Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
11.05.2021 р. справа №520/6441/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, громадянин) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову отримані судом 15.04.2021р. Позов прийнятий до розгляду ухвалою від 19.04.2021р. Згідно з ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 04.05.2021р.
Позивач, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій з приводу відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком 2 та неврахуванні пільгового стажу з 19.09.1983 року по 01.08.1998 року на посадах, що дають право на призначення цієї пенсії; 2) зобов'язання зарахувати до пільгового стажу період роботи з 19.09.1983 року по 01.08.1998 року на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком 2; 3) зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком 2 з урахуванням пільгового стажу роботи в ВАТ "Харківський дослідний завод технологічного оснащення" з 19.09.1983р. по 01.08.1998р.у, за архівними довідками, з моменту звернення - 08.02.2021 року.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинена адміністративним органом відмова є протиправною і позбавляє громадянина права на отримання пенсії у належному розмірі.
Відповідач, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що заявник не відповідає усім вимогам для призначення пенсії за Списком №2.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у минулому мав попереднє прізвище « ОСОБА_2 ».
Відповідно до записів у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 заявник у період 01.09.1979р.-10.07.1982р. навчався; у період 20.07.1982р.-28.02.1983р. працював слюсарем-збірником 3 розряду у цеху ТНП; у період 01.03.1983р.-19.09.1983р. працював учнем полірувальника у цеху ТНП; у період 19.09.1983р.-01.08.1998р. безперервно працював гальваніком у цеху ТНП суб'єкта господарювання з останнім найменуванням - ВАТ «Харківський дослідний завод технологічного оснащення».
Згідно з копією наказу №56-к від травня 1986р. заявник у період 27.05.1986р.-01.04.1987р. знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною віку в один рік.
Згідно з копією наказу №40-к від 24.03.1987р. заявник у період 01.04.1987р.-01.10.1987р. знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною віку у півтора роки.
За викладеним у позові твердженням заявника 08.02.2021р. мала місце подія звернення до Управління з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2.
Ця обставина підтверджена витребуваною судом і наданою Управлінням копією письмового звернення заявника установленого формуляра від 08.02.2021р.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області в особі Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років від 16.02.2021р. №38/2-21 заявнику було відмовлено, зокрема, у підтвердженні стажу роботи у період 19.09.1983р.-01.08.1998р. за професією "гальванік" в цеху ТНП.
Об'єктивних даних про вчинення Управлінням волевиявлення з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 на підставі звернення заявника від 08.02.2021р. або волевиявлення з приводу відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 на підставі звернення заявника від 08.02.2021р. учасниками справи до суду не подано.
Проте, стверджуючи, що адміністративним органом вчинено саме безпідставну відмову у призначенні та виплаті пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, обов'язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.
Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, у силу ч.4 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновком постанови Верховного Суду від 11.06.2019р. по справі №206/7230/16-а (адміністративне провадження №К/9901/22352/18, К/99901/22351/18), де указано, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
У спірних правовідносинах органом ПФУ звернення заявника з приводу призначення пенсії було оформлено належним чином, але не було вирішено пенсійним органом у порядку ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 шляхом оформлення управлінського волевиявлення рішенням, викладеним у протоколі.
Таким чином, має місце подія вчинення пенсійним органом діяння (у вигляді тривалого і невиправданого нездоланними і непереборними факторами нереалізації управлінського повноваження), котре підпадає під усі ознаки бездіяльності, якій притаманна характеристика протиправної.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Вирішуючи спір суд зауважує, що до 31.12.2003р. правовідносини з приводу призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та за Списком №2 були регламентовані лише ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 11.10.2017р. правовідносини з приводу призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та за Списком №2 були додатково до приписів названої норми (тобто ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення") урегульовані ще і ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Так, згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 названого закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається - працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, умови набуття права на призначення згаданих пенсій і за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII, і за ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII були ідентичними, тобто уніфікованими.
Тому, загальними кваліфікуючими ознаками для призначення пенсії за підставою - робота по Списку №1 є: 1) досягнення особою віку у 50 років; 2) наявність загального страхового стажу 25 і більше років у чоловіків та 20 і більше років у жінок; 3) наявність спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1 - 10 років і більше у чоловіків та 7,5 років і більше у жінок; 4) зайнятість протягом повного робочого дня.
Водночас із цим, абз.2 п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було запроваджено виключення з правила досягнення особою показника вікового цензу у 50 років відносно жінок, а абз.3 п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виключення із правила достатності показника цензу загального стажу роботи.
Так, обставини недостатності повного показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1, але при перевищенні величини у 50% цього показника (тобто 5 і більше років для чоловіків та 3 роки 9 місяців і більше для жінок) зумовлюють у силу абз.4 п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливість застосування величини пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається - працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, кваліфікуючими ознаками для призначення пенсії за підставою - робота по Списку №2 є: 1) досягнення особою віку у 55 років; 2) наявність загального страхового стажу 30 і більше років у чоловіків та 25 і більше років у жінок; 3) наявність спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2 - 12,5 років і більше у чоловіків та 10 років і більше у жінок; 4) зайнятість протягом повного робочого дня.
Разом із тим, абз.2 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було запроваджено виключення з правила досягнення особою показника у 55 років відносно жінок, а абз.3 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виключення з правила достатності показника загального стажу роботи.
Обставини недостатності повного показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2, але при перевищенні величини у 50% цього показника (тобто 6 років три місяці і більше для чоловіків та 5 років і більше для жінок) зумовлюють у силу абз.4 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливість застосування величини пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
Як указано в ч.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Таким чином, показник спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1 може бути доданий до показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2.
Однак, підстав для сумування інших розрахункових величин (параметрів), зокрема, і арифметичного значення зменшення загального показника цензу пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на сумарний показник одночасного зменшення пенсійного віку як на умовах призначення пенсії за Списком №1, так і на умовах призначення пенсії за Списком №2 закон не містить, позаяк у тексті ч.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йде мова виключно про взаємне зарахування періодів роботи.
Розглядаючи справу, суд зважає, що у тексті рішення Управління від 16.02.2021р. №38/2-21 фактично визнані обставини належності роботи за професією "гальваніка" до пільгових умов призначення пенсії за віком і за Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р., і за Списком №2, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994р. №162.
Відповідно до записів у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 заявник у період 19.09.1983р.-01.08.1998р. безперервно працював гальваніком у цеху ТНП суб'єкта господарювання з останнім найменуванням ВАТ «Харківський дослідний завод технологічного оснащення».
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При цьому, ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом - Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У силу правового висновку постанови Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а "Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. 60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.".
У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №520/10521/19 та від 09.07.2020р. у справі №235/7688/16-а чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу на Списком №1, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Запис трудової книжки заявника про роботу у період 19.09.1983р.-01.08.1998р. за професією "гальванік" є повним, з явною та очевидною однозначністю підтверджує виконання найманим працівником саме тієї роботи, котра віднесена до Списку №2.
На виконання приписів ч.5 ст.242 КАС України висновки перелічених судових актів Верховного Суду слід визнати застосовними до даного випадку і врахувати при розв'язанні спору по суті.
Ці ж самі висновки Верховного Суду з приводу застосування ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у силу ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII в обов'язковому порядку мали бути взяті до уваги і Управлінням під час прийняття рішення за зверненням заявника від 12.03.2021р.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
У спірних правовідносинах пенсійним органом була вчинена протиправна бездіяльність з приводу призначення пенсії.
Тому суду у даному конкретному випадку належить керуватись ч.2 ст.9 КАС України і вийти за межі предмету позову, визнавши реально вчинене адміністративним органом діяння протиправною бездіяльністю.
Однак, у даному конкретному випадку протиправність бездіяльності адміністративного органу не спричиняє автоматичного набуття заявником права на призначення пенсії у конкретному розмірі.
Так, на період відображеної у трудовій книжці роботи заявника за професією "гальванік" (19.09.1983р.-01.08.1998р.) припадає час знаходження найманого працівника у відпустці до догляду за дитиною (Згідно з копією наказу №56-к від травня 1986р. заявник у період 27.05.1986р.-01.04.1987р. знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною віку в один рік. Згідно з копією наказу №40-к від 24.03.1987р. заявник у період 01.04.1987р.-01.10.1987р. знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною віку у півтора роки.).
Суд вважає, що цей проміжок часу не може бути включений до стажу роботи на пільгових умовах у зв'язку із невиконанням працівником трудової функції, тобто через відсутність впливу шкідливих наслідків виробництва на організм людини.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого діяння, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу реально вчиненого волевиявлення, а саме: рішення ГУ ПФУ в Харківській області в особі Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років від 16.02.2021р. №38/2-21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Матеріалами справи підтверджено, що у даному конкретному випадку адміністративний орган не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував неповно, зміст належної норми права витлумачив невірно, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення (рішенням ГУ ПФУ в Харківській області в особі Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років від 16.02.2021р. №38/2-21) не узгоджується із характером, змістом та суттю спірних відносин та їх нормативного регламентування.
Вимога про скасування цього правового акту індивідуальної дії заявником не заявлялась, але суд вважає за необхідне застосувати інститут виходу за межі позову і на підставі ч.2 ст.9 КАС України визнати протиправним реально існуюче, хоча і не оскаржене приватною особою волевиявлення органу публічної адміністрації.
Однак, під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як «призначення пенсії», «нарахування пенсії», «виплата пенсії», «перерахунок пенсії», «обчислення пенсії».
Розв'язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.
Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відтак, категорія «призначення пенсії» поглинає і категорію «обчислення пенсії», і категорію «нарахування пенсії», котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.
Судом виявлено, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу юридично значимих факторів обчислення розміру пенсії.
Нереалізація управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.
Саме тому суд і зобов'язує пенсійний орган розглянути по суті звернення заявника з приводу призначення пенсії із прийняттям відповідного рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До того ж, у спірних правовідносинах пенсійний орган, вчинивши протиправну бездіяльність, не збирав, не з'ясовував, не досліджував та не оцінював жодних юридично значимих факторів для обчислення розміру пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у тому числі і не визначався з приводу відображеного заявником у позові арифметичного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020р.р. у сумі - 9.118,81грн.).
З приводу цих обставин наразі відсутній спір, а усі вимоги заявлені наперед та стосуються майбутніх відносин, котрі ще не склались у часі та в межах яких у заявника не виникло жодних суб'єктивних прав чи інтересів як об'єкту судового захисту.
Тому ці вимоги підлягають відхиленню.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Оскільки у даному випадку відмова адміністративного органу втілена у рішенні, то суду у силу ч.2 ст.9 КАС України належить вийти за межі позову і скасувати реально існуючий правовий акт індивідуальної дії, котрий не узгоджується із законом та погіршує правове становище приватної особи - громадянина.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу неприйняття за зверненням ОСОБА_1 від 08.02.2021р. рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про призначення або про відмову у призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області в особі Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років від 16.02.2021р. №38/2-21
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти за зверненням ОСОБА_1 від 08.02.2021р. рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про призначення або про відмову у призначенні пенсії.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко