Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 травня 2021 року справа № 520/5353/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні - ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з додаванням стажу роботи та заробітної плати за період з 2007 по 2015 роки; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату - ОСОБА_1 з 15.03.2021 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2019 - 2020 роки в сумі 9118 грн. 81 коп. з додаванням стажу роботи та заробітної плати за період з 2007 по 2015 роки.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов'язаний призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки в сумі 9118 грн. 81 коп. з додаванням стажу роботи та заробітної плати за період з 2007 по 2015 роки, оскільки позивач вперше звернулась за призначенням пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач, ГУ ПФУ у Харківській області, про розгляд справи повідомлений належним чином і заздалегідь 09.04.2021р., проте у визначений законом та судом строк, правом на подання відзиву на позов не скористався, що у даному конкретному випадку суд не вважає перешкодою для відправлення правосуддя по даній справі.
Оскільки суддя перебувала у відпустці з 05.05.2021р. по 07.05.2021р., та враховуючи вихідні та святкові дні з 08.05.2021р. по 10.05.2021р., розгляд справи здійснюється 11.05.2021р.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Отримуючи пенсію за віком, призначену згідно із Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ОСОБА_1 15.03.2021 року звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з додаванням стажу роботи та заробітної плати за період з 2007 по 2015 роки з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки.
Рішенням №1008 від 16.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №3 (Лозова) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено у здійсненні нарахування пенсійної виплати з додаванням стажу роботи та заробітної плати за період з 2007 по 2015 роки з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з посиланням на те, що позивач отримувала пенсію за віком згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», тобто вже скористалася своїм правом на вибір державної пенсії, а тому, подана заява є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим необхідно застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, а не норму частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач не погодившись із вищевказаною відмовою в призначенні пенсії, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України “Про пенсійне забезпечення” регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ст.27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При цьому, ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом - Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Обчисленню такого параметру алгоритму/механізму призначення пенсії (обчислення грошового виразу розміру пенсії) присвячені положення ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з ч.1 якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Як то визначено ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У силу ч.1 ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Звідси слідує, що ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" унормовано випадок переведення громадянина з одного виду пенсії, призначеної у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на інший вид пенсії, також призначеної саме у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відносно зазначеного випадку показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення вперше пенсії у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таке ж тлумачення міститься у правових висновках постанов Верховного Суду від 01.03.2021р. у справі №488/1409/16-а, від 31.05.2019р. у справі №314/272/17, від 31.03.2020р. у справі №348/1296/17, від 14.02.2018 у справі №465/5246/17, від 10.07.2018р. у справі №520/6808/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач під час виникнення спірних правовідносин отримував пенсію згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що підтверджено самим пенсійним органом в рішенні №1008 від 16.03.2021 року.
Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 р. №2493-ІІІ, в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії вперше, регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, також регулює питання пенсійного забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Виходячи з аналізу норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за віком згідно із Законом України від 07.06.2001 р. №2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування", не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", для конкретно визначеного кола осіб.
Слід зазначити, що при зверненні із заявою до відповідача позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.
Крім того, висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, визначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV. Крім того, зазначено, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за іншим Законом, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 14.09.2018 у справі № 127/18159/17, від 26.03.2019 у справі № 335/13242/16-а та інших.
Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні владного суб'єкта на момент вчинення оскарженої відмови, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу вчиненого діяння.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, відмовивши у призначенні пенсії за відсутності передбачених для цього підстав.
Разом з тим, відмова владного суб'єкта в призначенні позивачу пенсії за віком була письмово оформлена відповідним рішенням.
Визнавши підтвердження факту порушення суб'єктивного права заявника на призначення пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за необхідне застосувати інститут виходу за межі позову, визнати протиправним та скасувати рішення №1008 від 16.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №3 (Лозова) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування»" на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З приводу відображеного заявником у позові арифметичного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020р.р. у сумі - 9.118,81грн., суд відмовляє в цій частині позовних вимог, оскільки наразі відсутній спір, а усі вимоги заявлені наперед та стосуються майбутніх відносин, котрі ще не склались у часі та в межах яких у заявника не виникло жодних суб'єктивних прав чи інтересів як об'єкту судового захисту, адже у спірних правовідносинах пенсійний орган, вчинивши оскаржену відмову, не збирав, не з'ясовував, не досліджував та не оцінював жодних юридично значимих факторів для обчислення розміру пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути по суті звернення позивача від 15.03.2021р. у спосіб призначення пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із використанням арифметичного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020р.р. з додаванням стажу роботи та заробітної плати за період з 2007 по 2015 роки.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправним та скасувати рішення №1008 від 16.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №3 (Лозова) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування»" на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місце знаходження - м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, код ЄДРПОУ - 14099344) повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 15.03.2021р. у спосіб призначення пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із використанням арифметичного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020р.р. з додаванням стажу роботи та заробітної плати за період з 2007 по 2015 роки.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місце знаходження - м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, код ЄДРПОУ - 14099344) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 726,40 грн. (сімсот двадцять шість гривень 40 копійок).
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя О.В.Старосєльцева