11 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12183/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Прокопчук Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року, (суддя суду першої інстанції Кучма К.С.), прийняте в порядку спрощеного провадження, в адміністративній справі №160/12183/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_2 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та обмеженням нарахування в сумі 108 560,83 грн.;
- зобов'язати ТУ ДСА провести нарахування суддівської винагороди судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_2 за період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди в сумі 108 560,83, грн.;
- стягнути з ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на користь судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_2 недоплачену суддівську винагороду за квітень, травень, червень, липень, серпень 2020 року в сумі 108 560,83 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона працює суддею Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області та за період з 01.01.2020 року до 18.04.2020 року їй нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад та надбавка за вислугу років 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отримавши суддівську винагороду за період квітень - серпень 2020 року позивач дізналася про те, що розмір її виплати не відповідає розміру, встановленому Законом. Позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення, оскільки право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов'язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи до формування бюджету. За таких обставин, позивач вимушена була звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_2 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та обмеженням нарахування. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_2 в сумі 107 654,83 грн. з відрахуванням загальнообов'язкових податків та зборів, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. В іншій частині позовної заяви - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 18.04.2020 року Територіальне управління не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік». Також, заявник зазначає, що Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частини першої, третьої статті 29 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 року» на майбутнє, проте фактично визнав їх чинність до ухвалення ним рішення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Указу Президента України від 07 листопада 2013 року № 620/2013 та наказу Голови Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року № 54 ОСОБА_3 , було призначено на посаду судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу за серією НОМЕР_1 , виданого 19 грудня 2014 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, наказом голови Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.01.2015 року №1 “Про зміну прізвища ОСОБА_3 ” прізвище судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_3 в подальшому вважати “ ОСОБА_4 ”.
Указом Президента України “Про призначення суддів” № 900/2019 від 12 грудня 2019 року позивача, призначено на посаду судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Судом також встановлено, що за період з 01 січня по 18 квітня 2020 року позивачу була нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, доплати за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу судді.
Згідно з розрахунком у довідці №Б-с-1557 від 19.10.2020 року про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року, наданою ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, позивачу не виплачено частину суддівської винагороди в сумі 107 654,83 грн.
Вважаючи вказані обмеження суддівської винагороди протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з виплатою позивачеві суддівської винагороди у період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року не в повному обсязі на підставі неконституційного акту, відповідач допустив порушення законних прав та інтересів позивача, що є підставою для виплати на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (надалі - Закон №1402- VIII).
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
У частині третій статті 135 Закону № 1402-VIII базовий посадовий оклад судді місцевого суду визначений в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Отже, з огляду на приписи частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої, можуть визначатись виключно Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.
12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, якою з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29 такого змісту:
“Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)”.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Також суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.
Встановлені обставини справи свідчать, що загальна сума обмеження суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. склала 107 654,83 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частини 2,3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.
Посилання відповідача на те, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення - безпідставні. Якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, тим паче визнаний таким що суперечить Конституції України, такий закон чи інший правовий акт не підлягає застосуванню, застосовуються норми Конституції України як норми прямої дії. Порушенні гарантії суддів підлягають поновленню. Колегія суддів враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, відтак, підстави для зміни або скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року в адміністративній справі №160/12183/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Т.С. Прокопчук