Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 травня 2021 року Справа №520/3487/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при здійсненні нарахування та виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно було порушено приписи чинного законодавства, оскільки нарахування та виплату зазначеної компенсації було здійснено відповідачем за цінами минулих років, протягом яких він проходив військову службу, проте таке нарахування, на думу позивача, повинно бути здійснено виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої відповідачем станом на 01.01.2019. Також зазначає, що при нарахуванні та виплаті відповідної компенсації слід керуватися Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України №178 як актами вищої юридичної сили (у порівнянні з відомчим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року №1132), чого відповідачем дотримано не було.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №178 не містять визначення цінової політики здійснення нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно. Відтак, на думку відповідача, законодавець делегував дані повноваження кожній структурі відповідно для відпрацювання чіткого алгоритму виплати грошової компенсації за речове майно, якими безпосередньо у Державній прикордонній службі України є накази АДПСУ від 11.02.2017 №33 від 06.01.2018 №30, від 30.01.2019 №21 та від 17.02.2020 №41.
На переконання відповідача у даних спірних правовідносинах необхідно врахувати пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України №178 з прив'язкою до пункту 3 вказаної Постанови. Вказує, що при визначенні сум, що підлягають до виплати важливо звертати увагу на момент коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно у момент виникнення права відповідно до розрахунків, що затверджені наказами АДПСУ.
Відповідач погоджується, що позивач дійсно має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно та вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем, оскільки виплата була здійснена при звільненні позивача з військової служби.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 до 2019 року проходив військову службу по контракту у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України "Про виплату грошової компенсації" від 20.03.2019 №136-ОС наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №21 від 04.02.2019 у сумі 40068,53 грн.
Позивач звернувся до відповідача з запитом для з'ясування за якими цінами йому було здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за неотримане речове майно, зокрема, чи застосовувались при нарахуванні компенсації закупівельна вартість речового майна станом на 01 січня поточного року - року звільнення з військової служби.
Відповідачем 27.01.2021 на зазначений запит надано відповідь №703/Б-11/847, в якій зазначено, що позивачу здійснено нарахування та виплату грошової компенсації відповідно до довідки-розрахунку №21 від 04.02.2019.
Позивач, не погоджуючись із наведеними діями відповідача щодо ненарахування та невиплати йому при звільненні компенсації за неотримане речове майно, виходячи з розрахунку станом на 01.01.2019, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі по тексту Закон України №2011).
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України №2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі по тексту - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-3 Порядку№178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Згідно з абзацем 1 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання<…>.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 №33, від 06.01.2018 №30, від 31.01.2019 №21, від 17.02.2020 №41 "Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився", якими затверджено додатки №1 "Вартість належних до видачі предметів речового майна" відповідно.
Відповідно до довідки-розрахунку від 04.02.2020 №21 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу нараховано 40068,53 грн., яка у подальшому відповідно до наказу заступника начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20.03.2019 №136-ОС виплачена відповідачем, що не заперечується позивачем у справі.
Як вбачається з довідки-розрахунку від 04.02.2020 №21 компенсація вартості неотриманого майна (її нарахування та виплата) проведена за цінами минулих років, що відповідають змісту довідки закупівельних цін (а.с. 15-16).
Суд вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки норми пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України №178 визначають обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити таку грошову компенсацію, виходячи з закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Висновок відповідача щодо залежності розміру суми грошової компенсації позивача від моменту виникнення у нього права на отримання речового майна, суд вважає помилковим та звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №178, яка регулює порядок нарахування та виплати спірної компенсації, не передбачено можливості відповідача розраховувати закупівельні ціни речового майна з огляду на час виникнення у позивача права на таке майно.
Суд також вважає помилковими висновки відповідача про те, що при нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна обов'язково враховувати такі складові: момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з моменту отримання предметів речового майна.
Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації, а натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи з закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби за контрактом, нарахування якої повинно здійснюватися за цінами, виходячи із закупівельної вартості такого майна, станом на 01.01.2019, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2019 є протиправними.
Підсумовуючи наведене, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2019, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова