13 травня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5122/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Центрального територіального Управління Національної гвардії України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №340/5122/20 за позовом ОСОБА_1 до Центрального територіального Управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 листопада 2020 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Центрального територіального Управління Національної гвардії України, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Центрального територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 30.11.2018;
зобов'язати Центральне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 30.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач не здійснював нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, що являється порушенням його прав та вимог чинного законодавства. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року
у справі №340/5122/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального територіального Управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Свої вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що у період з березня 2018 року по листопад 2018 року грошове забезпечення позивача не підлягало індексації у зв'язку відсутністю підстав, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
16.12.2019 наказом № 273 начальником центрального територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) ОСОБА_1 звільнено за п. «а» п.2 ч.5 ст. 16 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.8).
12.10.2020 до Центрального територіального управління Національної гвардії України надіслано адвокатський запит № 219 про надання довідки про нарахування виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.9).
04.11.2020 відповідачем надано довідку №85, відповідно до якої грошове забезпечення позивача не індексувалось у період з березня по листопад 2018 року (а.с.10).
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 року № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 року № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналізуючи доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року, колегія суддів зазначає:
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки №85 від 04.11.2020 про суми нарахованої та виплаченої індексації доходів, позивачу індексація грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, разом з тим у грудні 2018, та з січня 2019 року та грудень 2019 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація.
Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Цією постановою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил (додаток 2).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб": пункт 4 викладено в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14." та у пункті 10 цифри і слова "01 січня 2019 року" замінено цифрами і словами "01 березня 2018 року".
Таким чином, з 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, у тому числі, посадовий оклад за посадою, яку займав ОСОБА_1 .
Пункт 5 Порядку №1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас вказаною нормою врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З викладеного вбачається, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.
За даними Державної служби статистики України з березня 2018 року по листопад 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг інфляції, установлений статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а тому відсутні підстави для проведення індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період. Лише у грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив цей поріг і склав 103,7 %, що стало підставою для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Проте, з грудня 2018 року відповідач розпочав нарахування та виплату позивачу індексації його щомісячного грошового забезпечення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у період з березня 2018 року по листопад 2018 року грошове забезпечення позивача не підлягало індексації у зв'язку відсутністю підстав, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Отже, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про відсутність у позивача права на отримання індексації за період з березня по листопад 2018 року, оскільки право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців виникло лише в грудні 2018 року.
Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Колегія суддів, з урахуванням викладеного, доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Центрального територіального Управління Національної гвардії України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №340/5122/20 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №340/5122/20 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Центрального територіального Управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко