Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 травня 2021 р. справа № 520/3570/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (пп НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (пп НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення доплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч.2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч.2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплачених сум за 12 років.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.1 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 з 12.12.2014 по 13.05.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (пп НОМЕР_5 ). Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (пп НОМЕР_3 ) №103 від 13.05.2019 позивача виключено зі списків особового складу. 16 вересня 2015 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_6 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (пп НОМЕР_3 ) №103 від 13.05.2019 станом на 13.05.2019 календарна вислуга років становить 17 років 11 місяців 24 доби, у пільговому обчисленні 02 роки 11 місяців 00 діб, загальна вислуга 20 років 10 місяців 24 доби, а виплатили одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 календарних років. Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив, зокрема: провести доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч.2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплачених сум, але станом на 01.03.2021 відповіді так і не надійшло. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представником відповідача надано до суду довідку №03/239 від 11.05.2021 про те, що Військовою частиною НОМЕР_2 здійснено виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 5 календарних років з моменту останнього призову на військову службу на підставі абзацу 6 частини 2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Враховуючи вищенаведене просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно копії витягу із наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_3 (по стройовій частині) №18 від 12.12.2014 року, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який знаходиться за штатом частини, допущеного до тимчасового виконання вакантної посади начальника зв'язку - командира взводу зв'язку штабу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 03.11.2014 року № 72 на посаду начальника зв'язку - командира взводу зв'язку штабу гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. З 12 грудня 2014 року вважати таким, що приступив до виконання своїх службових обов'язків на посаді.
16 вересня 2015 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_6 .
Згідно копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №103 від 13.05.2019 року, капітана ОСОБА_1 , помічника начальника зв'язку відділення зв'язку штабу, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 05.04.2019 року №52 з військової служби в запас за статтею 26 частиною 5, пунктом 2 підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу", вважати таким, що 13 травня 2019 року приступив до здачі справ та посади, цього ж числа справи та посаду здав і направити на зарахування на військовий облік до Лисичанського МВК Луганської області. Зарахувати до оперативного резерву першої черги на посаду помічника начальника відділення зв'язку штабу. З 13 травня 2019 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до п.3 частини IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 станом на 13 травня 2019 року календарна вислуга років: 17 років 11 місяців 24 доби, у пільговому обчисленні: 02 роки 11 місяців 00 діб, загальна вислуга: 20 років 10 місяців 24 доби.
Також, згідно вищевказаного наказу передбачено виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 у розмірі 50% місячною грошового забезпечення за 5 календарних років.
На виконання вказаного наказу позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 у розмірі 50% місячною грошового забезпечення за 5 календарних років, що не заперечувалось сторонами.
15.01.2021 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з заявою, в якій просив здійснити доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки загальна вислуга позивача складає 20 років 10 місяців 24 доби, а виплатили одноразову грошову допомогу по звільненню за 5 календарних років.
Згідно довідки №03/239 від 11.05.2021, Військовою частиною НОМЕР_2 здійснено виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 5 календарних років з моменту останнього призову на військову службу на підставі абзацу 6 частини 2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не погоджуючись з діями військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення доплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (17 років), встановленої ч.2 статті 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби у 2019 році) (далі - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні приписи містяться у пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Відповідно до пункту 10 вказаної Постанови військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується; які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
З аналізу статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Постанови №393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
При цьому, положеннями статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.
Згідно з положеннями статті 15 Закону №2011, обов'язковою умовою для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, є наявність вислуги 10 років і більше.
З наведеного вбачається, що станом на 12.12.2014 року (коли позивач приступив до виконання службових обов'язків на посаді у Військовій частині НОМЕР_2 ), позивач мав календарну вислугу під час попередньої служби більше 10 років, тобто набув право на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні.
Таким чином дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 у розмірі 50% місячною грошового забезпечення за 5 календарних років, тобто за час календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, відповідають приписам законодавства та є правомірними.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (пп НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 13.05.2021 року.
Суддя Біленський О.О.