Справа № 618/314/21
Провадження № 2/618/86/21
13 травня 2021 року Дворічанський районний суд Харківської області в складі головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Рябенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, до ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості,
встановив:
Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н в сумі 12139 грн 46 коп., а також судових витрат, пов'язаних зі зверненням до суду, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка у справі добровільно не погашає суму кредиту, чим порушує умови договору № б/н від 26 вересня 2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
07 квітня 2021 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, була постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначене відкрите судове засідання о 08 год 30 хв 28 квітня 2021 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в установлений строк. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду в установлений законодавством строк заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином, шляхом направлення на її адресу, підтверджену довідкою Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області, рекомендованого листа, який повернувся до суду з відміткою «вручено 30.04.21 уповноваженому - мама ОСОБА_3 ».
Відповідно до положень п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. При цьому від ОСОБА_1 до суду не надійшло відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
26 вересня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим нею була підписана заява № б/н, згідно з якою Банк надав позичальнику кредит у розмірі 500 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання договору 3 % в місяць з розрахунку 360 днів в році.
ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають Договір про надання банківських послуг між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до розрахунків заборгованості за договором № б/н від 26 вересня 2008 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом - ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором станом на 25 лютого 2021 року становить 12139 грн 46 коп., з яких 9557 грн 85 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2581 грн 61 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно з інформацією зі Статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594, рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
На позивача покладений обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.
Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача поставляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
З урахуванням вказаного та принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Як вбачається із змісту та предмету позовної заяви, позивачем подано позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2008 року.
Однак судом встановлено, що кредитний договір № б/н від 26 вересня 2008 року був підписаний не відповідачкою у вказаній справі, а іншою особою - ОСОБА_3 , анкетні відомості та підпис якої наявний в анкеті-заяві від 26 вересня 2008 року, долученій позивачем до позовної заяви (а. с. 26).
До позовної заяви, як доказ отримання кредиту, також долучено «Розрахунки заборгованості за договором № б/н від 26 вересня 2008 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом - ОСОБА_1 », хоча як встановлено судом, анкету-заяву від 26 вересня 2008 року укладено саме з ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , до якої пред'явлено позов.
Виписка по рахунку ОСОБА_1 , яку також долучено позивачем, не дає змоги встановити чи стосується вона кредитного договору, укладеного 26 вересня 2008 року, чи стосується іншого договору, укладеного з банком.
Будь-яких клопотань зі сторони позивача про залучення до справи належного відповідача або співвідповідача до суду не подано.
Позивач підтримує позовні вимоги саме до відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою (а. с. 46).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пред'явлений АТ КБ «ПриватБанк» позов до ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки остання не є належним відповідачем у вказаній справі. Надані до суду докази не дають змоги встановити, що саме ОСОБА_1 є тією особою, яка має відповідати за вказаним позовом.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
На підставі кредитного договору № б/н від 26.09.2008, ст. 526, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 280 - 289, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості- відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю. М. Гніздилов