Справа №629/4931/15-к
Номер провадження 1-кп/629/6/21
12 травня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220380002281, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно непрацевлаштованого, інваліда другої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ж.п.3, в силу ст.89 КК України не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення - прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,
- захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , -
12 вересня 2015 року, близько 18-00 години, ОСОБА_3 знаходився у приміщенні господарсько-інструментального цеху Лозівської дільниці вагонного вантажного депо Харків-Сортувальний, розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Карла Маркса, 19. Через нетривалий час, виміряємий хвилинами, у вказане приміщення зайшов потерпілий ОСОБА_5 , який використовуючи незначний привід, на ґрунті особистих неприязних відносин почав словесну сварку з ОСОБА_3 . Під час сварки ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, схопив молоток, який знаходився у вищевказаному приміщенні та діючи умисно, завдав один удар по голові ОСОБА_5 . Внаслідок чого заподіяв потерпілому відкриту черепно-мозкову травму у формі забою головного мозку з формуванням епідуральної гематоми лівої скронево-тім'яної ділянки, що змістила серединні структури головного мозку, вдавленого багатофрагментарного перелому лівої скроневої та тім'яної кісток, що згідно висновку експерта №223-ОКБ/15 відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України не визнав. Пояснив, що 12 вересня 2015 року заступив на зміну, працює слюсарем-ремонтником господарського-інструментального цеху вагонного депо. Близько 17-30 години до нього прийшов бригадир візкового цеху ОСОБА_7 і повідомив, що в цеху відбулося пошкодження гідроскоби. Через декілька хвилин він прийшов до візкового цеху, де знаходилися ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . До нього відразу підійшов ОСОБА_11 з претензіями щодо виконання роботи працівниками його цеха, почав говорити, що їх необхідно звільнити, згадав пошкодження, які мали місце декілька років тому. Від ОСОБА_11 було чути запах алкоголю. Потім він голосно запитав, де перекривається повітря, так як на місці поломки знаходилося чотири повітряні крани. Скороход підійшов і перекрив один із кранів, після чого він почав проводити ремонт шлангу. За 10 хвилин ремонт закінчив. Після чого відкрив подачу повітря і шланг знову зірвало, по цеху піднялася пилюка. Він перекрив подачу повітря і знову почав ремонт. Закінчив через 15 хвилин. Весь цей час ОСОБА_11 ображав всіх присутніх. Після того як вдруге відремонтував шланг, йому необхідно було загнути дріт на шланзі, для чого він нахилився і в цей час ОСОБА_11 наніс йому два удари по потилиці. Після того як піднявся, вони почали з'ясовувати між собою стосунки. На їхню розмову підійшов ОСОБА_10 і став між ними, обличчям до ОСОБА_11 , намагаючись відвести того у бік. Потім підійшов ОСОБА_9 , в цей час він загнув дріт і підняв свій інструмент. Також на шум вийшов ОСОБА_12 і вони разом з ним через кузню вийшли на вулицю, і він пішов до свого цеху. Зайшовши до цеху, виклав інструмент на стіл, зняв футболку і робочий піджак, які поклав поряд з ключами. Після чого пішов до сусіднього приміщення вмитися. Коли повернувся, підійшов до інструментів і почав їх перераховувати. Через 10-15 хвилин, після того як він повернувся, неочікувано ОСОБА_11 обхватив його з правої сторони правою рукою за шию і почав душити. Потім лівою рукою взяв з верстака молоток і ліктями обох рук продовжив його душити, при цьому прошепотів «з цього цеху вийде хтось один». Душив не менше 10 секунд. Він намагався до нього повернутися, відштовхувався, але нічого не виходило. Після чого він втратив свідомість, отямився коли впав на бетонну підлогу і вдарився ліктями. Як саме він звільнився від ОСОБА_11 пояснити не може. Коли піднявся з підлоги то перед собою побачив ОСОБА_11 , який стояв на відстані одного метра. Останній щось йому говорив, але відповісти він йому нічого не міг, лише жестами показував на вихід. Потім ОСОБА_11 вийшов і він вийшов за ним. ОСОБА_11 пішов до котельні, а він під стінами свого цеху йшов до зварювального відділення, пройшов близько 10 метрів. Почував себе погано, боліла голова і його нудило. По дорозі вони зустріли ОСОБА_13 , який йшов до свого цеху. ОСОБА_13 зупинився біля ОСОБА_11 і запитав у нього, що сталося, після чого почав дзвонити, як він припускає, начальнику депо. Потім вони пішли у вагонно-збиральний цех, ОСОБА_13 з ними вже не було. Пройшовши вагонно-збиральний цех, він повернув у візковий цех. Коли проходи по візковому цеху, його хтось гукнув, як він вважає, це була ОСОБА_14 і щось запитала, але, що саме він їй відповів не пам'ятає. Потім він вийшов на вулицю через кузню і пішов до себе в цех. Близько 18-30 години переодягнувся, взяв велосипед і поїхав додому, так як погано себе почував. Вказав, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_11 не спричиняв, молотком не бив і не душив. Вважає, що дії ОСОБА_11 загрожували його життю, тому не виключає, що міг спричинити ОСОБА_11 тілесні ушкодження захищаючись, але не навмисно. Бажання спричинити шкоду потерпілому у нього ніколи не виникало, навіть коли ОСОБА_11 провокував бійку у візковому цеху, він на його дії не реагував. Крім того пояснив, що молоток який визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні йому не належить, припускає, що він знятий з пожежного щитка, так як на його рукоятці червона фарба. Молоток з яким він працює і який ОСОБА_11 на час події брав до рук, знаходиться на даний час на його робочому місці у шафі. Наступного дня після події всі свої інструменти він з робочого столу поклав до шафи. Вказав, що окрім нього в цеху нікого не було. Крім того пояснив, що припускає, що ОСОБА_11 міг отримати тілесні ушкодження під час падіння з драбини, яка знаходиться на території підприємства. Про даний факт йому особисто розповідав ОСОБА_11 коли він приходив до нього в лікарню. Вважає, що ОСОБА_11 за той проміжок часу коли він повернувся з візкового цеху і до моменту його душіння міг забігти в побутову кімнату впасти з драбини, після чого піднятися і прийти до нього з'ясовувати відносини. Чи була кров на обличчі у ОСОБА_11 він точно сказати не може, але бачив, що він чимось обтирався. Вказав, що йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на обох ліктях. За медичною допомогою з приводу втрати свідомості не звертався. Крім того, пояснив, що ображаючі слова ОСОБА_11 його обурили, але намірів зводити з ним рахунки не мав і злість на нього не тримав. Вказав, що його родичі дійсно приходили до ОСОБА_11 в лікарню, але не з приводу надання матеріальної допомоги, а поцікавитися його здоров'ям.
В подальшому в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 на суму 19175 гривень 65 копійок на відшкодування матеріальних витрат та 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди також визнав в повному обсязі.
Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, його вина повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст.352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст.358 КПК України та іншими доказами, а саме:
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 який пояснив, що 12 вересня 2015 року знаходився на своєму робочому місці, на час події працював слюсарем візкового цеху в ВП «Вагонне депо Харків-Сортувальний», близько 17-30 години зірвало трубу високого тиску повітря. Для усунення пошкоджень бригадиром ОСОБА_15 в телефонному режимі був викликаний слюсар інструментального цеху ОСОБА_3 . Між ОСОБА_3 та ним виник словесний конфлікт з приводу того, що ОСОБА_3 почав говорити, що в нього немає інструментів, не знає, де та як саме перекрити повітря в трубі. Він сам перекрив повітря в трубі, після чого ОСОБА_3 відремонтував пошкоджений шланг і пішов. Вони з бригадою продовжили свою роботу. Через 10 хвилин знову пошкодило шланг, і так як у них не було необхідного інструменту, щоб його відремонтувати, а також щоб не чекати ОСОБА_16 , оскільки їхня робота зупинилася, він з власної ініціативи пішов в інструментальний цех до ОСОБА_3 , щоб взяти необхідний інструмент і самим усунути пошкодження. Коли він прийшов, ОСОБА_16 стояв за своїм верстаком. Він підійшов до нього і почав в підвищеному тоні з нецензурною лайкою розмовляти з ним, говорив, що він погано виконує свою роботу. ОСОБА_16 в свою чергу теж висловлювався нецензурно на його адресу. Після чого ОСОБА_16 на шаг відступив від свого верстата і накинувся на нього з кулаками, він ухилявся, чіплявся руками за його руки. Потім вони впали на підлогу, почали боротися. В цей час ОСОБА_16 стягнув з нього робочий піджак, таким чином заблокувавши йому руки і продовжив наносити удари кулаками по тілу, засовував палці в рот та очі. Коли зрозумів, що не може дати відсіч ОСОБА_16 він припинив чинити опір, після чого ОСОБА_16 відпустив і відійшов від нього до свого верстака, взяв телефон і комусь дзвонив. Він спробував піднятися, але не зміг, так як почував себе погано, після чого почав кликати на допомогу. В цей час ОСОБА_16 взяв молоток зі столу, протягнув по верстаку і наніс йому удари по голові, після чого він втратив свідомість. Його колеги надали йому першу медичну допомогу і викликали швидку допомогу, після чого його було госпіталізованого до ЦРЛ, а потім санавіацією доставлено до Обласної лікарні. В лікарні перебував 25 днів, а потім з жовтня по 23 грудня лікувався амбулаторно за місцем проживання. В 2016 році він переніс другу операцію, після якої тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні. Вказав, що і він, і ОСОБА_16 на час події перебували в алкогольному сп'янінні, оскільки разом в обідню перерву поминали свого колегу. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_16 не наносив. Пояснив, що подія відбулася в робочий час, оскільки в той день він і ОСОБА_16 працювали з 08-00 години до 20-00 години. Під час їхнього конфлікту в цеху нікого не було. Вказав, що дійсно працівникам швидкої сказав, що впав з драбини, оскільки переживав за роботу і не хотів, щоб із-за цього конфлікту були неприємності у бригадира та майстрів підприємства. Проте своєму бригадиру та майстру сказав, що ОСОБА_16 вдарив по голові і щоб вони подзвонили начальнику цеху Грунському з цього приводу. На задоволенні цивільного позову наполягав, пояснив, що на лікування було витрачено 64000 гривень, витрати за другу операцію було покрито страховим полісом, але точну суму пригадати не зміг. На сьогоднішній день він не працює, має інвалідність. Вказав, що коли він потрапив до лікарні, до нього приходив брат ОСОБА_16 і просив не заявляти до поліції, сказав, що оплатять лікування і дав 500 гривень. Також до дружини приходила мати ОСОБА_16 і просила мирним шляхом вирішити цей конфлікт. Обвинуваченим матеріальні витрати, пов'язані з лікуванням, не відшкодовані. 22 березня 2021 року уточнив позовні вимоги та просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 19175 гривень та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , яка пояснила, що потерпілий є її чоловіком. 12 вересня 2015 року, близько 18-00 години до них додому за адресою: АДРЕСА_2 приїхав начальник чоловіка ОСОБА_18 з бригадиром, прізвище якого не пам'ятає і повідомили, що чоловік отримав виробничу травму, впав зі сходів і його відвезли до ЦРЛ в тяжкому стані. Перед тим як поїхати до лікарні вона заїхала на роботу до чоловіка, до неї вишли дві співробітниці чоловіка, прізвищ яких не пам'ятає, які розповіли, що ОСОБА_16 молотком наніс три удари чоловікові по голові, голова була закривавлена, за вухом відкрита рана. Після чого вона поїхала до лікарні, де вже були начальник ОСОБА_18 і бригадир. Потім приїхали співробітники поліції опитувати чоловіка, але він був без свідомості. Вони їй пояснили, що зі слів начальника Грунського їм відомо, що чоловік отримав виробничу травму, впав зі сходів, якщо вона з цим погоджується, то їй необхідно підписати документи. Але вона не погодилася, так як на той час їй була відома інша версія події. Також пояснила, що в лікарні до неї підходив брат ОСОБА_16 - ОСОБА_19 та просив не подавати заяву до поліції, вони допоможуть оплатити лікування, але до цього часу витрати на лікування ОСОБА_16 не відшкодовані. Також пояснила, що зі слів співробітників чоловіка відомо, що ОСОБА_16 з місця вчинення злочину втік. Самі очевидцями події не були, але бачили як ОСОБА_16 вибігав і кричав «я вбив ОСОБА_11 ». Вказала, що чоловік переніс дві операції, на його лікування були витрачені значні кошти. Після отриманої травми у чоловіка погіршився стан здоров'я, постійні головні болі, проявляється невроз, він потребує постійного лікування, є інвалідом. Вказала, що причина конфлікту між чоловіком і ОСОБА_16 їй не відома. Охарактеризувала чоловіка з позитивної сторони, як доброго та люблячого батька, неконфліктного. Пояснила, що алкоголем чоловік не зловживав, за їх спільне проживання на обліку у лікаря-нарколога не перебував;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що коли саме відбувалася подія не пам'ятає, після 17-00 години йшов по роботі, працює бригадиром в КП «Вагонне вантажне депо», з деповського-ремонтного цеху в свій цех АКП і побачив як з господарсько-інструментального цеху вийшов ОСОБА_11 , а за ним на відстані 10 метрів йшов ОСОБА_16 , який голосно виражався нецензурною лайкою. Вони були роздягнені по пояс, у ОСОБА_11 була кров на обличчі, рукою він тримався за голову. Він не став розбиратися, що між ними сталося, а відразу зателефонував майстру деповського-ремонтного цеху, однак той не взяв слухавку. Після чого він зателефонував ОСОБА_18 і сказав, що двоє їхніх працівників побилися між собою. Потім він взяв ОСОБА_11 і ОСОБА_16 за руки і відвів до деповського-ремонтного цеху до ОСОБА_21 . Більше він їх не бачив. Вказав, що зі слів співробітників йому відомо, що бійка відбулася в господарсько-інструментальному цеху, що саме між ними трапилося йому не відомо, очевидцем події не був. Охарактеризував ОСОБА_11 та ОСОБА_16 з позитивної сторони, вказав, що жодних претензій по роботі до ОСОБА_16 не було. Пояснив, що дійсно за декілька днів до проведення слідчого експерименту йому телефонував ОСОБА_11 і запитував, де він його знайшов, але він відповів, що він не лежав, а йшов своїм ходом йому назустріч;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_22 , яка пояснила, що працює фельдшером в центрі соціально-медичної допомоги, здійснювала виїзд до вагонно-ремонтного депо, за адресою: АДРЕСА_3 , де у чоловіка була травма голови. Вона надала йому першу медичну допомогу і госпіталізували його до ЦРЛ. Коли саме був здійснений виклик та всі обставини події не пам'ятає в зв'язку з тривалим проміжком часу;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що працює майстром візкового відділення вагонного депо м. Лозова, коли саме відбувалася подія не пам'ятає. Близько 17-00 години, перебуваючи на робочому місці, під час виконання його бригадою роботи лопнув шланг на приборі, яким вони клепають бокові рами, тому він пішов в інструментальний цех за слюсарем ОСОБА_16 , щоб той відремонтував шланг. Повернувся, а через деякий час прийшов ОСОБА_16 і почав ремонтувати шланг. Під час роботи у нього не виходило перекрити подачу тиску повітря і він запитав у нього, де перекривається тиск повітря. В їхню розмову втрутився ОСОБА_11 , який почав говорити, що ОСОБА_16 працює слюсарем інструментального цеху і не знає, де перекривається тиск повітря. Після чого він сам перекрив тиск повітря, а ОСОБА_16 продовжив виконувати свою роботу. В цей час між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт з приводу неналежного виконання ОСОБА_16 своєї роботи. В їхній конфлікт втрутилися він, ОСОБА_10 та зварювальник ОСОБА_23 . Після чого ОСОБА_16 вивели в ковальський цех, а ОСОБА_11 залишився у візковому відділенні. Потім він з ОСОБА_10 почав клепати бокові рами, а ОСОБА_11 самовільно покинув цех. Приблизно через 20-30 хвилин вони вже закінчили роботу, але ОСОБА_11 так і не прийшов, після чого він почав йому дзвонити. В цей час у візкове відділення забіг ОСОБА_16 з криками «я побив ОСОБА_11 , він знаходиться біля умивальника». Він взяв під руку ОСОБА_16 і пішов до умивальника, який розташований на першому поверсі. Коли він підійшов, то ОСОБА_11 був весь в крові, на голові відкрита рана. Відразу побігши за аптечкою, побачив, що майстер ОСОБА_21 вже біг йому назустріч з аптечкою. Вони надали ОСОБА_11 першу медичну допомогу і викликали швидку. Після чого швидка госпіталізувала його до ЦРЛ. Вказав, що зі слів ОСОБА_16 йому відомо, що саме він молотком наніс удар ОСОБА_11 по голові. Вважає, що ініціатором конфлікту був саме ОСОБА_11 . Причиною такого конфлікту можливо могло стати те, що ОСОБА_11 мав неприязні відносини до працівників інструментального цеху з приводу неналежного виконання ними своєї роботи. Також пояснив, що зі слів ОСОБА_11 йому відомо, що останній пішов до ОСОБА_16 в цех за плоскогубцями, однак необхідності в цьому не було, так як на той час шланг вже був відремонтований. Коли він прийшов, ОСОБА_16 на нього напав і почав душити. Охарактеризував ОСОБА_11 і ОСОБА_16 з позитивної сторони, вказав, що не завжди ОСОБА_16 належним чином виконував свою роботу, але претензій до нього з його сторони не було. Також пояснив, що з приводу цієї події на підприємстві проводилося службове розслідування, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_24 , який пояснив, що