13 травня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8918/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №280/8918/20 за позовом ОСОБА_1 до Міського голови Вільнянської міської ради Мусієнко Наталії Олександрівни, Любимівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення №49 та зобов'язання вчинити певні дії,-
07 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Любимівської сільської ради, міського голови Вільнянської міської ради Мусієнко Наталії Олександрівни, третя особа, на стороні позивача ОСОБА_2 , в якому позивачка просила:
зобов'язати відповідача скласти акт комісії сільради господарської діяльності у дворі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про ремонт хати колодязя та здійснити запис в погосподарський облік сільради факту придбання та користування майном у власність ОСОБА_2 ;
скасувати рішення відповідача №49 від 24.11.2020 року яким відмовлено у заяві ОСОБА_1 від 31.07.2020 року;
зобов'язати Любимівську сільську раду направити комісію сільради по вул. Набережна 76 с. Грізне Вільнянського району Запорізької області для складання акту комісії на предмет:
ведення господарської діяльності у дворі по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Зафіксувати актом комісії сільради ремонт хати АДРЕСА_1 - Ремонт криші хати перекрито шифером та встановлено вершала, придбано заготовлено сіно. Солома 16 котушок з під комбайна та добровільно відшкодувати матеріальні збитки.
стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 200000 гривень. Матеріальну 1500 гривень;
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 09 листопада 2020 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/5574/20 зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.20 року.
01.12.2020 року позивачка отримала від відповідача рекомендований лист №02-03-11/471 яким відповідач повідомив що на виконання рішення суду по справі №280/5574/20 надсилає позивачці рішення відповідача №49 від 24.11.2020 року яким відмовлено у заяві ОСОБА_1 від 31.07.2020 року у зв'язку з відсутністю повноважень сільської ради щодо складання актів про здійснення ремонтних робіт та ведення господарської діяльності по АДРЕСА_1 . Таким чином, на думку позивачки спір не вирішено, рішення суду не виконано та спотворено. Позивачка зазначає, що її права порушені тим що відповідач не розглянув її заяву в повному обсязі поставлених питань та протиправно бездіє. Посилається на те, що згідно Закону України про місцеве самоврядування - відповідач розглядає питання використання земельних ділянок на території сільської ради виключно на сесії сільради. Господарство і будівлі знаходяться на території земель села Грізне і є сферою компетентності відповідача. Стверджує, що відповідач рішенням №49 виконкому розглянув заяву не у спосіб визначений законом, неправдиво вказав у рішенні №49 про відсутність повноважень сільської ради щодо складання актів про здійснення ремонтних робіт та ведення господарської діяльності по АДРЕСА_1 . У якості нормативного обгрунтування позовних вимог позивачка посилається на Наказ Державної служби статистики України №56 від 11.04.2016 “Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах”. Зазначає також, що вона та ОСОБА_3 є членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 та у спосіб визначений законом в період з 1937 року отримали земельну ділянку та збудували будинок та господарські будівлі якими користуються по цей час.
22 липня 2020 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду зобов'язано відповідача записати ОСОБА_1 в погосподарський облік господарства по АДРЕСА_1 . Рішенням суду запропоновано ОСОБА_2 окремо подати позов.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не користуються господарством по АДРЕСА_1 і не проявляють ніякої уваги господарству. Також на особистому прийомі в сільраді 08.09.20 року відповідач в особі п. ОСОБА_4 відмовився записувати в по господарський облік сільради факт придбання у власність колодязя питної води ОСОБА_2 заперечує факт господарської діяльності дворі.
Щодо розрахунку моральної шкоди позивачка у позові зазначила, що вона людина похилого віку і усвідомлення такої негативної поведінки відповідача її морально травмує. Всі ці дні із-за дій відповідача вона втратила сон і як людина не молода постійно плаче. Вже 26 років відповідач протиправно діє - вперто ухиляється відновити порушені права, саме тому позивачка оцінює моральну травму в 200000 грн. Щодо матеріальних збитків позивачка у позові зазначила, що склала позовну заяву фахівець за її кошти в розмірі 500 гривень та очікувані - участь в судових засіданнях представника 1000 гривень. Позивач у позові зазначає, що вказані обставини будуть визнані відповідачем та доказуванню не підлягають.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №280/8918/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
ОСОБА_1 не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №280/8918/20 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 280/5574/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 - заяву вх. № 414/02-03-10 від 31.07.2020 - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та повідомити позивача про результати розгляду його звернення, з урахуванням приписів ст.19 Закону України “Про звернення громадян”.
Рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області №49 від 24.11.2020 “Про розгляд звернення ОСОБА_1 - заяви вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020 (а.с. 29), відповідно до п.п. 1 п. “б” ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Бюджетного кодексу, розглянувши акт обстеження на предмет проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 14.08.2020, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 0.11.2020 справа № 280/5574/20 та заслухавши інформацію сільського голови ОСОБА_5 , виконавчий комітет сільської ради вирішив: 1. Повторно розглянути звернення ОСОБА_1 - заяви вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020; 2. Відмовити в задоволенні вимог заяви вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020 у зв'язку з відсутністю повноважень сільської ради щодо складання актів про здійснення ремонтних робіт та ведення господарської діяльності. 3. Повідомити заявника про право на оскарження прийнятого рішення, дій чи бездіяльності, згідно чинного законодавства.
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволені позову, але помилково застосував норми матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, оскаржувані дії Любимівської сільської ради, які полягають у невиконанні в повній мірі, як вважає позивачка рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 280/5574/20, можуть бути оскаржені відповідно до положень КАС України, які визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням рішення суду.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частини п'ятої статті 383 КАС України відповідно до яких, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 367/1240/16-а.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивачка у цій справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона має звертатися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий черговий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Крім того, апеляційний суд вважає, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються норми КАС України, яким передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України.
Колегія суддів наголошує, що фактично позивачка не згодна з рішенням відповідача № 49 від 24.11.2020 року яким відмовлено у заяві ОСОБА_1 від 31.07.2020 року, яке в свою чергу прийнято на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 280/5574/20. Отже, ОСОБА_1 по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання належного виконання зазначеного вище судового рішення, відповідно позивачкою неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись п.1 ч. 1ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322,325,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №280/8918/20 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №280/8918/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко