Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 травня 2021 року № 520/3796/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (вул. Конєва, буд. 4, оф. 505,м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34469408) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000108/2 від 10.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000108/2 від 10.09.2020 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення, відтак рішення підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою суду від 12.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідач ухвалу суду отримав 22.03.2021 року, проте відзиву на позовну заяву, у строк, що визначений судом, не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Між ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» та CEKSAN DEMIR QEKME Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi (Туреччина) укладено контракт №ECV02.
Відповідно до умов вказаного контракту продавець поставляє по даному контракту товари. Перелік товарів, що поставляються, вказується у інвойсах та/або додатках до цього контракту.
На виконання вимог контракту, сторони уклали додаток №9 від 11.08.2020 року, яким визначили найменування, кількість, характеристику, ціну, умови поставки та оплати за товар, вантажовідправника.
Додатком №9 від 11.08.2020 року до контракту сторони узгодили поставку: оцинкованого штифту розміром 7,00X7,00X62,5ММ з вушками, зі сталі марки SAE1008 в кількості 10 тонн за ціною 860,00 доларів США за тонну, вартістю 8600,00 доларів США; оцинкованого штифту розміром 7,00X7,00X60,0ММ з вушками, зі сталі марки SAE1008 в кількості 5 тонн за ціною 860,00 доларів США за тонну, вартістю 4300,00 доларів США, Всього на загальну сумму 12900,00 доларів США.
Пунктом 1.2. Додатку № 9 встановлено, що умови поставки товарів за цим додатком FOB Istambul/Kumport/Marport, Туреччина згідно з «Інкотермс-2010».
На виконання умов додатку №9 (п.1.3.) позивачем платіжним дорученням в іноземній валюті № 399 від 31.08.2020 року перераховано на рахунок продавця попередню оплату за товар в сумі 9030,0 доларів США.
На виконання умов додатку №9 (п.1.4.) позивачем платіжним дорученням в іноземній валюті № 440 від 05.10.2020 року здійснений остаточний розрахунок за поставлений за додатком №9 товар в сумі 3870,00 доларів США.
Представником позивача ФО-П ОСОБА_1 подано митну декларацію №UA500130/2020/231260 в електронному вигляді.
Разом з митною декларацією були подані документи, подання яких передбачено чинним законодавством України для оформлення товару у режимі імпорту, в тому числі, але не виключно, документи що підтверджують мигну вартість товару згідно з ч.2 ст. 53 МКУ: декларацію митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, довідку про транспортні витрати №11-070920 від 07.09.2020р., зовнішньоекономічний контракт: копії контракту №ECV02 від 09.01.2020 року між TOB «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» та QEKSAN DEMIR QEKME Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi (Туреччина); додатку № 9 до нього від 11.08.2020 із зазначенням якісних та кількісних характеристик товару, його ціни, умов поставки та оплати, додаткова угода № 5 від 10.08.2020 до контракту, копія рахунку-фактури (інвойсу) №CKS2020000000844 від 01.09.2020 року на суму 12900,00 доларів США, пакувальний лист № CKS202090000000844 від 01.09.2020 р„ коносамент №20041003676 від 01.09.2020, наряд на завантаження №YUZ/3249/IM від 07.09.2020, декларація про походження товару CKS2020000000844 від 01.09.2020, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №07-09/20 від 07.09.2020, договір транспортного експедирування №ТЕО/2020_06_23 від 23.06.2020.
Відділом митного оформлення №1 митного поста «Південний» Одеської митниці Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500130/2020/000108/2 по ВМД № UA 500130/2020/231260 від 07.09.2020 та на його підставі видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500130/2020/00322 від 10.09.2020.
Не погодившись із визначеною митною вартістю та з метою випуску товарів у вільний обіг товариство здійснило оформлення митної декларації ВМД №UA500130/2020/231837 від 10.09.2020р. в порядку статті 55 Митного кодексу України з наданням фінансової гарантії, разом із якою додатково були надані митному органу: платіжне доручення в іноземній валюті №440 від 05.10.2020р., що підтверджує оплату 70% вартості товару згідно Додатку №9, копія рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №5519 від 07.09.2020р., копію експортної декларації країни відправлення від 01.09.2020р. №20343100ЕХ202935.
Для підтвердження митної вартості товарів, заявленої у митній декларації №UA500130/2020/231260 від 07.09.2020 та керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем листом вих. №2711 від 27.11.2020 надано пояснення та наступні додаткові документи: копію калькуляції ціни товару вихідний номер б/н від 02.11.2020 р. із перекладом українською мовою; виписку з бухгалтерської документації № 1111-1 від 11.11.2020, що підтверджує оплату експедитору вказаних послуг в повному обсязі; копію заявки №22 від 15.08.2020р. до договору №ТЕО/2020-06-23 від 23.06.2020р.; копію платіжного доручення №3531 від 16.09.2020р., завіреного банком; копію виписки по рахунку № НОМЕР_1 від 16.09.2020р., завіреної банком; копію акту наданих послуг №5339 від 07.09.2020р.; копію комерційної пропозиції від 01.08.2020 по 31.09.2020 копію митної декларації країни відправлення від 01.09.2020р. №20343100ЕХ202935 із перекладом українською мовою копію висновку ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №2583 від 18.11.2020р.; виписку з бухгалтерської документації № 1111 від 11.11.2020 р., що підтверджує оплату постачальнику за поставлений товар в повному обсязі, платіжне доручення в іноземній валюті №440 від 05.10.2020р., що підтверджують оплату за поставлений товар в повному обсязі, завірені банком; виписки по рахунку №ІІА653209840000026007210403250 за 31.08.2020 та за 05.10.2020р., що підтверджують переведення коштів по зазначених вище платіжних дорученнях, завірені банком; свіфтовки від 31.08.2020 та від 05.10.2020р., завірені банком.
В межах строку 80 днів з моменту випуску товару у вільний обіг позивачем надано додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості.
Проте, за результатами розгляду Одеською митницею Держмитслужби наданих документів позивачем отримано відповідь про те, що враховуючи подані документи у Одеської митниці Держмитслужби підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 10.09.2020 № UA500130/2020/000108/2 та повернення (вивільнення) фінансової гарантії відсутні.
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч.1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статті 52 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною першою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що є обов'язковим наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
В оскаржуваному рішенні митним органом вказано:
1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ.
3) з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару (митне оформлення проведено цим же імпортером) є більшим та становить: товар №1-2,3515 дол. США/кг (МД від 22.07.2020 №UA807200/2020/11106. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №91 скориговано до рівня 2,3515 дол. США/кг.
Досліджуючи підстави, що покладені в основу оскаржуваного рішення, судом встановлено наступне.
Для підтвердження заявленої митної вартості уповноважена особа надала додаткові документи: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації № 1111 від 11.11.2020 р., що підтверджує оплату постачальнику за поставлений товар в повному обсязі, та виписку з бухгалтерської документації №1111-1 від 11.11.2020р., що підтверджує оплату доставки до митної території України; комерційну пропозицію від 01.08.2020р. по 31.09.2020р., копію митної декларації країни відправлення із перекладом українською мовою; копію висновку ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» № 2583 від 18.11.2020р., яким підтверджено, що ціна товару по контракту відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Платіжні доручення в іноземній валюті №399 від 31.08.2020р., №440 від 05.10.2020р., що підтверджують оплату за поставлений товар в повному обсязі; копію листа №е196 від 31.08.2020р. про уточнення призначення платежу до платіжного доручення 399, завірене банком; виписки по рахунку НОМЕР_1 за 31.08.2020 та за 05.10.2020р., що підтверджують переведення коштів по зазначених вище платіжних дорученнях; cвіфтовки від 31.08.202 та від 05.10.2020р.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Разом з тим, суд зазначає, що положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також інші нормативні акти України, не містять такого визначення, як непрямий контракт. Положення про непрямий контракт та відповідні застереження з цього приводу відсутні також і в МК України, як відсутнє і будь-яке розмежування підходів щодо визначення митної вартості за такими прямими чи непрямими контрактами, у зв'язку із чим, витребування таких додаткових документів з посиланням на наведені обставини, а саме щодо відносин із третіми особами, за наявності усіх інших наданих декларантом документів, є безпідставним.
Таким чином, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.
Суд зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 року по справі №804/1755/17.
Суд також зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частина 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
Вищевикладені обставини свідчать про непідтвердження під час розгляду справи правомірності рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000108/2 від 10.09.2020 у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000108/2 від 10.09.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (вул. Конєва, буд. 4, оф. 505,м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34469408) судові витрати в розмірі 2403,87 грн. (дві тисячі чотириста три гривні 87 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А,м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 травня 2021 року.
Суддя Севастьяненко К.О.