працює майстром інструментального цеху «Вагонне вантажне депо Харків-Сортувальний». На час події його на дільниці не було, так як у нього був вихідний. Наступного дня після події він зателефонував бригадиру ОСОБА_25 з особистих питань, який під час розмови повідомив, що в кінці зміни на території дільниці між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 відбулася бійка. ОСОБА_11 відвезли до лікарні м. Харкова. Хто саме був ініціатором бійки йому не відомо. Чи мали місце факт розпиття алкоголю на робочому місці після пригадати не зміг. Охарактеризував ОСОБА_16 з позитивної сторони, не конфліктний, якісно виконує свою роботу. Надати характеристику ОСОБА_11 не може, так як він не є його підлеглим. Але вказав, що в 2014 році між ним та ОСОБА_11 був конфлікт з приводу виконання ним своєї роботи, ОСОБА_11 робив йому зауваження, грубив і це його обурювало як майстра. Пояснив, що на час події ОСОБА_16 був черговим слюсарем, тому за викликом бригадира, майстра мав право доступу до всіх цехів дільниці та ремонту обладнання. Крім того пояснив, що на прохання ОСОБА_16 ходив до офісу його адвоката, щоб надати йому характеристику, як працівнику;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_26 , який пояснив, що працює майстром вагонного депо, у вересні 2015 року до нього підійшов бригадир ОСОБА_13 і сказав, що привів ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , які знаходячись на території підприємства голосно між собою з'ясовували відносини. Так як у ОСОБА_11 була кров на голові, погано себе почував, втрачав свідомість він викликав швидку допомогу. Після чого швидка госпіталізувала його до лікарні. Вказав, що коли ОСОБА_13 їх привів вони продовжували між собою голосно з'ясовувати стосунки, після чого він вивів ОСОБА_16 з цеху. Пояснив, що ОСОБА_16 був одягненим в робочий одяг, а ОСОБА_11 тільки по пояс був одягненим, але точно не пам'ятає. Пояснив, що з приводу вказаного інциденту на підприємстві проводилося розслідування за участю керівництва, але яке саме прийнято рішення, йому не відомо;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_27 , який пояснив, що працює слюсарем інструментального цеху вагонного депо, очевидцем події не був. Про те, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_28 стався інцидент йому стало відомо наступного робочого дня від колег. Охарактеризував ОСОБА_16 з позитивної сторони, а ОСОБА_11 - з негативної. Вказав, що ОСОБА_11 постійно вчиняв сварки з слюсарями, які приходили до цеху, де він працює, ображав їх. Пояснив, що в 2014 році між ним та ОСОБА_11 під час виконання роботи також відбувся конфлікт. Пояснив, що разом з колегами ОСОБА_29 та ОСОБА_30 приїздив до офісу адвоката ОСОБА_31 , де написав пояснення з приводу інциденту, який стався в 2014 році між ним та ОСОБА_11 ;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_29 , який пояснив, що працює слюсарем-ремонтником промислового обладнання вагонного депо, очевидцем події не був, зі слів співробітників відомо, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_16 виник конфлікт, в ході якого останній наніс ОСОБА_11 тілесні ушкодження. Крім того пояснив, що через два дні після події він спілкувався з ОСОБА_16 , який розповів, що у нього з ОСОБА_11 виник конфлікт з приводу роботи. Після чого ОСОБА_11 прийшов до нього в цех, він в цей час клепав молотком, ОСОБА_11 підійшов ззаду і почав його душити, він відмахнувся і молотком вдарив його по голові. Під час розмови з ОСОБА_16 синців на обличчі у нього не бачив. Охарактеризував ОСОБА_16 з позитивної сторони, ніколи інцидентів з ним не було. З ОСОБА_11 у нього були інциденти, останній конфліктував і з іншими слюсарями. Вказав, що приходив до офісу адвоката ОСОБА_32 разом з колегами ОСОБА_33 і ОСОБА_34 для надання характеристики своєму співробітнику ОСОБА_16 ;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_35 , яка пояснила, що працює у вагонному депо м. Лозова, 12 вересня 2015 року, близько до 18-00 години зайшла по роботі у візковий цех, де працює ОСОБА_36 . Через деякий час до цеху забіг ОСОБА_37 з криками «я його побив» чи «я його убив», точно не пам'ятає. Вони запитали: «Кого?», на що він вказав на ОСОБА_11 , а також сказав шукайте його біля бані. Запитуючи як він його побив, ОСОБА_16 повідомив, що молотком. Обличчя у нього було бліде, перебував у збудженому, емоційно-схвильованому стані. Після чого вони з ОСОБА_38 побігли до бані, розташованої в основному цеху. Там побачили ОСОБА_11 , який стояв біля умивальника, тримаючись руками за нього, по пояс у крові, його похитувало. Вони почали його обмивати, потім до них підійшов бригадир ОСОБА_39 і вони перевели ОСОБА_11 до кімнати прийому їжі, де почали надавати першу допомогу, а саме рвали тканину і обмотували голову, давали нашатирний спирт, так як він втрачав свідомість. Потім приїхала швидка і ОСОБА_11 було госпіталізовано до лікарні. Вказала, що ОСОБА_16 був одягнений у робочі штани темного кольору, з оголеним торсом. ОСОБА_11 - у робочі штани, робоче взуття, оголений торс. Вказала, що жодних тілесних ушкоджень у ОСОБА_16 не бачила, у ОСОБА_11 була розбита голова, дуже сильно текла кров з лівої сторони голови, надірвана шкіра з правої сторони. Чи перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_16 в алкогольному сп'яніння їй не відомо. Після події ні з ОСОБА_11 , ні з ОСОБА_16 про обставини події не розмовляла. Вказала, що ОСОБА_11 та ОСОБА_16 знає тривалий час, охарактеризувала їх з позитивної сторони. Пояснила, що з дружиною ОСОБА_11 не спілкувалася і вона до неї особисто не приходила, але вказала, що вона приходила на підприємство коли приїжджало керівництво з Харкова розбиратися з приводу події, яка сталася з її чоловіком;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_40 , яка пояснила, що 12 вересня 2015 року, близько 18-00 години знаходячись на робочому місці, працює в одній бригаді з ОСОБА_11 у візковому відділенні «Вагонне вантажне депо Харків-Сортувальний», почула крики. Обернувшись, побачила ОСОБА_16 , який забіг у відділення з криками: «Я його вбив!» чи «Я його побив!». Запитавши кого, останній сказав, що ОСОБА_11 . Потім вона запитала «Де він ?», «Що з ним?», на що ОСОБА_16 сказав: «Шукайте його в бані». Після чого вона разом з ОСОБА_41 побігли до бані. По дорозі, вона крикнула бригадиру ОСОБА_39 , щоб приніс аптечку. Коли вони прибігли, ОСОБА_11 стояв біля умивальника весь в крові, ледь тримався на ногах. Потім вони відвели його до кімнати прийому їжі, де разом з бригадиром ОСОБА_39 почали надавати йому допомогу, а саме перекисом водню промивали рану, тканиною обмотували голову, обтирали руки, обличчя від крові. Потім приїхала швидка і госпіталізували ОСОБА_11 до лікарні. Вказала, що ОСОБА_16 коли забіг до відділення перебував у збудженому стані, одягнений був у штани, торс голий, в руках нічого не тримав. Чи були на тілі ОСОБА_16 будь-які тілесні ушкодження сказати не може, так як бачила його миттєво. Куди саме він подівся їй не відомо. У ОСОБА_11 також був голий торс, спина брудна. Чи перебули ОСОБА_16 та ОСОБА_11 в алкогольному сп'яніння їй не відомо;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_42 , який пояснив, що працює слюсарем візкового відділення «Вагонне вантажне депо Харків-Сортувальний», 12.09.2015 року під час виконання роботи був пошкоджений шланг, по якому подається повітря, для усунення пошкодження був викликаний слюсар з інструментального цеху ОСОБА_16 . Під час усунення пошкодження між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 виник конфлікт, з приводу того, що ОСОБА_16 не міг усунути пошкодження. З метою зупинення конфлікту він з бригадиром ОСОБА_43 відвели ОСОБА_11 у бік до пресу, а ОСОБА_16 продовжив ремонт шлангу. Після того як ОСОБА_16 відремонтував шланг, його знову зірвало. Потім він вийшов на вулицю, зайшов через 10 хвилин, шланг вже був відремонтований, ОСОБА_16 та ОСОБА_11 в приміщенні не було. Він запитав у зварювальника ОСОБА_44 де хлопці, на що він відповів, що ОСОБА_16 через кузню пішов до себе, а ОСОБА_11 - у цех. Більше він їх не бачив. Через деякий час він з ОСОБА_8 почали клепати, а коли закінчили почали збирати візки. Потім через візковий цех пробіг ОСОБА_16 з криками «побив» чи «вбив ОСОБА_11 ». Бригадир ОСОБА_8 попросив дівчат, що сиділи у відділенні сходити подивитися, що сталося, а вони продовжили виконувати свою роботу, так як до закінчення робочого часу залишалося мало часу. Пояснив, що пошкодження обладнання у них у відділенні непоодинокі, і саме від якості їх ремонту залежить їх робота. З якою саме метою ОСОБА_11 пішов до ОСОБА_16 йому не відомо, необхідності в цьому не було, так як ОСОБА_16 відремонтував шланг. Чи вживали ОСОБА_11 та ОСОБА_16 алкогольні напої на час події та чи притягувався ОСОБА_16 до відповідальності за неякісне виконання своєї професійної роботи йому не відомо. Вказав, що ОСОБА_11 бачив здалеку, коли його виводили, останній був весь у крові;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_45 , яка пояснила, що працює бригадиром у виробничому підрозділі «Вагонне вантажне депо Харків-Сортувальний» регіональної філії південна залізниця ПАТ «Українська залізниця», очевидцем події, яка мала місце 12 вересня 2015 року, не була. В цей період вона перебувала у відпустці, їй зателефонував сторож ОСОБА_46 і повідомив, що ОСОБА_16 та ОСОБА_11 побилися. Розповів, що у візковому цеху, де працює ОСОБА_11 щось зламалось і він пішов до ОСОБА_16 , щоб той відремонтував. Потім ОСОБА_11 напав на ОСОБА_16 і почав його душити, ОСОБА_16 відбився від нього і в цей момент вдарив ОСОБА_11 молотком чи кувалдою по голові. Також пояснила, що через два тижні після події мала розмову з ОСОБА_16 , який розповів, що до нього в цех прибіг ОСОБА_11 з претензією щодо його роботи, потім він на нього накинувся, почав душити, вони впали на підлогу, після чого ОСОБА_16 дотягнувся до молотка і вдарив ОСОБА_11 . Охарактеризувала ОСОБА_16 з позитивної сторони, як добросовісного працівника, не агресивного, свою роботу виконує якісно. ОСОБА_11 охарактеризувала з негативної сторони, який порушує трудову дисципліну, зловживає спиртними напоями на робочому місці, проявляє агресію, побив вікна у кімнаті прийому їжі чоловіків. Також вказала, що ОСОБА_11 неодноразово погрожував їй, проявляв агресію коли робила йому зауваження щодо припинення розпиття алкоголю на робочому місці. До правоохоронних органів з приводу погроз та розбиття вікон не зверталася, але про ці факти доповідала начальнику дільниці ОСОБА_47 ;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_48 , яка пояснила, що працює прибиральницею «Вагонне депо Харів-Сортувальний» Лозівська дільниця, очевидцем події не була, але зі слів працівників підприємства їй відомо, що восени 2015 року в інструментальному цеху між слюсарем візкового цеху ОСОБА_11 та слюсарем інструментального цеху ОСОБА_16 відбувся конфлікт, з приводу ремонту якогось агрегату. Під час конфлікту ОСОБА_16 вдарив ОСОБА_11 молотком по голові. Хто саме був ініціатором цього конфлікту їй не відомо. Чи вживали ОСОБА_11 та ОСОБА_16 в день події алкоголь їй не відомо, так як в цей день вона не працювала. Вказала, що зі слів працівників підприємства їй також відомо, що 3-4 роки тому ОСОБА_11 побив вікна у чоловічій кімнаті прийому їжі;
- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_49 , який пояснив, коли саме відбувалися події не пам'ятає, після 17-00 години він перебував на своєму робочому місці, працює бригадиром складального цеху деповського ремонту Лозівської дільниці Вагонне вантажне депо Харків-Сортувальний, обернувшись побачив ОСОБА_5 , який зайшов на міжколійний простір зі сторони східних воріт. На ньому була обірвана робоча куртка, розірвані штани, а також щось було на обличчя, але що саме він зрозумів, тому відразу покинув робоче місце і пішов до ОСОБА_11 . Підійшовши побачив, що він перебував у нестійкому психологічному стані, весь в крові. Він запитав, що сталося, але відповісти він нічого не міг, лише дивився на нього. Після чого він запропонував йому пройти з ним до кімнати прийому їжі чоловіків. Він завів його до приміщення кімнати, посадив на лавку та побіг до себе за аптечкою. Повернувшись почав за допомогою бинта та перекису водню змивати з лівої сторони голови кров. Через 10 хвилин зайшли ОСОБА_35 та ОСОБА_50 , які принесли тканину і також почали допомагати змивати кров з обличчя ОСОБА_11 . Потім підійшли інші колеги допомагати, після чого він пішов на своє робоче місце. Через деякий час приїхала швидка допомога і ОСОБА_11 було госпіталізовано до лікарні. Вказав, що у ОСОБА_11 було надірване вухо і травма на голові. Пояснив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_16 знає тривалий час, але надати їм характеристику не може, так як вони не є його підлеглими, працюють в різних цехах. Про обставини події йому нічого не відомо, з ОСОБА_11 та ОСОБА_16 не зустрічався і на цю тему не розмовляв. Чи перебував ОСОБА_11 в стані алкогольного сп'яніння на час події, йому не відомо. Також пояснив, що працівникам підприємства забороняється самовільно залишати своє робоче місце, але на практиці так відбувається. Чи отримував в день події ОСОБА_11 виробничу травму, йому не відомо. Пояснив, що з приводу цієї події на підприємство приїздило керівництво з Харкова, була нарада за участю представників охорони праці підприємства з головного підрозділу, але чи було когось притягнуто до відповідальності не пам'ятає;
- заявою ОСОБА_17 від 14.09.2015 року, в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності працівника вагонного депо м. Лозова ОСОБА_3 , який 12.09.2015 року в період з 17-00 до 18-00 години знаходячись на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння побив її чоловіка ОСОБА_5 ;
- протоколом огляду місця події від 15.09.2015 року, з фототаблицями до протоколу огляду місця події від 15.09.2015 року, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є територія підприємства Вагонне вантажне депо Харків-Сортувальний Лозівська дільниця. На території підприємства зліва від входу розташовується візкове відділення (цех) - одноповерхова будівля, також в даній будівлі маються побутові приміщення, через 100 метрів від вказаного цеху розташовується інструментальний цех. В ході огляду інструментального цеху ОСОБА_3 добровільно видав речі, а саме: ботинки чорного кольору, брюки синього кольору, футболку зеленого кольору, куртку синьо-оранжевого кольору, в яких він був вдягнений 12.09.2015 року на робочому місці. Крім того в шафі для інструментів було виявлено молоток з дерев'яною рукояткою червоного кольору та металевий молоток, який в ході огляду був вилучений. Також був проведений огляд візкового цеху та ремонтно-збирального цеху, в ході огляду яких будь-яких слідів не виявлено;
- висновком експерта №223-ОКБ/15, згідно якого у ОСОБА_5 мала місце відкрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку з формуванням епідуральної гематоми лівої скронево-тім'яної ділянки, що змістила серединні структури головного мозку, вдавленого багатофрагментарного перелому лівої скроневої та тім'яної кісток, з наявністю забитої рани в лівій скронево-потиличній області, множинних саден на обличчі, яка утворилася від одноразової ударної дії твердого предмету з обмеженими поверхнями в ліву лобово-скронево-тім'яну область, яким могла бути і робоча поверхня молотка.
Вказані садна на обличчі могли бути отримані від дій ударів-тертя чи ковзання-тертя твердих предметів, кількість та індивідуальні властивості котрих за даними наданої медичної документації встановити не представляється можливим.
Зазначена черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.2 п. 2.1.3 «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року №6).
Однозначних судово-медичних даних, що дозволяють встановити якою стороною тіла потерпілий був звернений до нападаючого, (взаємне розташування), та напрямок удару - не мається.
Питання про визначення сили удару не входить в компетенцію судово-медичного експерта, але удар твердим предметом був нанесений з достатньою силою для спричинення зазначеної черепно-мозкової травми.
Оскільки в постанові про призначення судово-медичної експертизи обставини, при яких отримав тілесні ушкодження ОСОБА_5 , не вказані, тому відповісти на питання «Чи могли утворитися наявні у ОСОБА_5 тілесні ушкодження за обставин та у строк, які вказані в постанові, не представляється можливим;
- листом Комунального закладу охорони здоров'я «Лозівська центральна районна лікарня» від 19.09.2015 року за № 935, згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» із 18 години 55 хвилин до 23 години 15 хвилин 12.09.2015 року із діагнозом: Гостра відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Відкритий перелом тім'яно-потиличної області черепа. Забійні рани голови;
- протоколом огляду предмету від 21.09.2015 року, з фототаблицями до протоколу огляду предмету від 21.09.2015 року, в ході якого, в приміщенні службового кабінету №23 Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області було оглянуто молоток з дерев'яною рукояткою та залізною булавою. Поверхня дерев'яної рукоятки частково окрашена у фарбу червоного кольору. На кінці рукоятки мається п'ять вирізів округлої форми. На момент огляду нашарувань будь-яких сторонніх речовин на молотку не виявлено;
- протоколом огляду предмету від 21.09.2015 року, з фототаблицями до протоколу огляду предмету від 21.09.2015 року, в ході якого в приміщенні службового кабінету №23 Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області було оглянуто одяг ОСОБА_5 , а саме: штани чоловічі, робочі, світло-синього кольору. Штани ношені, забруднені, на поверхні штанів візуально маються сліди речовини бурого кольору; куртка чоловіча, робоча, темно-синього кольору із горизонтальною смугою помаранчевого кольору під коміром. Із зовнішньої сторони, спереду на куртці маються два кармани, куртка ношена, частково забруднена, по всій поверхні маються сліди речовини бурого кольору; ботинки чоловічі, робочі, коричневого кольору у кількості двох штук. На ботинках маються шнурки світло-коричневого кольору, підошва поношена, будь-які маркування відсутні. Ботинки ношені, частково забруднені, візуально сліди речовини бурого кольору відсутні;
- протоколом огляду предмету від 21.09.2015 року, з фототаблицями до протоколу огляду предмету від 21.09.2015 року, в ході якого в приміщенні службового кабінету №23 Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області було оглянуто одяг ОСОБА_3 , а саме: ботинки чоловічі, чорного кольору, ношені, у кількості двох штук. Підошви яких пошкоджені, маються дірки. По всій поверхні ботинків мається нашарування речовини світло-зеленого кольору; куртку робочу синього кольору із горизонтальною смугою помаранчевого кольору під коміром. На куртці із зовні з правої та лівої сторони маються кармани, з внутрішньої задньої сторони лівого карману мається маркування білого кольору «96-100, 162-183». Куртка ношена, частково забруднена, візуально на поверхні кухні речовини бурого кольору не виявлено; футболку чоловічу зеленого кольору зі слідами висвітлення навколо коміра. Футболка ношена, частково забруднена, візуально на поверхні футболки речовини бурого кольору не виявлено; штани робочі, світло-синього кольору, спереду на яких з правої та лівої сторони маються кармани. Штани ношені, поверхня яких забруднена, маються дірки, по всій поверхні візуально помітні сліди речовини бурого кольору;
- постановою про визнання та приєднання речових доказів по кримінальному провадженню №12015220380002281 від 22.09.2015 року, згідно якої: куртку, футболку, штани, ботинки в кількості двох штук, молоток, які належать ОСОБА_3 , що були вилучені в ході огляду місця події 15.09.2015 року та штани, куртку, ботинки в кількості двох штук, що належать ОСОБА_5 , які були добровільно видані ОСОБА_17 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні;
- висновком експерта №2486-И/15 від 06.11.2015 року, згідно якого кров ОСОБА_3 відноситься до групи АВ. На ботинках ОСОБА_5 , в об'єктах №№ 1, 3, 11, виявлена кров людини групи АВ, походження якої від самого ОСОБА_5 не виключається. Проте неможна виключати можливості присутності домішок у вказаних об'єктах крові, яка походить і від ОСОБА_3 при наявності у нього тілесних ушкоджень на час вказаних подій, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею;
- висновком експерта №2484-И/15 від 06.11.2015 року, згідно якого на робочій курці (об'єкти №№ 1-27), яка належить ОСОБА_5 , виявлена кров людини групи АВ, властива йому самому. Проте неможна виключати можливості присутності домішок у вказаних об'єктах крові, яка походить і від ОСОБА_3 при наявності у нього тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею на час вказаних подій;
- висновком експерта №2480-И/15 від 06.11.2015 року, згідно якого на робочій курці, яка належить ОСОБА_3 (об'єкт № 4), виявлена кров людини групи АВ. Походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. Проте неможна також виключати походження цієї крові і від самого ОСОБА_3 , у випадку наявності у нього тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею;
- висновком експерта №2485-И/15 від 06.11.2015 року, згідно якого на брюках робочих, які належать ОСОБА_5 (об'єкти №№ 1-14, 16, 21), виявлена кров людини групи АВ. Походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. Проте неможна також виключати походження цієї крові і від самого ОСОБА_3 , у випадку наявності у нього тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.11.2015 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого ОСОБА_5 добровільно показав на місце та надав пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 12.09.2015 року, близько 18-00 години;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.11.2015 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого ОСОБА_3 добровільно надав пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 12.09.2015 року, близько 18-00 години;
- висновком експерта №393-ЛЗ/15 від 20.11.2015 року, згідно якого в наданому протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 , від 09.11.2015 року, останній вказав, що йому був нанесений удар тупим предметом в область волосяної частини голови, що в цілому не суперечить об'єктивним судово-медичним даним в частині механізму виникнення і способу спричинення у потерпілого наявних тілесних ушкоджень.
В наданому протоколі проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 , від 09.11.2015 року, останній вказав, що потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не спричиняв, в зв'язку з чим відповісти на питання про механізм виникнення у потерпілого тілесного ушкодження за наявними даними не представилось можливим.
Область локалізації тілесного ушкодження, яке мало місце у ОСОБА_5 , доступна для дії власної руки.
Маловірогідне виникнення вищезазначеного тілесного ушкодження в результаті падіння з висоти зросту на площину як з наданням так і без такого тілу прискорення.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки як окремо так і у сукупності в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.
Всі вищевказані експертизи суд визнає правильними та достовірними, оскільки вони не протирічать об'єктивним даним матеріалів справи, підтверджують вину обвинуваченого. А тому суд приймає їх за основу при постановленні обвинувального вироку у відношенні ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 22 КПК України судом створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.
Стаття 91 КПК України визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Таким чином, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить висновку про їхню достатність для визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим в інкримінованому йому злочині.
Кваліфікуючи дії обвинуваченого як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, суд приймає до уваги, що обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст.121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати можливість настання цих наслідків (непрямий умисел). Отже, відповідальність за ч.1 ст.121 КК України настає не лише за умови бажання особи заподіяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, а й за умови, коли особа, хоча і не бажала, але свідомо припускала настання таких суспільно небезпечних наслідків. При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст.121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.
Наведені вище обставини, зокрема, спосіб вчинення злочину та його знаряддя - молоток, у сукупності з даними про характер утворення тілесного ушкодження, а також поведінка потерпілого під час вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілий фактично спровокував конфлікт, що свідчить про неправомірну поведінку потерпілого під час вищевикладених подій, поведінка обвинуваченого після вчинення злочину - залишення потерпілого без надання допомоги за наявності видимої великої втрати останнім крові, свідчать про наявність умислу у обвинуваченого ОСОБА_3 саме на нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5 .
Таким чином, суд приходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Відповідно до ч.5 ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин.
Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, громадянин України, має середню освіту, одружений, не працює, інвалід другої групи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше перебував на обліку у лікаря-нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю з 1996 року. Знятий з обліку з одужанням у 1999 році, за місцем проживання характеризується формально задовільно.
Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи №14826/22524 від 26.12.2019 року, обвинувачений ОСОБА_3 12.09.2015 року під час конфлікту з ОСОБА_5 в стані фізіологічного афекту, як підстави сильного душевного хвилювання, не перебував.
ОСОБА_3 на момент скоєння інкримінованих йому діянь перебував у стані вираженого емоційного збудження (фрустрації), яке вплинуло на свідомість і поведінку ОСОБА_3 , суттєво обмежило можливість усвідомлення значення ним своїх дій і їх контролю, що дозволяє розглядати стан вираженого емоційного збудження (фрустрації), як психологічну підставу сильного душевного хвилювання.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_51 пояснила, що фрустрація - це екстремальний психічний стан дезорганізації свідомості та діяльності людини, який викликаний непереборними перешкодами при задоволенні актуальних потреб. Даний психічний стан, виходячи із психологічної науки, експертної та судової практики за характером своєї інтенсивності та деструктивного впливу на свідомість та психічну діяльність, суттєво не відрізняється від фізіологічного афекту, і може бути психологічною підставою сильного душевного хвилювання.
Тобто, фрустрація це один із видів психічного стану людини, який вивчений і досліджений науковцями, проте у кримінальному законодавстві даний стан не визначений.
Відповідно до вимог ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Відповідно до вимог ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Доводи потерпілого ОСОБА_5 про те, що обвинувачений ОСОБА_3 на час вчинення ним злочину перебув в стані алкогольного сп'яніння не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.
Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, заходи роботи повинні бути спрямовані на формування знання щодо відповідальності за свої дії. У разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, доцільним є покладення на останнього обов'язків, передбачених п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , обставини, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.1 ст.121 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 під час судового слідства не обирався.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а саме про стягнення з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 19175,65 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., з урахуванням уточнення.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'ю потерпілому, зобов'язана відшкодувати йому витрати на придбання ліків та проходження лікування.
З долучених до матеріалів кримінального провадження доказів вбачається, що ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 13.09.2015 року по 06.10.2015 року та з 12.01.2016 року по 26.10.2016 року, останній поніс витрати на лікування та медичне обстеження, що підтверджується відповідними квитанціями про їх сплату.
У зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що цивільний позов в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заподіяної матеріальної шкоди підлягає задоволенню, а тому з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілого 19175,65 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, так як він знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні.
Що стосується цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, то суд зазначає наступне.
У відповідності зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, в спричиненні фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, у вказаній Постанові, в п. 9 звернуто увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Способи відшкодування моральної шкоди передбачені ч.1 ст.1168 ЦК України, виходячи з якої вона може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, а тому стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, яка виходячи з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, має бути відшкодована одноразово в грошовому вираженні.
Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, потерпілий зазнав моральних страждань через спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до погіршення стану здоров'я, а тому на підставі ст.1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню із урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та піддати його покаранню у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 19175 гривень 65 копійок та 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази по справі:
- куртку, футболку, штани, ботинки у кількості двох штук, які належать обвинуваченому ОСОБА_3 та знаходиться в камері зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області (квитанція порядковий номер 000017, номер книги 1334) - повернути власнику ОСОБА_3 ;
- штани, куртку, ботинки в кількості 2 штук, які належать потерпілому ОСОБА_5 та знаходиться в камері зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (квитанція порядковий номер 000017, номер книги 1334) - повернути власнику ОСОБА_5 ;
- молоток, який належать обвинуваченому ОСОБА_3 та находиться в камері зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області (квитанція порядковий номер 000017, номер книги 1334) - знищити.
Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1