13 травня 2021 року м. Дніпросправа № 215/1475/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №215/1475/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання протиправною бездіяльності,-
10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про:
визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виявилася у порушенні правової позиції статей 3, 8, 19, 22, 28, 33, 34, 46, 48, 68 Конституції України;
визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виявилась у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви від 17.01.2020 вх. С-34;
визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виявилась у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 17.01.2020 вх. С-34 та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно статті 249 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вважає порушеними права неналежним розглядом заяви, оскільки за результатами її розгляду нормативно-правовий акт, як акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, не наданий, так як не вжиті заходи для забезпечення гарантій держави для врегулювання питань надання адміністративних послуг.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.03.2020 справу № 215/1475/20 (провадження № 2-а/215/118/20) передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю відповідно до положень статей 20, 29 КАС України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №215/1475/20 в задоволені позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання протиправною бездіяльності відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач не має повноважень затверджувати надану позивачем довідку чи видати довідку для не зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, отже, вчинити такі дії відповідач об'єктивно не має можливості, таким чином, відповідачем не допущено оскаржувану бездіяльність, позивач не заявляв клопотання про розгляд заяви від 17.01.2020 у його присутності, у зв'язку із чим підстав для застосування норм статті 249 КАС України суд не вбачає.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, доводи зводяться до вимог адміністративного позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 17.01.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою (запитом) до Голови Тернівської районної у місті ради ОСОБА_2 , зареєстрованою за вхідним № С-34, в якій зазначив, про обов'язок голови районної ради прийняти рішення по складанню акта про місце тимчасового перебування, знаходження, мешкання позивача за адресою, за якою він надає соціальні послуги інваліду для складання і надання довідки про склад сім'ї або незареєстрованих у житловому приміщенні осіб чи затвердити надану у додатках довідку.
В заяві від 17.01.2020 вх. № С-34 позивач просив:
1)до початку розгляду заяви надати повідомлення про повноваження осіб, їх повні ПІБ, які прийматимуть участь на засіданні розгляду заяви 08.01.2020 вх. № С-10, зазначити вимоги які вони вповноважені розглядати;
2)надати розпорядження відповідно до якого зазначено повноваження осіб, їх повні ПІБ, які будуть приймати участь на засіданні розгляду заяви 08.01.2020;
3)надати копію заяви, яка буде розглядатися 17.01.2020 о 15:30 належно завірену до початку розгляду з виділенням вимог заяви, які будуть розглядатись;
4)вжити системи заходів, спрямованих на захист гарантій статей 3, 22, 33 Конституції України;
5)надати копії звернень до посадових осіб вищого рангу за підлеглістю для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого нормативно-правового акта, який забороняє вжити заходи до усунення причин, що породжують подання заяви (запиту) від 08.01.2020 № С-10;
6)надати копію правового акту, який не суперечить Конституції України і вам забороняє забезпечити визначити місце тимчасового знаходження, мешкання за адресою, за якою надаються соціальні послуги інваліду;
7)затвердити надану довідку чи видати довідку для не зареєстрованих у житловому приміщенні осіб заявнику та УПСЗН виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради у м. Кривий Ріг про склад сім'ї відповідно до прийнятого рішення для призначення усіх видів допомоги згідно статей 3, 19, 21, 22, 33, 46, 48, 68 Конституції України;
8)надати копію правового акта, який забороняє затвердити надану довідку чи видати довідку для не зареєстрованих у житловому приміщенні осіб;
9)надати рішення, постанову, тобто правовий акт, складений за підсумками всебічного розгляду питання заяви.
Листом від 24.01.2020 на звернення позивача від 17.01.2020 № С-34, яке направлено заявнику поштовим зв'язком, зазначено, що законодавством не передбачено такого поняття як тимчасове перебування, знаходження, мешкання, тому повноважень щодо прийняття рішення про визначення актом тимчасового перебування, знаходження, мешкання заявника за адресою, де він здійснює догляд за своєю матір'ю, не передбачено. Зазначено, що аналогічні заяви розглянуто неодноразово, запропоновано зареєструвати місце проживання із наданням переліку документів, необіжних для такої реєстрації. Із посиланням на повторність звернення зазначено про припинення розгляду звернення.
Проте, позивач, вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність щодо розгляду його заяви (запиту) від 17.01.2020 року № С-34, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволені позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Закон України «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їмКонституцією Україниправа вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг, встановлений статтями 15, 16 вищевказаного Закону.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені у них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) ч. 1ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».
Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», орган державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів - ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
Аналіз зазначених вище норм вказує, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади та місцевого самоврядування із зверненнями, а органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані у встановлений законом строк об'єктивно і вчасно розглядати звернення, перевіряти викладені у них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду.
Таким чином, реалізувавши своє право, позивач звернувся до відповідача з заявою (запитом) від 17.01.2020 року вх. № С-34. У відповідь на вказану заяву відповідач надіслав позивачу листа від 24.01.2020 року № С-34.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно дозакону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Вказана вище правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 17.04.2019 року, справа № 342/158/17.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у справі № 215/1476/20 позивач заявляв аналогічні позовні вимоги, визначивши відповідачем у спорі голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року, яке набрало законної сили 23.06.2020 , у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року не встановлено порушення прав позивача при розгляді заяви від 17.01.2020 № С-34. Заява (запит) позивача від 17.01.2020 № С-34 стосується надання відомостей щодо розгляду заяви від 01.08.2020 № С-10, правомірність розгляду останньої є предметом спору у справах № 215/1019/20, 215/1018/20.
З огляду на викладене, та враховуючи, що позивач вже звертався до відповідача з аналогічними зверненнями, сутність яких зводиться до реєстрації місця проживання за адресою, де позивач здійснює догляд за своєю матір'ю, а також щодо призначення соціальної допомоги, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач також просив надати копію правового акту, який не суперечить Конституції України і забороняє визначити місце тимчасового знаходження, мешкання заявника за адресою, за якою надаються соціальні послуги інваліду.
Позивачу протягом декількох років регулярно надаються роз'яснення щодо особливостей реєстрації місця проживання, та роз'яснюється, що місце перебування реєструється щодо осіб, які звернулися за захистом в Україні. Реєстрація тимчасового знаходження, мешкання чинним законодавством не передбачена.
Відповідач не має повноважень затверджувати надану позивачем довідку чи видати довідку для не зареєстрованих у житловому приміщенні осіб. Конституцією України, зокрема статтею 19, передбачено здійснення повноважень у порядку, визначеному законом, за відсутності врегулювання певних питань законами України, отже, вчинити такі дії відповідач об'єктивно не має можливості.
Також, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на положення ч. 4 ст. 249 КАС України є безпідставними. Так, відповідно до ч. 4 ст. 249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Водночас, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем не допущено бездіяльності при розгляді заяви (запиту) позивача від 17.01.2020 року № С-34 та ним були вчинені дії в межах наданих відповідачу законом повноважень та у встановлений законом спосіб.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись п.1 ч. 1ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322,325,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №215/1475/20- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №215/1475/20- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко