Справа № 520/6921/21
Україна
про повернення позовної заяви
"12" травня 2021 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А,м. Харків, 61166, 03196593) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (ЄДРПОУ 03196593, м. Харків, пр. Науки, 17-А) та Обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат (ЄДРПОУ 03195694, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) щодо відмови у доплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як особі з інвалідністю З групи внаслідок війни;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (ЄДРПОУ 03196593, м. Харків, пр. Науки, 17-А) та Обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат (ЄДРПОУ 03195694, м. Харків, вул. Чернишевська, 51), який є головним розпорядником коштів та рахунків, з яких проводиться виплата щорічної допомоги до 5 травня, провести доплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щорічної разової грошової допомоги до 05 Травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, з урахування раніше виплачених сум.
Ухвалою від 26.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін - десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску.
На зазначену ухвалу позивачем 06.05.2021 року надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що для вирішення даного питання в досудовому порядку він неодноразово звертався до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. Останнє письмове звернення було ним направлено 23 березня 2021 року з вимогою про доплату йому невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що дорівнює семи мінімальним пенсіям за віком станом на 01.01.2020 р.
Позивач зазначає, що 30 березня 2021 року він отримав відповідь на свою заяву, в якій йому відмовлено у задоволенні вимог, що є порушенням на його думку права на отримання грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 29 вересня 2020 року ухвалив рішення по справі № 440/2722/20, яке є зразковим для справ, у яких позивач - особа, яка має статус особи з інвалідністю війни і право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Дане рішення було оскаржене до Великої Палати Верховного Суду, яка тільки 13 січня 2021 року винесла постанову по справі № 440/2722/20, згідно до якої рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишено без змін.
Позивач зазначає, що до суду за захистом своїх прав він не звертався до оприлюднення вказаної вище постанови, бо був упевнений, що до моменту набрання нею законної сили, розгляд і вирішення аналогічних справ призупинено.
Тому позивач вважає, що причини пропуску ним строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів є поважними і, керуючись ст. 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, просить визнати причини пропуску ним строку для звернення до суду поважними та поновити строк для звернення з позовною заявою до суду.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №227/2015/17.
Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржує бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 роки у розмірі визначеному відповідно до ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві позивачем вказано, що у 2020 році відповідач нараховував позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у зменшеному розмірі.
Вказані види грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, а звернувся позивач до суду з зазначеним адміністративним позовом лише 21.04.2021 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.
Отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли особа почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
З урахуванням вказаного суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021 року надано заяву, проте недоліки позовної заяви не усунуті.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Рубан В.В.