Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/126/2021 Справа № 623/734/19
13 травня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
перекладача - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження стосовно обвинувачених:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджанської республіки, громадянина Азербайджанської республіки, азербайджанця, неодруженого, не працюючого, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до арешту фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Агдаш Азербайджанської республіки, громадянина Азербайджанської республіки, азербайджанця, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, з повною загальною середньою освітою, який до арешту фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_3 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Баку Азербайджанської республіки, громадянина Азербайджанської республіки, азербайджанця, не одруженого, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , до арешту фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_5 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 187 КК України, -
На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
До обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались судом при обранні та продовженні запобіжних заходів стосовно обвинувачених - продовжують існувати. Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення - злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 15 років з конфіскацією майна та тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, а тому, усвідомлюючи можливість призначення відносно них такого покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачені можуть змінити місце проживання, уникати явки та переховуватись від суду, оскільки не мають постійного місця роботи та джерела доходу, у них відсутні міцні соціальні зв'язки та вони є громадянами Азербайджанської Республіки. Крім того, існують підстави вважати, що вони можуть вчинити інший злочин, продовжити свою злочинну діяльність та незаконно вплинути на свідків, а таким чином наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор вважає, що застосування відносно обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, які на цей час не зменшились та не відпали.
Захисником обвинувачених - адвокатом ОСОБА_10 до суду подані клопотання про зміну стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, або у разі продовження тримання під вартою із визначенням помірної суми застави. В обґрунтування своїх клопотань захисник послався на те, що обвинувачені утримуються в умовах слідчого ізолятора де мають ризик захворювання на COVID-19. Крім того, на думку адвоката ОСОБА_10 ризики, зазначені прокурором та передбачені ст. 177 КПК України щодо переховування обвинувачених, тиску з їх боку на свідків, вчинення нових злочинів та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - є лише припущеннями сторони обвинувачення та не підтверджуються. Стороною захисту надано копії договорів оренди житла, де обвинувачені мають намір проживати у м. Харкові, дотримуючись умов домашнього арешту.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та їх захисники підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу та просили його задовольнити. Проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи учасників провадження, вирішуючи питання щодо міри запобіжного заходу стосовно обвинувачених, суд дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 30 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 припиняє свою дію 28 травня 2021 року, судове провадження не закінчене, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку або зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів у яких вони обвинувачуються у сукупності із іншими чинниками, а саме те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є громадянами Азербайджанської республіки і не дивлячись на тривалий час їх проживання на території України, ступінь їх зв'язку в державі є незначним, не мають офіційного працевлаштування, міцних соціальних зв'язків та майна на території України, що вказує на існування досить високого ризику їх переховування від суду, в тому числі і за межами України.
Також суд враховує суспільну небезпечність інкримінованих їм кримінальних правопорушень-злочинів та ймовірність вчинення ними нових кримінальних правопорушень, оскільки вони не мають інших законних джерел для існування, а характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку.
Крім того, у кримінальному провадженні ще не допитані всі свідки, а тому існує ризик незаконного впливу на них з боку обвинувачених, з метою зміни показань недопитаних свідків, а як зазначив прокурор, один зі свідків побоюється надавати свідчення в суді та відмовляється з'являтися до суду і має намір клопотати про участь у режимі відеоконференції.
Ризик впливу з боку обвинувачених на потерпілих, зазначений прокурором, є безпідставним, оскільки потерпілі в судовому засіданні допитані, вони зазначили що не мають жодних претензій до обвинувачених та надали заяви про подальший розгляд кримінального провадження без їх участі.
Однак відсутність окремого ризику впливу з боку обвинувачених на потерпілих, не зменшує існуючі у сукупності ризики, які встановлені судом та які хоча і зменшились, але залишаються настільки вагомими, що їм неможливо запобігти, не продовживши стосовно обвинувачених міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Крім того, обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинувачених самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.
Вказівка стороною захисту на те, що тривалий термін тримання обвинувачених під вартою, зменшив встановлені судом ризики настільки, щоб змінити запобіжні заходи на більш м'які - є неспроможною. А факт укладення захисником в інтересах обвинувачених угоди про оренду житла у м. Харкові не є підставою для зміни щодо них міри запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки ці угоди укладені на термін 6 місяців і їх розірвання можливе в односторонньому порядку у разі невиконання умов угоди.
За таких обставин судова колегія вважає, що ризики, встановлені судом стосовно обвинувачених не відпали, а тому вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 строк тримання під вартою терміном на 60 днів.
Суд відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення суми застави, оскільки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких кримінальних правопорушень із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства небезпечного для життя потерпілих.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 197, 199, 331, 333, 376, 393 КПК України, судова колегія,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджанської республіки, громадянина Азербайджанської республіки, азербайджанця, неодруженого, не працюючого, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до арешту фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України строком на 60 днів, тобто до 11 липня 2021 року.
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Агдаш Азербайджанської республіки, громадянина Азербайджанської республіки, азербайджанця, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, з повною загальною середньою освітою, який до арешту фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_3 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України строком на 60 днів, тобто до 11 липня 2021 року.
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Баку Азербайджанської республіки, громадянина Азербайджанської республіки, азербайджанця, не одруженого, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , до арешту фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_5 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 187 КК України строком на 60 днів, тобто до 11 липня 2021 року.
Відмовити захисникам обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про зміну щодо них міри запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю або визначення суми застави при продовженні строку тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченими в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.
Головуючий суддя- ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3