11 травня 2021 року справа № 580/1085/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на його користь грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 62 333,08 грн.;
- стягнути з відповідача 1500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді від 09.03.2021 відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, остання не виплатила передбачену законодавством грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив проти позову, в якому вказав, що станом на день звернення позивача до суду кошти для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно на рахунок військової частини НОМЕР_1 від головного розпорядника бюджетних коштів - Головного управління Національної гвардії України, не надходили. Оскільки виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених МВС на відповідний рік, то заборгованість перед позивачем буде погашена після надходження коштів на рахунок військової частини.
Також відповідач просив суд звернути увагу на те, що відповідно до довідки від 02.02.2021 №41 про вартість речового майна, що належить до видачі сума, яка підлягає до видачі позивачу складає 52 824,64 грн., проте позивач у своїй позовній заяві зазначає суму 62333,08 грн., в яку входить сума в розмірі 9508, 44 грн. компенсації ПДФО 18 %, тому сума, що належить до видачі позивачу відповідно до довідки від 02.02.2021 № 41 про вартість речового майна, що належить до видачі складає 52 824, 64 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, відповідач зазначив, що позивачем не надано акту виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, позивач проходив військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та 02.02.2021 на підставі наказу командира військової частини №23 о/с від 02.02.2021 звільнений в запас, вислуга років на дату звільнення для призначення пенсії становить 27 повних років.
В день звільнення позивачу видано довідку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.02.2021 №41 про вартість речового майна, що належить позивачу до видачі, відповідно до якої сума грошової компенсації за неотримане мною речове майно складає 62333,08 грн.
На вимогу позивача від 15.02.2021 про виплату компенсації за неотримані предмети речового майна, відповідач листом №1/61/2-125-4-2 від 17.02.2021 повідомив про відсутність необхідних коштів для його виплати.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за не отримане речове майно врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХII (далі - Закон №2011- ХII).
Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).
Згідно з п. 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Пункт 4 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно з п. 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Отже, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за не отримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються на підставі рапорту військовослужбовця, наказу командира (начальника) військової частини та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої передбачена додатком до Порядку №178.
Судом встановлено, що перелік речового майна, що належить до видачі позивачу зазначений у довідці №41 від 02.02.2021 про вартість речового майна, що загалом становить 62333,08 грн., однак на день виключення зі списків особового складу частини, позивач вказаної компенсації не отримав.
Щодо посилання відповідача на необхідність стягнення компенсації в сумі 52 824, 64 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб 9508, 44 грн., суд звертає увагу, що сплата ПДФО відбувається одночасно з виплатою доходів на користь фізичної особи податковим агентом, тому відповідач у будь-якому випадку під час виплати компенсації в сумі 62333,08 грн. на виконання рішення суду повинен сплатити ПДФО.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №11/02/21 від 11.02.2021, а також дублікат квитанції №Р24А953680057С77968 від 10.02.2021 на суму 1507,54 грн.
З наданої копії п. 1.2 договору вбачається, що адвокат приймає на себе обов'язки вчинити дії щодо захисту інтересів клієнта на виконання його доручень в усіх судових інстанціях України, органах МВС, прокуратури, органах та установах Міністерства оборони України, органах місцевого самоврядування, в органах Міністерства юстиції України, органах та установах ДВС, в державних та приватних нотаріусів, що розташовані на території України та перед фізичними і юридичними особами незалежно від галузевого підпорядкування та форм власності.
З наведеної копії договору не вбачається пов'язаність правової допомоги з розглядом справи №580/1085/21. Також дублікат квитанції №Р24А953680057С77968 від 10.02.2021 у призначенні платежу містить вказівку про переказ коштів, однак не уточнено на підставі якого договору та чи пов'язані ці витрати з розглядом даної справи. Інших доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач не надав, тому суд вважає названі докази неналежними та не вбачає підстав для її стягнення з відповідача.
Останній день строку вирішення спору припадає на 08.05.2021, однак враховуючи, що вказаний день є вихідним, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 11.05.2021 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 62333 (шістдесят дві тисячі триста тридцять три) грн. 08 коп. з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко