Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
11 травня 2021 р. Справа № 520/10378/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1) Виконуючого обов'язки керівника Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України Головацького Геннадія Григоровича, 2) Національного антикорупційного бюро України, 3) Керівника Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України Кравченко Ярослава Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії в.о. керівника Управління по роботі з громадськістю НАБУ Г.Г. Головацького, щодо пересилання заяви ОСОБА_1 (повідомлення про корупцію) від 26.02.2020, до ГУ НП в Харківській області без дозволу ОСОБА_1 і без повідомлення ОСОБА_1 про означений факт, неправомірними, такими що порушили право ОСОБА_1 на конфіденційність, гарантоване ст. 53-5 ЗУ "Про запобігання корупції";
- визнати дії керівника Управління по роботі з громадськістю НАБУ Я.В. Кравченко щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 26.03.2020 №6009, щодо захисту прав на конфіденційність, з застосуванням до ОСОБА_1 , як Викривача не норм ст. 53-5 ЗУ "Про запобігання корупції" а норм ст. 10 ЗУ "Про звернення громадян" протиправними;
- зобов'язати НАБУ витребувати з ГУ НП В Харківської області всі документи, сформовані в ГУ НП в Харківській області, які стосуються заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020 з доданими позивачем документами, що можуть ідентифікувати особу ОСОБА_1 як Викривача;
- зобов'язати НАБУ встановити все коло осіб, які є не працівниками НАБУ, яким, шляхом пересилання заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020 до ГУ НП в Харківській області стала відома інформація про ОСОБА_1 , як Викривача;
- зобов'язати НАБУ надати ОСОБА_1 , під розписку, повідомлення в якому вказати всіх осіб, яким стала відома інформація про ОСОБА_1 як Викривача, безпідставним пересиланням заяви ОСОБА_1 з додатком від 26.02.2020 в ГУ НП в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами по справі недотримано положень ст.532 Закону України "Про запобігання корупції", яка визначає порядок здійснення перевірки за повідомленням викривача, з огляду на те, що його заяву протиправно скерувано до Головного управління Національної поліції в Харківській області, чим порушено його конфіденційні права як викривача. Вважаючи такі дії уповноважених осіб протиправними, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачі надали відзиви на позовну заяву, в яких заперечили проти заявлених позовних вимог, з огляду на те, що Національне антикорупційне бюро України у спірних правовідносинах діяло у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері запобігання корупції. За результатами проведеної перевірки встановлено відсутність підстав для внесення інформації за повідомленням позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань про що повідомлено заявника.
Виконуючий обов'язки керівника Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України Головацький Геннадій Григорович додатково у відзиві зазначив, що у заяві ОСОБА_1 від 26.02.2020 не наведено достатніх об'яєктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про наявність кримінального корупційного правопорушення, розслідування якого належить до компетенції Національного антикорупціного бюро України. З огляду на що, НАБУ правомірно направило заяву від 26.02.2020 для розгляду до Головного управління Національної поліції в Харківській області, про що й було повідомлено заявника та надано йому відповідне роз'яснення.
Національне антикорупційне бюро України у своєму відзиві звернуло увагу суду на те, що всі звернення позивача були розглянуті, шляхом надання обґрунтованих відповідей. Також зазначило, що заява ОСОБА_1 від 26.02.2020 за своєю суттю та змістом не є повідомленням про вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушенням, поданої викривачем, у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання корупції", а тому і не могла розглядатись у відповідності до вимог цього закону.
Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 , вважаючи себе викривачем, 26.02.2020 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою, в якій просив уповноважений орган провести перевірку фактів незаконної діяльності юридичної особи - Височанської селищної ради.
Листом №111-192/8809 від 03.03.2020 Управління по роботі з громадскістю Національного антикорупційного бюро України за підписом в.о. керівника Управління Г.Г. Головацького, повідомлено заявника, по-перше, що розгляд порушених питань у заяві від 26.02.2020 не відноситься до компетенції Національного антикорупційного бюро України та, по-друге, про направлення зазначеної заяви до компетентного органу - Головного управління Національної поліції в Харківській області. Доказів направлення заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020 до Головного управління Національної поліції в Харківській області матеріали справи не містять, однак вказаний факт не заперечується сторонами.
Як зазначається позивачем у позовній заяві та не заперечується НАБУ, 26.03.2020 ОСОБА_1 , за допомогою телефонного зв'язку, а саме через гарячу лінію НАБУ, звернувся до суб'єкта владних повноважень стосовно розголошення інформації про нього як про викривача, що відбулося внаслідок пересилання його заяви від 26.02.2020 до правоохороних органів.
Листом №11-188/12441 від 01.04.2020 Управління по роботі з громадскістю Національного антикорупційного бюро України за підписом керівника Управління Я.В.Кравченка, повідомило заявника, що заборона про розголошенню інформації не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи. А відтак, звернення ОСОБА_1 було направлено до іншого компетентного органу, в порядку, визначеному чинним законодавством України.
14.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Національного антикорупційного бюро України з повідомленням про порушення його прав на конфіденційність при розгляді заяви від 26.02.2020.
Листом №01-188/15380 від 29.04.2020 Національне антикорупційне бюро України повідомило заявника, що його звернення від 26.02.2020 та від 26.03.2020 були розглянуті відповідно до норм чинного законодавства. Та зазначило, що відповідно до статті 8 Закону України "Про звернення громадян" рішенням Директора Національного бюро розгляд скарги заявника із вказаного питання у НАБУ припинено.
Вважаючи, що вказані дії відповідачів порушили законні права та інтереси ОСОБА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу двадцятого частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" викривачем вважається фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) належить надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги, зокрема, з питань застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.
Ці Роз'яснення відображають позицію Національного агентства з метою забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно особливостей перевірки повідомлень про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону (далі - корупційні правопорушення) та мають рекомендаційний характер.
У Роз'ясненнях враховано результати правозастосовної практики Національного агентства.
Так, у своїх Роз'ясненнях від 23.06.2020 №5 Національне агентство роз'яснює, що викривач - це фізична особа, яка:
1) володіє інформацією про можливі факти корупційних правопорушень - фактичними даними, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу , яка вчинила правопорушення;
2) має переконання у достовірності відповідної інформації;
3) отримала інформацію у зв'язку з трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання;
4) повідомила інформацію, зокрема, через:
5) внутрішні канали керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу або юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу;
6) регулярні канали спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, органам досудового розслідування, органам, відповідальним за здійснення контролю за дотриманням законів у відповідних сферах, іншим державним органам, установам, організаціям;
7) зовнішні канали.
У випадку відсутності хоча б однієї з вказаних істотних ознак особа не може вважатися викривачем.
Під видами діяльності, здійснюючи які викривач може отримати інформацію про корупційні правопорушення, потрібно розуміти такі.
Трудова діяльність - діяльність найманого працівника, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, зокрема надає послуги чи виконує роботи на підставі цивільно-правових договорів.
Професійна діяльність - участь фізичної особи у літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (абзац другий підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).
Громадська діяльність - діяльність інститутів громадянського суспільства, їх посадових осіб, членів, представників і волонтерів щодо участі у формуванні і реалізації державної (місцевої) політики, реалізації статутних цілей та напрямів діяльності відповідних інститутів, яка пов'язана з їх офіційними відносинами із органами державної влади, місцевого самоврядування, зокрема членство у громадських радах, поліцейських комісіях тощо.
Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність").
Проходження служби - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Навчання - цілеспрямована діяльність учасників педагогічного процесу в системі освіти і професійного зростання, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці.
Також викривачем буде вважатися особа, якій стала відома інформація під час участі у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, зокрема стажування, участь в конкурсі на зайняття посади/прийняття/відбір на роботу/службу, обрання до членів громадської ради, вступ до навчального закладу тощо.
Окремо варто зазначити, що особа, яка надала повідомлення, не є викривачем, якщо інформація:
1) не містить фактичних даних, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу , яка вчинила правопорушення;
2) стала їй відома не у зв'язку з трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Відповідно ст. 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Ця позиція була в подальшому закріплена і у Роз'ясненнях Національного агентства від 26.10.2020 № 10, у яких зазначено, що заява (повідомлення) викривача про кримінальне корупційне правопорушення має містити усі відомі викривачу відомості, зокрема, про:
- обставини правопорушення;
- місце і час його вчинення;
- спосіб вчинення;
- особу, яка вчинила правопорушення;
- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням тощо.
Частинами 1-3 статті 532 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що викривач самостійно визначає, які канали використовувати для повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, а саме: внутрішні, регулярні або зовнішні канали.
Повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Повідомлення про вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону через регулярні або внутрішні канали повідомлення такої інформації підлягає попередній перевірці у строк не більш як десяти робочих днів.
За результатами попередньої перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень: призначити проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні, або необхідності подальшого з'ясування їх достовірності; передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; закрити провадження у разі непідтвердження фактів, викладених у повідомленні.
Викривачу надається детальна письмова інформація про результати попередньої перевірки за його повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону у триденний строк з дня завершення відповідної перевірки.
У разі якщо отримана інформація про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) вона надійшла, викривач повідомляється про це у триденний строк без проведення попередньої перевірки із роз'ясненням щодо компетенції органів або юридичних осіб, уповноважених на проведення перевірки або розслідування відповідної інформації.
У разі якщо отримана інформація стосується дій або бездіяльності керівника відповідного органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшла інформація, така інформація без проведення попередньої перевірки у триденний строк надсилається до Національного агентства, що визначає порядок подальшого розгляду такої інформації.
Згідно роз'яснень НАЗК від 14.07.2020 №7 "Щодо особливостей перевірки повідомлень про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" розділом ІІІ "особливості розгляду окремих повідомлень викривача" визначено, що внутрішня (службова) перевірка або розслідування проводяться в порядку, дія якого поширюється на орган або юридичну особу, до якого (якої) надійшло повідомлення і, зокрема визначається: Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV тощо. Враховуючи викладене можна дійти висновку, що внутрішня перевірки (розслідування) проводяться спеціально уповноваженими суб'єктами відносно власних працівників.
В той же час згідно вказаних роз'яснень інформація про кримінальне правопорушення, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному ст. 214 КПК України; інформація про адміністративне правопорушення, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення (Національним агентством - в частині адміністративних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, перелік яких визначено у примітці до ст. 50 Закону, або Національною поліцією - щодо адміністративних правопорушень, вчинених іншими особами), розглядається в порядку, визначеному розділами ІІІ-ІV Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 ст.1, ст.16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" визначено, що Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці, а також вжиття інших передбачених законом заходів щодо протидії корупції. Національне бюро здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
Як вже встановлено судом, заява позивача по викриттю корупції від 26.02.2020 надійшла до Національного антикорупційного бюро України 02.03.2020 та зареєстрована в автоматизованій системі електронного документообігу Національного бюро "АСКОД" за № Р-4536.
До вказаної заяви додані: - свідоцтво про реєстрацію юридичної особи "Височанська селищна рада", відповідь №838/02-26 від 21.05.2019 про надання ОСОБА_1 протоколу загальних зборів мешканців смт Високий, відмості з ЄДР юридичних осіб щодо Височанської селищної ради, відповідь №836/02-23 від 21.05.2019 Височанської селищної ради.
Зі змісту заяви (по викриттю корупції) встановлено, що позивач просив НАБУ повідомити його про результати розгляду письмово у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до положень ст.214 КПК України, яка визначає порядок ведення досудового розслідування визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В той же час підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в них об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, тобто фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, тоді як їх відсутність є підставою для невнесення таких заяв/повідомлень до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно незгода з бездіяльністю уповноважених осіб правоохоронного органу щодо невнесення заяви/повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, недотримання строків, визначених ст.214 КПК України, оскаржується заявником в судовому порядку у відповідності до вимог ст.303, 304 КПК України.
Проте, як встановлено НАБУ, у своїй заяві ОСОБА_1 не повідомляє про фактичні обставини, які свідчать про вчинення корупційного злочину, зі змісту заяви позивача не можливо було встановити у ході якої, передбаченої законом діяльності, йому стало відомо про можливі неправомірні дії посадових осіб Височанської селищної ради.
Також ОСОБА_1 , у своїй заяві не зазначив які саме дії/рішення посадових осіб він вважає протиправними, щодо якого саме майна, час вчинення таких дій (прийняття рішень), обставини за яких вони вчинялись (приймались), які саме збитки нанесені майну громади і у чому вони полягають.
Відповідно статті 53-3 Закону України "Про запобігання корупції" права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Разом з тим, у зв'язку із відсутністю сукупності визначених ознак, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", вичерпний перелік яких зазначено в Роз'ясненнях Національного антикорупційного бюро України, ОСОБА_1 , на момент подання заяви та в подальшому, не набув такого статусу викривача, а отже і таких прав, у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що подана ОСОБА_1 заява до Національного антикорупційного бюро України від 26.02.2020 за своєю суттю та змістом не є повідомленням про вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення поданим викривачем у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання корупції", а тому і правомірно була розглянута відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" та в подальшому скерована на розгляд до Головного управління Національної поліції, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він набув статусу викривача.
Окрім того слід зазначити, що не може вважатися порушенням конфіденційності заявника ОСОБА_2 , направлення Національним бюро його заяви до Головного управління Національної поліції в Харківській області - органу, уповноваженого за законом та компетенцією на розгляд його заяви.
Така позиція закріплена у ряді нормативно-правових актів, зокрема відповідно до ст. 10 Закону України "Про звернення громадян" не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це обмежує права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.
Листом від 03.03.2020 №111-192/8809 НАБУ повідомило позивача про відсутність достатніх підстав, визначених ч.5 ст.216 КПК України, для внесення відомостей за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань та направлення відповідних матеріалів до Головного управління Національної поліції в Харківській області.
За таких обставин, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі забезпечили реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, оскільки за письмовим зверненням було надано письмову відповідь, що узгоджується з положеннями Закону України "Про звернення громадян".
Враховуючи, що розгляд порушених ОСОБА_1 у заяві від 26.02.2020 питань не віднесено до компетенції Національного антикорупційного бюро України, суд доходить висновку про правомірність дій відповідачів щодо скерування заяви позивача для розгляду, відповідно до компетенції, до Головного управління Національної поліції в Харківській області, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання дій в.о. керівника Управління по роботі з громадськістю НАБУ Г.Г. Головацького, щодо пересилання заяви ОСОБА_1 (повідомлення про корупцію) від 26.02.2020, до ГУ НП в Харківській області без дозволу ОСОБА_1 і без повідомлення ОСОБА_1 про означений факт, неправомірними, такими що порушили право ОСОБА_1 на конфіденційність, гарантоване ст. 53-5 ЗУ "Про запобігання корупції" та визнання дій керівника Управління по роботі з громадськістю НАБУ Я.В. Кравченко щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 26.03.2020 №6009, щодо захисту прав на конфіденційність, з застосуванням до ОСОБА_1 , як Викривача не норм ст. 53-5 ЗУ "Про запобігання корупції" а норм ст. 10 ЗУ "Про звернення громадян" протиправними, не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання НАБУ витребувати з ГУ НП В Харківської області всі документи, сформовані в ГУ НП в Харківській області, які стосуються заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020 з доданими позивачем документами, що можуть ідентифікувати особу ОСОБА_1 як Викривача, зобов'язання НАБУ встановити все коло осіб, які є не працівниками НАБУ, яким, шляхом пересилання заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020 до ГУ НП в Харківській області стала відома інформація про ОСОБА_1 , як Викривача, зобов'язання НАБУ надати ОСОБА_1 , під розписку, повідомлення в якому вказати всіх осіб, яким стала відома інформація про ОСОБА_1 як Викривача, безпідставним пересиланням заяви ОСОБА_1 з додатком від 26.02.2020 в ГУ НП в Харківській області, суд зазначає наступне.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, пі дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині зазначених похідних позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У силу правового висновку, сформованого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), обов'язковою умовою визнання дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача цими діями. Відсутність підтвердженого судовим розглядом факту існування порушеного суб'єктивного права зумовлює і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких умов, суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що владні суб'єкти у спірних правовідносинах довели відсутність порушення суб'єктивних прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 1) Виконуючого обов'язки керівника Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України Головацького Геннадія Григоровича, 2) Національного антикорупційного бюро України, 3) Керівника Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України Кравченко Ярославв Володимировичв про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова