Справа № 642/5822/20
Провадження № 2/643/1882/21
12.05.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін матеріали справи
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до ОСОБА_1
про стягнення 101 300, 00 грн.,
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулось до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 101 300, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що 04.12.2017 року о 10 год. 50 хв. трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Харкові допустив зіткнення з транспортним засобом «ВМW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова, справа № 640/19214/17 від 14.12.2017 року, відповідач визнаний винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, у зв'язку із чим потерпіла сторона повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, зокрема: заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій стороні. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди ліміт страхового відшкодування складав 100 000, 00 грн. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 101 300, 00 грн., таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.11.2020 року вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
Згідно з приписами статті 32 Цивільного процесуального кодексу України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2020 року прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі № 642/5822/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, у позовній заяві позивач вказує, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позов в порядку статті 191 Цивільного процесуального кодексу України не скористався.
Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відповідно до частини 2 статті 191 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Фактичні обставини, встановлені судом.
04.12.2017 року близько 10 год. 50 хв. у місті Харкові по вул. Ключковській, буд. 120, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який при виїзді з підземної парковки не надав переваги в русі автомобілю «ВМW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по пров. Отака Яроша та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 у справі № 638/19191/17 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, що підтверджується довідкою про перевірку чинності внутрішнього ССЦПВВТЗ, в якій зазначено, що поліс на транспортний засіб № НОМЕР_1 не знайдено.
Власником пошкодженого автомобіля «ВМW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
ОСОБА_2 звернулася до МТСБУ із заявою від 06.12.2017 відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з проханням здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
18.12.2017 року ОСОБА_2 звернулася до МТСБУ з повідомлення про ДТП, до якого додала копію полісу № АМ /2035343, копію паспорту, копію ідентифікаційного номеру, копію посвідчення водія, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію схеми ДТП.
Відповідно до полісу № АМ/2035343, код страховика 156, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» та ОСОБА_2 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну складає 100 000, 00 грн., розмір франшизи 500, 00 грн., забезпечений транспортний засіб - «ВМW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік виписку 2012 року.
Відповідно до Звіту № 459/2017 від 21 грудня 2017 року, який здійснений ФОП ОСОБА_3 (за заявою від СК «Саламандра-Україна» про надання доручення № 46597 від МТСБУ з проханням про проведення автотоварознавчого дослідження), ринкова вартість автомобіля «ВМW» 1161, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме 04 грудня 2017 року, складає - 463 331, 30 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ складає - 287 770, 99 грн.; коефіцієнт фізичного зносу складників складає- 0,00 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників складає- 287 770, 99 грн.
Згідно з довідки № 1 від 06.02.2018 року розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих складає 100 000, 00 грн.
Наказом заступника Генерального Директора МТСБУ № 2274 від 12.03.2018 року, відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідку № 1 від 06.02.2018 року про розмір відшкодування шкоди та документи надані по справі МТСБУ, номер справи 46597, наказано фінансовому управлінню сплатити на рахунок ОСОБА_2 100 000, 00 грн. за шкоду заподіяну в результаті ДТП.
Відповідно до платіжного доручення № 902672 від 14 березня 2018 року МТСБУ перерахувало на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу регламентну виплату в сумі 100 000, 00 грн.
Крім того, ПрАТ СК «Саламандра-Україна» виставлило рахунок № 46597 від 17 січня 2018 МТСБ в сумі 1 300, 00 грн. за врегулювання справи № 46597, щодо здійснення регламентної виплати.
Відповідно до акту виконаних робіт від 15.03.2018, відповідно до лиса МТСБУ № 3.1-05/46597/вих/1 від 15.12.2017 року, у справі МТСБУ № 46597, МТСБУ прийняло, а виконавець ПрАТ СК «Саламандра-Україна» виконало наступні роботи в процесі врегулювання справи щодо здійснення регламентних виплат та передав замовнику документи: відповідь Дзержинського районного суду м. Харкова, висновок експертної оцінки, запит винуватцю ДТП, запис в суд, запит до поліції, підтвердження пошти про отримання листів, рапорт, рахунок.
В означеному акті також зазначено, що роботу виконано згідно з умовами договору № 2017/9 від 10.03.2017 року, якісно, в повному обсязі. Даний акт є підставою для проведення розрахунку між замовником та виконавцем в сумі 1 300, 00 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 903007 МТСБУ перераховано ПрАТ СК «Саламандра-Україна» 1 300 грн. за послугу за врегулювання справи № 46597 згідно рах. № НОМЕР_3 від 17.01.2018 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до підпункту а пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, Моторне (транспортне) страхове бюро України в межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.2 цієї статті).
Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Моторне (транспортне)страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Зазначеним Законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених Моторним (транспортним)страховим бюро України на відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Матеріали справи свідчать про те, що у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 04.12.2017 року винним є ОСОБА_1 .
На день скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, а тому, потерпіла особа звернулася до Моторного (транспортного)страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування.
14.03.2018 року страхове відшкодування в розмірі 100 000, 00 грн було перераховано ОСОБА_2 на її банківський рахунок.
За таких обставин суд дійшов висновку про виникнення у Моторного (транспортного) страхового бюро України права майнової вимоги до відповідача і про стягнення з останнього суми сплаченого страхового відшкодування.
Також, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Моторного (транспортного)страхового бюро України про стягнення з відповідача витрат на послуги щодо визначення розміру збитків в сумі 1 300, 00 грн.
Так, згідно з пунктом 40.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417, залучення представника Моторного (транспортного)страхового бюро України для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з Моторним (транспортним) страховим бюро України.
Згідно з пунктом 41.4. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне)страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.
Матеріали справи свідчать про те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України перерахував ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» 1 300, 00 грн за послуги, пов'язані з визначенням збитку та оцінки пошкодженого автомобіля.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з відповідача витрат на послуги щодо визначення розміру збитків у розмірі 1 300, 00 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 280, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення 101 300, 00 грн. задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в розмірі 101 300 (сто одна тисяча триста) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
4. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівськй бульвар, буд. 8.
7. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 12.05.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко