Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
12 травня 2021 року № 520/1182/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.09.2020 у зв'язку з втратою годувальника виходячи із 50% пенсії за віком ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2019 році з 16.09.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем вчинено незаконні дії Головного в частині проведення розрахунку її пенсії від 16.09.2020 у зв'язку з втратою годувальника виходячи із 50% пенсії за віком ОСОБА_2 , оскільки системний аналіз норм чинного законодавства свідчить на користь того, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Отже, на думку позивача, її право на отримання пенсії по втраті годувальника визначається від доходу чоловіка на час настання його смерті та є залежним від місця роботи годувальника на посаді судді. Неврахування при розрахунку пенсії позивача по втраті годувальника пенсійної виплати її померлого чоловіка згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» призвело до порушення прав позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином засвідчену копію довідки про розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2019 по 30.11.2019 року.
Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує. Так, представником відповідача вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по втраті годувальника з 16.09.2020 року згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, представником відповідача зазначено, що розрахунок пенсії провадиться згідно статей 27, 28, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а страховий стаж годувальника обчислено відповідно до статті 24 та заробітну плату для обчислення пенсії визначено відповідно до статті 40 зазначеного Закону. Водночас, представником відповідача із посиланням на приписи ст.ст. 36 та 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що чинним законодавством України (в тому числі і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016) не передбачено призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На виконання ухвали суду від 22.02.2021 року представником відповідача 27.04.2021 року було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 за період з 01.01.2019 рок по 30.11.2019 року.
Також, 12.05.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи протоколу перерахунку пенсії від 12.06.2020 року.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 07.12.1980, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 .
Також, позивачем у позовній заяві вказано, що вона з 2013 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком.
Водночас, позивачем вказано, що її чоловік, ОСОБА_2 , працював на посаді судді Московського районного суду м. Харкова та в 2016 році був звільнений з посади судді Московського районного суду м. Харкова в зв'язку з прийняттям його відставки та перебував на обліку в УПФУ Московського району м. Харкова, а потім в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 46680,30 грн. щомісячно протягом 2019 року.
Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що складено відповідний актовий запис №17144 від 27.11.2019 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що 16.09.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника, на підставі чого їй перераховано пенсію та у грудні 2020 року її розмір склав 4462,19 грн., що підтверджується листом відповідача від 16.12.2020 року.
На думку позивача, відповідачем порушено її права та пенсія в зв'язку з втратою годувальника розрахована та виплачується з порушенням норм чинного законодавства та є значно меншою, ніж 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання її померлого чоловіка, а розрахунок пенсії померлого чоловіка за віком не відповідає дійсності, оскільки такий від пенсії чоловік не отримував.
Матеріали справи свідчать, що позивач, вважаючи свої права порушеними, 25.11.2020 звернулась до відповідача із заявою про роз'яснення підстав та розмірів нарахування пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.12.2020 року №2000-0217-8/106026 позивача повідомлено про механізм розрахунку пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Так, вказано, що пенсію по втраті годувальника, у правильному розмірі, обчислено із середньомісячної заробітної плати померлого 21639,18 грн. (із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 4888,83 грн. (3764,40*1,17*1,11)) за період роботи з 01.07.2000 року по 31.10.2016 року за даними персоніфікованого обліку, коефіцієнт заробітної плати - 4,42625, загальний стаж роботи померлого складає 40 років 10 місяців 21 день, стаж зараховано по 31.10.2016 року, виплата пенсії провадиться як не працюючій особі. Водночас, зазначено, що розрахунок пенсії з 16.09.2020 року становить: середньомісячний заробіток для обчислення (4888,83 * 4,42625) 21639,18 грн.; коефіцієнт стажу 0,40833 - 490 міс.; розмір пенсії за віком (21639,18 * 0,40833) 8835,93 грн.; доплата за понаднормативний стаж (за 5 років) (1712,00 * 5%) 85,60 грн.; загальний розмір пенсії за віком (8835,93+85,60) - 8921,53 грн.; % для обчислення пенсії у разі втрати годувальника - 50%, у зв'язку з чим розмір пенсії у разі втрати годувальника складає (8921,53 * 50%) - 4460,77 грн. При цьому, зазначено, що з 01.12.2020 року проведено перерахунок пенсій масово-автоматизованим способом, виходячи із зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (з 01.12.2020 року - 1769,00 грн.). Так, вказано, що розрахунок пенсії з 01.12.2020 року було проведено наступним чином: розмір пенсії за віком (21639,18*0,40833) 8835,93 грн.; доплата за понаднормативний стаж (за 5 років) (1769,00*5%) - 88,45 грн.; загальний розмір пенсії за віком (8835,93 + 88,45) - 8924,38 грн.; % для обчислення пенсії у разі втрати годувальника 50%; у зв'язку з чим розмір пенсії у разі втрати годувальника (8924,38 * 50%) складає 4462,19 грн.
Позивачем у позовній заяві вказано, що зазначений розрахунок пенсії по втраті годувальника здійснено відповідачем протиправно, оскільки останній не відповідає фактичним обставинам справи та отриманим чоловіком позивача коштам, а саме щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці в розмірі 46680,30 грн. у 2019 році.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом, задля захисту своїх порушених прав.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з положеннями п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-ІV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вказані норми не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що приписами ст. 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч.1 ст.36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Нормами діючого законодавства визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, зокрема, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було здійснено призначення позивачу пенсії по втраті годувальника та сторонами вказані обставини не оспорюються.
Натомість, як встановлено судом під час розгляду справи, спірним у даному випадку є питання визначення розміру пенсії ОСОБА_2 , який за життя отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, з якої здійснюється розрахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що питання призначення довічного грошового утримання судді врегульовано Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Відповідно до п.8 ч.5 ст.48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Згідно ч. 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства.
Водночас, суд зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" при цьому, вказаним актом чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року у справі № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013).
У рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 Конституційним Судом України наголошено, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Отже, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, у зв'язку з чим її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Зазначений висновок суду, відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.07.2019 року по справі № 667/1568/16, від 09.10.2020 року по справі № 592/4761/17, висновкам Другого апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 10.11.2020 року по справі № 480/1984/20.
Також, суд зазначає, що відповідно до приписів п.4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Суд наголошує, що застосування зазначеної норми є необхідним у даному випадку, оскільки позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин вже отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому переведення на інший вид пенсії, передбаченому цим же Законом, за своєю суттю, є перерахунком пенсійної виплати.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 липня 2019 року по справі № 667/1568/16.
Під час розгляду справи з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 12.06.2020 року, пенсія позивача до переходу на пенсію по втраті годувальника складала 1712,00 грн., тоді як після переходу на пенсію по втраті годувальника її розмір склав з 16.09.2020 року 4460,77 грн.
Відтак, у даному випадку відбулось збільшення розміру пенсії позивача внаслідок такого перерахунку, а отже прийняття суб'єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, оскаржуваних позивачем у даній справі не призвело до звужування зміст та обсяг існуючих соціальних гарантій позивача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.09.2020 у зв'язку з втратою годувальника виходячи із 50% пенсії за віком ОСОБА_2 та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2019 році з 16.09.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.