08.2019 № 81, рішення про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити інформацію про об'єкт.
Водночас, спірне рішення про внесення «Прибуткового будинку» за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 18 до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини було прийнято у формі наказу Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а не розпорядження голови місцевої державної адміністрації.
Отже, наказ відповідача №81 від 23.08.2019 було прийнято з порушенням вимог Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, неуповноваженим на це суб'єктом владних повноважень.
Доводи відповідача про те, що предметом охорони об'єкта культурної спадщини є лише фасад будівлі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до додатка до наказу управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації від 23.08.2019 № 1 та додатка до протоколу №1 від 21.05.2019 спільного засідання науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини ДОЦОІКЦ та архітектурно-містобудівної ради при ГоловАПУ департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради об'єктом культурної спадщини є увесь «Прибутковий будинок», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 18, а не лише фасад.
Доводи відповідача щодо відсутності порушення прав позивача наказом №81 від 23.08.2019 колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки внаслідок внесення будинку до переліку об'єктів культурного значення на нього поширюються додаткові вимоги, передбачені Законом № 1805-ІІІ, що впливають на майнові права позивача.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, у зв'язку з тим, що спірний наказ від 23.08.2019 № 81 прийнятий не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 р. у справі № 160/11377/20 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко