13 травня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3124/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №340/3124/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради в частині щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за період з 2017 по 2019 роки включно.
- зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2017 по 2019 роки включно як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України “Про Державний бюджет України” на кожний рік, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
В обґрунтовання позовних вимог посилався на те, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені ст.ст.12, 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” - щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій, проте, позивачем з 2017 року недоотримано щорічну разову допомогу у розмірах, встановлених законодавством. Позивач вважає, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремого положення п. 26 розділу VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №340/3124/20 в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні ді відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висноку, що дія викладеної в частині 5 статті 12 Закону №3551-XII норми права, що передбачає виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відновилася з 27.02.2020 (з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), і ця подія не створила правових підстав для перерахунку та доплати цього виду соціальної допомоги за попередній період (2017-2019).
Не погодившись із рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №340/3124/20, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову щодо виплати разової грошової допомоги за період з 2017 по 2019 роки.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не врахував, що згідно з правовою позицією, яка міститься у постановах Верховного Суду за 2018-2019 роки, норми законів та підзаконних нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України, не слід застосовувати судам. З огляду на вказане, просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги щодо виплати разової грошової допомоги за період з 2017 по 2019 роки.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
21.07.2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату допомоги у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком за 2015-2019р., яка передбачена ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020.
Відповідач листом від 23.07.2020р. надав відповідь про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі у зв'язку із тим, що на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, допомога виплачується заявнику у розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згадане Рішення Конституційного Суду змін до цієї норми не вносило і нового порядку нарахування допомоги не встановлювало, а тому на момент виплати допомоги управління керується положеннями ПКМУ від 19.02.2020р. №112.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) статтю 12 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007.
Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Так, розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій становили: у 2015 році - 875 грн, у 2016 році - 920 грн, у 2017 році - 1200 грн., у 2018 році - 1265 грн, у 2019 році - 1295 грн у 2020 році - 1390 грн.
Саме у таких розмірах була виплачена ОСОБА_1 разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2017-2020 роках.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, на момент звернення позивача із заявою діяла ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Таким чином, з 27.02.2020 ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.
Щодо розміру виплат позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня 2017-2019 роках, то колегія суддів зазначає, що на момент таких виплат діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п'ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 з 22.05.2008 діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком").
Однак колегія суддів звертає увагу, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.
Враховуючи те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше ніж норма частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових враховувалася саме норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових за 2017-2019 роки норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем при визначенні позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2017-2019 роках.
Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постановах від 07.03.2018 у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі №550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17 та від 31.07.2019 у справі №348/2005/16-а.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що лише з 27.02.2020 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2017-2019 роках. Встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 неконституційність закону має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017-2019 роки в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"22.10.1993 № 3551-XII, задоволенню не підлягають.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволені адміністративного позову.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись с. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №340/3124/20 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №340/3124/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко