Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
12 травня 2021 р. № 520/6419/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 23.09.2016 ВП№42810491 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.
Ухвалою судді від 19.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за вимогу майнового характеру - 1 відсоток ціни судового збору, визначеного в оскаржуваній постанові від 23.09.2016 ВП №42810491, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, належним чином засвідченої копії оскаржуваної постанови від 23.09.2016 ВП №42810491 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору та надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача 06.05.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 19.04.2021, надав до суду квитанцію про сплату судового збору у сумі 4655,00 грн, належним чином засвідчену копію оскаржуваної постанови від 23.09.2016 ВП №42810491 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору та заяву, в якій просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
В обґрунтування заяви зазначив, що позивач дізнався про наявність виконавчого напису про примусове виконання постанови лише у березні 2021 року через вчинення державним виконавцем виконавчих дій. Детальну інформацію щодо виконавчого провадження №42810491, його стану, позивач дізнався лише 05 квітня 2021 року з відповіді Начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на адвокатський запит адвоката ОСОБА_3 . До відповіді не було надано самого виконавчого напису, оскільки виконавче провадження знищено. Після отримання відповіді про знищення виконавчого провадження та не можливості отримати текст виконавчого напису, адвокат позивача Василь Альошин звернувся з запитом до Позичальника, в забезпечення якого було укладено позивачем договір іпотеки. Про текст виконавчого напису позивач дізнався 13 квітня 2021 року з відповіді Науково-виробничого підприємства «ЕВЕРІ-ФАРМ» Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів країни» - Товариство Інвалідів Київського району на адвокатський запит адвоката Василя Альошина та тільки тоді позивачу стали відомі обставини грубого порушення його прав, отже строки звернення з позовом до суду були пропущені з поважних причин та не з вини позивача.
Оскільки в період з 01.05.2021 по 07.05.2021 суддя Волошин Д.А. знаходився у щорічній відпустці, тому розгляд справи здійснюється в перші робочі дні після відпустки.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені приписами статті 287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Така норма процесуального закону є спеціальною щодо статті 122 КАС України.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Судом встановлено, що позивачем оскаржується постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 23.09.2016 ВП№42810491 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.
Як вбачається зі змісту заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, детальну інформацію щодо виконавчого провадження ВП №42810491, його стану, позивач дізнався лише 05 квітня 2021 року з відповіді Начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на адвокатський запит адвоката Василя Альошина. Як поважну причину пропуску строку звернення до суду позивач вказав, що про текст виконавчого напису позивач дізнався 13 квітня 2021 року з відповіді Науково-виробничого підприємства «ЕВЕРІ-ФАРМ» Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів країни» - Товариство Інвалідів Київського району на адвокатський запит адвоката Василя Альошина та тільки тоді позивачу стали відомі обставини грубого порушення його прав, отже строки звернення з позовом до суду були пропущені з поважних причин та не з вини позивача.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 19.04.2021 зазначено, що твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність виконавчого провадження №42810491 суд не приймає до уваги, оскільки згідно даних програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що до Харківського окружного адміністративного суду 29.01.2016 позивачем подавався інший позов, в якому позивач просив суд скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 04.11.2014 про арешт майна боржника та про оголошення заборони на його відчуження, винесену по виконавчому провадженню ВП №42810491, в частині заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2 , який зареєстрований за номером справи №820/356/16, отже був обізнаний про наявність даного виконавчого провадження №42810491 та виконавчого напису, на підставі якого воно було відкрито.
Представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду з приводу вищенаведеного зазначив, що, як зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 19.04.2021, вказаний позов було подано 29.01.2016, тобто ще до винесення оскаржуваної постанови, яка датована 23.09.2016. Крім того, подання вказаного позову жодним чином не вказує про обізнаність позивача щодо тексту та суті виконавчого напису ВМІ №128047 від 17.06.2009, зареєстрованого в реєстрі за №1188. Також слід зазначити, що на теперішній час усе виконавче провадження ВП №42810491 знищене та у позивача була відсутня будь-яка можливість отримати виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого було розпочате виконавче провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Адміністративний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Оскільки перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу, який законодавець визначив альтернативно - як день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.
Суд також зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Крім того, Верховний Суд в постанові від 12.10.2020 року у справі №420/1379/20 зазначив:
«При цьому строк у десять днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця».
Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 березня 2021 року у справі №240/12017/19: колегія суддів звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, всупереч вимог ч. 2 ст. 287 КАС України позивач звернувся до суду з позовом 14.04.2021, тобто після спливу встановленого строку звернення до суду в даній категорії справ.
Звернення позивача з позовом до Харківського окружного адміністративного суду у 2016 році свідчить про обізнаність позивача про наявність виконавчого напису та здійснення виконавчих дій за цим виконавчим написом, тому що позивач оскаржував дії в межах цього виконавчого напису, що спростовує твердження представника позивача про необізнаність про наявність виконавчого напису та самого виконавчого провадження.
Посилання позивача на те, що він не отримував жодних первинних документів у виконавчому провадженні №42810491 та не був з ними ознайомлений суд не приймає до уваги у зв'язку з тим, що позивачем вчинялись дії щодо оскарження виконавчих дій за цим виконавчим написом, а саме оскаржувалась постанова про арешт майна боржника та про оголошення заборони його відчуження, яка винесена по виконавчому провадженню №42810491, що підтверджується ухвалою Харківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 17.02.2016 по справі №820/356/16.
Окрім того, представник позивача разом з позовною заявою надав до суду постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2014 ВП №42810491 та постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 26.09.2016 ВП №42810491, в якій в п. 3 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області постановлено виділити в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.09.2016 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23.09.2016 №42810491. Також, до заяви про усунення недоліків позовної заяви додано копію оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.09.2016 ВП№42810491.
Суд критично оцінює твердження позивача про неотримання документів після того, як матеріали виконавчого провадження були знищені, оскільки разом з позовною заявою та із заявою про усунення недоліків позовної заяви самим позивачем надані до суду постанови по виконавчому провадженню №42810491, що підтверджує їх наявність у позивача, що також підтверджує факт обізнаності ОСОБА_2 про виконавче провадження №42810491.
У зв'язку з вищевикладеним, твердження позивача про наявність поважних причин для поновлення строку на оскарження постанови більше ніж через чотири з половиною роки після її прийняття, суд вважає необґрунтованим.
Будь-яких інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку позивачем не зазначено.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві від 06.05.2020 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.А. Волошин