Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 травня 2021 р. справа № 520/3774/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.1 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач по 01 серпня 2019 року включно перебував на військовій службі в органах Держприкордонслужби. Останнє місце військової служби - Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ). Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 07.07.2019 №689-ОС позивача було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту. Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.07.2019 №242-ОС позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_4 ). Остаточною датою закінчення проходження військової служби згідно цього наказу с 01 серпня 2019 року. Військова частина НОМЕР_2 здійснювала нарахування та виплату позивачу при звільненні компенсації вартості неотриманого позивачем речового майна у період проходження військової служби. З метою з'ясування правильності нарахування компенсації за неотримане речове майно, позивач 02.02.2021 звернувся до відповідача з письмовим зверненням. З листа відповідача від 04.02.2021 №703/К-4/ПІ/58 та доданих до нього документів, позивач довідався, що розрахунок компенсації вартості неотриманого речового майна здійснювався за цінами станом на дату виникнення права на речове майно. Так, у вказаному листі відповідач зазначає, що «підстав для нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно протягом служби станом на 01 січня поточного року - року звільнення з військової служби відсутня». З довідки розрахунку б/н про виплату компенсації за неотримане речове майно, яка була надана позивачу разом з листом від 04.02.2021 №703/К-4/ПІ/58, слідує, що відповідач здійснив нарахування компенсації за цінами минулих років (2004-2019р.р.), протягом яких позивач проходив військову службу на офіцерських посадах. Виплату нарахованої компенсації у сумі 46129,71 гри. відповідач здійснив відповідно до наказу від 11.10.2019 №670-аг, однак виплата компенсації за неотримане речове майно, відповідачем здійснена у меншому розмірі через неправильне її нарахування, а саме - компенсація повинна була здійснюватися за цінами станом на 01 січня 2019 року, а не за цінами минулих років. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що відповідно до довідки-розрахунок на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби позивачем, дана сума складає 46129,71 грн. Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно», виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік. На момент звернення ОСОБА_1 з рапортом на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби відповідні кошти були відсутні та позивачу було роз'яснено, що відповідна виплата йому буде нарахована після виділення та надходження відповідних коштів. В подальшому після надходження відповідних коштів, грошова компенсація замість належного до видачі речового майна ОСОБА_1 була виплачена у розмірі 46129,71 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №2619 від 24 жовтня 2019 року. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що Краматорський прикордонний загін діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач по 01 серпня 2019 року включно перебував на військовій службі в органах Держприкордонслужби. Останнє місце військової служби - Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ).
Наказом Голови Державної прикордонної служби України (по особовому складу) №689-ОС від 07.07.2019, позивача було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.07.2019 №242-ОС позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_4 ). Остаточною датою закінчення проходження військової служби згідно цього наказу с 01 серпня 2019 року. Вислуга років станом на 01.08.2019 року ставить: календарна 31 рік 00 місяців 00 днів, пільгова 11 років 10 місяців 15 днів, всього 42 роки 10 місяців 15 днів.
Військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснювала нарахування та виплату позивачу при звільненні компенсації вартості неотриманого позивачем речового майна у період проходження військової служби, що не заперечувалось сторонами.
З копії довідки розрахунку б/н про виплату компенсації за неотримане речове майно, вбачається, що відповідач здійснив нарахування позивачу компенсації за неотримане речове майно в загальному розмірі 46129,71 грн., при цьому, відповідачем було застосовано ціни на речове майно минулих років, протягом яких позивач проходив військову службу на офіцерських посадах.
Відповідно до копії витягу з наказу Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №670АГ від 11.10.2019 року, головному бухгалтеру - начальнику фінансово - економічного відділу здійснити передбачене законодавством утримання з нарахованих сум та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, за рахунок коштів загального фонду частини наступним раніше звільненим військовослужбовцем, у наступних розмірах - полковнику ОСОБА_1 - 46129 грн. 71 коп.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що грошова компенсація замість належного до видачі речового майна ОСОБА_1 була виплачена у розмірі 46129,71 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №2619 від 24 жовтня 2019 року.
З метою з'ясування правильності нарахування компенсації за неотримане речове майно, позивач 02.02.2021 звернувся до відповідача з письмовим зверненням.
Відповідач, листом від 04.02.2021 №703/К-4/ПІ/58 повідомив позивача, що розрахунок компенсації вартості неотриманого речового майна здійснювався за цінами станом на дату виникнення права на речове майно. Так, у вказаному листі відповідач зазначив, що підстав для нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно протягом служби станом на 01 січня поточного року - року звільнення з військової служби відсутня.
Вважаючи, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно за цінами станом на 01 січня 2019 року, а не за цінами минулих років, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі - Закон № 2011-XII), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення № 1444) передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Вищевказане Положення № 1444 втратило чинність 04 березня 2016 року.
За змістом статті 9-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Пунктами 2, 3 Порядку № 178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна при звільненні з військової служби.
При цьому суд зауважує, що механізм реалізації військовослужбовцями гарантованого їм частиною першою статті 9-1 Закону №2011-XII права Кабінетом Міністрів України був визначений лише з набранням чинності 22 березня 2016 року постанови від 16 березня 2016 року № 178.
Гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як зазначалося вище, згідно наказу Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №670АГ від 11.10.2019 року позивач отримав компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 46129,71 грн., що не заперечується сторонами. Нарахування цієї компенсації проведено на підставі довідки-розрахунку, яка складена відповідачем за цінами минулих років на предмети речового майна.
Проте застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку №178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.
Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 28 січня 2021 року у справі №520/1190/2020, від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16, від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 14 листопада 2018 року у справі №809/1488/16.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, а саме 2019 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року, та як наслідок наявність підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 13.05.2021 року.
Суддя Біленський О.О.