12 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13447/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 160/13447/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору апеляційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання апеляційної скарги із зазначенням у ній дати отримання копії повного судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується із наданням доказів, що її підтверджують, за наявності; надання документу про сплату судового збору в сумі 1261,20 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
29 березня 2021 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 р.
Копію ухвали суду від 13 квітня 2021 року скаржник отримав 20 квітня 2021 року.
27 квітня 2021 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування клопотання скаржник повторно навів обставини аналогічні тим, що визнані неповажними ухвалою суду від 13 квітня 2021 року, та додатково зазначив про те, що у зв'язку з запровадженням карантину на всій території України був позбавлений можливості своєчасно оскаржити рішення суду першої інстанції. Також скаржник послався на обмеженість фінансування та неповну укомплектованість відділу представництва інтересів в судах та інших органах №5 юридичного управління та перебування двох працівників у відпустці, що спричинило додаткове навантаження в роботі. Вказав на те, що повторну апеляційну скаргу було подано зі сплатою судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 26.03.2021 року №1054.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржене рішення ухвалено судом 22 грудня 2020 року у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням наведеного та враховуючи положення ст. 295 КАС України початком перебігу строку апеляційного оскарження є дата складення повного судового рішення - 22.12.2020 року, а тридцятим днем цього строку є 21.01.2021 року.
Копію рішення суду від 22 грудня 2020 року скаржник одержав 12 січня 2021 року (а.с. 62).
Отже, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України строк апеляційного оскарження сплив 21 січня 2021 року, а встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України - 11 лютого 2021 року
Апеляційну скаргу повторно подано до суду першої інстанції 29 березня 2021 року, тобто після спливу строків, встановлених ст. 295 КАС України.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.
Отже наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.
Стосовно посилань скаржника на п. 3 "Прикінцеві положення" розділу VI КАС України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, суд зазначає, що з 17.07.2020 року він діє в іншій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.".
Проте скаржником не наведено поважних причин пропуску строку і таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Доводи скаржника стосовно виявлення у його співробітників випадків захворювання на COVID-19 та направлення у зв'язку з цим на самоізоляцію працівників не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом. Недоліки в організації роботи суб'єкта владних повноважень не свідчать про наявність обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику у встановлений строк оскаржити рішення суду першої інстанції.
Отже скаржником не наведено поважних причин пропуску строку і таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а тому відсутні підстави для поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження на підставі п. 3 "Прикінцеві положення" розділу VI КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приймаючи до уваги, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/13447/20 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року.
Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/13447/20 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко