Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
11 травня 2021 р. № 520/1628/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344), Київського відділу обслуговування громадян у м.Харкові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.02.2021, просить суд:
- визнати неправомірними дії Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №22 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Київського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення з 26.12.2014 року по 05.03.2020 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.02.1992 року по 15.06.1992 року в фірмі "Ком-Ком"; з 15.02.1994 року по 31.12.1997 року в ОА магазині "Элен-92", далі АП "Эллен", далі ТОВ "Екіпаж"; з 02.02.1984 року по 15.10.1985 року відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року;
- зобов'язати Відділ з питань призначення та перерахунків пенсії №22 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Київський відділ обслуговування громадян у м.Харкові Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 26.12.2014 року по 05.03.2020 року перерахунок пенсії та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.02.1992 року по 15.06.1992 року в фірмі "Ком-Ком"; з 15.02.1994 року по 31.12.1997 року в ОА магазині "Элен-92", далі АП "Эллен", далі ТОВ "Екіпаж"; з 02.02.1984 року по 15.10.1985 року відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
- стягнути з відповідачів судові витрати, понесені ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними та незаконним дії відповідача вчинені при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі №520/11411/19. Так, орган пенсійного фонду здійснив такий перерахунок з моменту набуття вказаним рішенням суду законної сили, а повинен був здійснити перерахунок з моменту звернення з заявою про призначення пенсії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року відкрито спрощене провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник відповідачів надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому не погодився з позовними вимогами позивача, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що на виконання рішення суду від 20.01.2020 у справі №520/11411/19 управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.02.1992 по 15.06.1992, з 15.02.1994 по 31.12.1997, з 02.02.1984 по 15.19.1985. Оскільки, в судовому рішенні не зазначено, з якої дати необхідно зробити перерахунок пенсії, тому рішення виконано з дати набрання ним законної сили.
У відповідь на відзив позивач вказав, що не погоджується з аргументами, викладеними відповідачем, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.12.2014 року перебуває на обліку в відділі з питань призначення та перерахунків пенсій №22 (Холодногірський район) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року в адміністративній справі №520/11411/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії як працюючій особі та неврахування до страхового стажу періоди роботи - з 02.02.1992 р. по 15.06.1992 р. в фірмі "Ком-Ком"; з 15.02.1994 р. по 31.12.1997 р. в ОА магазині "Элен-92" (далі АП "Эллен" та ТОВ "Екіпаж"); з 02.02.1984 р. по 15.10.1985 р.
Зобов'язано Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Київський відділ обслуговування громадян у м.Харкові Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зробити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням наступного стажу: періоди: з 02.02.1992 р. по 15.06.1992 р. - в фірмі "Ком-Ком"; з 15.02.1994 р. по 31.12.1997 р. в ОА магазині "Элен-92" (далі АП "Эллен" та ТОВ "Екіпаж"); з 02.02.1984 р. по 15.10.1985 р. відповідно до записів трудової книжки.
Вказане рішення суду набуло законної сили 05.03.2020 року.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
14.08.2020, 27.08.2020 та 04.09.2020 року позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звертався до Київського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зі зверненнями стосовно виконання рішення суду та здійснення перерахунку й виплати пенсії.
Листом від 15.09.2020 року №7295-10552/А-02/8-2000 Київський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомив заявника, що на підставі рішення від 20.01.2020 №520/11411/19 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту набрання набрання рішенням законної сили (з 05.03.2020) та обчислено із середньомісячного заробітку 1766,89 грн. Пенсію розраховано при загальному стажі 38 років 4 місяці 24 дні. Стаж зараховано по 31.05.2013 рік. Доплату за період з 05.03.2020 по 31.07.2020 нараховано на серпень 2020 у сумі 1989,29 грн.
Листом від 10.11.2020 року №9200-13504/А-02/8-2000 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило заявнику, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 №520/11411/19 виконано та з 05.03.2020 року проведено перерахунок пенсії.
Не погоджуючись з діями відповідача, що полягають у застосуванні при перерахунку пенсії дати набрання законної сили рішенням суду, позивач звернувся з даним позовом до суду вимагаючи відновлення порушених прав та компенсацію втрати частини доходів.
Надаючи правову оцінка обставинам справи, суд ураховує таке нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.ст.129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Ст.13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з ч.2 ст.372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Таким чином, усі судові рішення, які набрали законної сили, підлягають виконанню усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, в тому числі й Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
За правилами ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З огляду на це суд зазначає, що фактичною підставою для звернення позивача із позовними вимогами є неправильне виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, у зв'язку з нерозумінням останнім дати, з якої потрібно здійснювати перерахунок пенсії позивача на підставі зарахування періодів роботи до страхового стажу.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Так, згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, набрання рішення суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.
Суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено декілька способів впливу на поведінку суб'єкта владних повноважень при вчиненні дій при виконанні рішення суду, зокрема, статтею 252 КАС України передбачено прийняття судом додаткового судового рішення в рамках вирішеної справи, якщо судом при вирішенні питання про право, не визначено спосіб виконання судового рішення; статтею 254 КАС України передбачено порядок звернення учасників судового процесу з заявами про роз'яснення судового рішення; статтею 378 КАС України визначено порядок встановлення способу виконання судового рішення.
Крім того, відповідно до ст.383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
При цьому, в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов'язання виконання судового рішення по іншій справі.
Тобто, якщо позивач вважає протиправним рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року №520/11411/19 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку перелічених вище статтею КАС України із відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Втім, судом встановлено, що позивачем подано саме адміністративний позов до структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в загальному порядку, а не в порядку, передбаченому положеннями чинного КАС України.
Таким чином, оскільки, позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично вирішено судом в рішенні від 20.01.2020 року по справі №520/11411/19, суд доходить висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.
Аналізуючи вищевикладене, слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки, примусове виконання рішення суду являє собою завершальну стадію судового процесу.
За таких підстав, суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року по справі №520/11411/19 спір між сторонами вирішено, вказаними рішенням у спірних правовідносинах поновлено право позивача, а тому, при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою у позивача відсутнє порушене право.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнаня неправомірними дій Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №22 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Київського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення з 26.12.2014 року по 05.03.2020 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.02.1992 року по 15.06.1992 року в фірмі "Ком-Ком"; з 15.02.1994 року по 31.12.1997 року в ОА магазині "Элен-92", далі АП "Эллен", далі ТОВ "Екіпаж"; з 02.02.1984 року по 15.10.1985 року відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року та зобов'язання Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №22 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Київський відділ обслуговування громадян у м.Харкові Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 26.12.2014 року по 05.03.2020 року перерахунок пенсії та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.02.1992 року по 15.06.1992 року в фірмі "Ком-Ком"; з 15.02.1994 року по 31.12.1997 року в ОА магазині "Элен-92", далі АП "Эллен", далі ТОВ "Екіпаж"; з 02.02.1984 року по 15.10.1985 року відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 у справі №280/676/19.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання компенсації втрати частини доходу передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Судом з наданих матеріалів справи визначено, що рішенням суду від 20.01.2020 у справі №520/11411/19 встановлено, що протиправність рішення відповідачів щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, що в свою чергу, вплинули на розмір його пенсійних виплат, перерахунок яких здійснився 05.03.2020 року. Разом з тим, відповідачем доказів виплати перерахованої суми пенсійних виплат суду не надано.
За правилами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №22 (Холодногірський район) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати недоплаченої частини пенсії за період з 26.12.2014 по день фактичної виплати недоплаченої частини пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі №520/11411/19 та зобов'язання Відділ з питань призначення та перерахунків пенсії №22 (Холодногірський район) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строку виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 26.12.2014 по день фактичної виплати недоплаченої частини пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі №520/11411/19.
Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, так як позивач звільнений від його сплати ухвалою суду від 17.02.2021 року.
Стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У строк, встановлений законом, представником позивача надано докази, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 11.01.2021, який укладено між ОСОБА_1 (клієнт) та Картавих Мариною Ігорівною (адвокат).
Відповідно до п.1.1 вказаного договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в питання вирішенні спору з Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області та його підрозділами, а саме - надання юридичних консультацій по спірному питанню, складання позовної заяви до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що гонорар складається з суми вартості послуг, яка узгоджена сторонами, сплачується клієнтом у вигляді попередньої оплати та складає: складання та відправлення адвокатського запиту - 400 грн; складання позовної зави - 2000 грн; складання клопотання про звільнення від сплати судового збору - 400 грн. Всього 2800 грн.
В наданому суду клопотання позивач просив відшкодувати йому витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., до вартості яких зазначив: складання та відправлення адвокатського запиту - 400 грн; складання позовної зави - 2000 грн; складання клопотання про звільнення від сплати судового збору - 400 грн; складання відповіді на відзив - 800 грн; складання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу - 400 грн.
На підтвердження понесених витрат на виконання вищевказаного договору представником позивача надано до суду квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 03.02.2021 на суму 2800 грн., акт наданих послуг від 12.02.2021 року на загальну суму 4000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру б/н від 15.03.2021 у розмірі 1200 грн.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, потребу у вчинені запитів адвоката, участь представника позивача в судових засіданнях, їх кількість та час, підстави відкладення судових засідань, той факт, що судом повністю задоволені позовні вимоги, розмір позовних вимог, також суд керується вимогами розумності співмірності і справедливості та приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в частковому обсязі у розмірі 1000,00 грн.
Враховуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що відшкодування витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, витраченим адвокатом на участь у судових засіданнях та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що визначений в заяві розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в частині розрахунку витрат на час участі у судових засіданнях є необґрунтованим.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг виконавця за складання та відправлення адвокатського запиту, складення двох клопотань та відповіді на відзив не є співмірним, так як, дана справа не є справою значної складності, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача у розмірі 1000 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №22 (Холодногірський район) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України, Київського відділу обслуговування громадян у м.Харкові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №22 (Холодногірський район) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати недоплаченої частини пенсії за період з 26.12.2014 по день фактичної виплати недоплаченої частини пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі №520/11411/19.
Зобов'язанти Відділ з питань призначення та перерахунків пенсії №22 (Холодногірський район) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строку виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 26.12.2014 по день фактичної виплати недоплаченої частини пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі №520/11411/19.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко